Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №462/3152/18

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 462/3152/18

провадження № 61-46353св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка не брала участі у справі, проте вважала, що її права порушені - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вузьке»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вузьке» на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2018 року у складі судді Шандра М. М. та касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року у складі судді Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позов мотивовано тим, що 09 листопада 2006 року він передав у борг відповідачу кошти у розмірі 30 000,00 доларів США, строком до 09 листопада 2007 року. На підтвердження чого було складено розписку. 09 червня

2015 року відповідачем було повернуто частину боргу в розмірі

300,00 доларів США, решта суми заборгованості відповідачем не повернута та від виконання свого грошового зобов`язання останній відмовлявся.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 09 листопада 2006 року у розмірі 1 019 529,65 грн, яка складається із: суми основного боргу - 29 700,00 доларів США (774 605,70 грн) та трьох відсотків річних від простроченої суми - 244 923,95 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 1 019 529,65 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами існують договірні відносини з повернення позики у розмірі 30 000,00 доларів США, зобов`язання за якими відповідачем у повному обсязі не виконано, що призвело до порушень прав позивача, які підлягають захисту. Також, оскільки боржником прострочено виконання грошового зобов`язання, підлягають стягненню кошти, передбачені статтею 625 ЦК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, особи, які не приймали участі у справі, проте вважали, що їхні права порушені, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «Вузьке» (далі - ТОВ «Вузьке») та фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_3 оскаржили його до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2018 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ТОВ «Вузьке» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2018 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ «Вузьке» не брало участі у справі, а суд першої інстанції не вирішував питання щодо його прав, свобод, інтересів чи обов`язків, а тому вважав, що у прийнятті апеляційної скарги слід відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року відмовлено ФОП ОСОБА_3 у прийнятті апеляційної скарги на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2018 року та повернуто її заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ФОП ОСОБА_3 не брав участі у справі, суд першої інстанції не вирішував питання щодо його прав, свобод, інтересів чи обов`язків, а тому вважав, що у прийнятті апеляційної скарги слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду,

ТОВ «Вузьке» посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу ТОВ «Вузьке» з підстав того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції права останнього не порушуються, неповно та не об`єктивно з`ясував всі обставини справи, не прийняв до уваги доводів про те, що у результаті ухвалення такого рішення ОСОБА_1 може набути право щодо нього, не перевірив їх.

ТОВ «Вузьке» посилалось на те, щоОСОБА_2 є боржником перед кредитором ТОВ «Вузьке».

ОСОБА_2 не виконано ряд судових рішень, які є чинними, а саме: рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 червня 2010 року у справі № 2-2318/10, яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» (далі - ПАТ «Фольксбанк»), правонаступником якого є ТОВ «Вузьке», заборгованість у розмірі

113 503,95 доларів США (898 951,28 грн) та 1 820,00 грн - судових витрат; рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 червня 2010 року у справі № 2-2380/10, яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь

ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ТОВ «Вузьке», заборгованість у розмірі 73 185,36 доларів США (579 628,05 грн) та 1 820,00 грн судових витрат.

ТОВ «Вузьке» вважало, що суд апеляційної інстанції не дослідив питання чи порушено права та обов`язки останнього рішенням суду першої інстанції та відмовив у прийнятті апеляційної скарги з формальних підстав.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду,

ФОП ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції повертаючи йому апеляційну скаргу з підстав того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції права останнього не порушуються, та не прийняв до уваги його доводів про те, що у результаті ухвалення такого рішення ОСОБА_1 може набути право щодо нього, не перевірив їх.

Посилався на те, щоОСОБА_2 є боржником перед кредитором

ФОП ОСОБА_3

ОСОБА_2 не виконано судове рішення, яке є чинними, а саме: рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2012 року у справі

№ 2-707/11, яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Хрещатик», правонаступником якого є

ФОП ОСОБА_3 , заборгованість у розмірі 23 051,68 доларів США та

1 820,00 грн судових витрат.

Вважав, що суд апеляційної інстанції не дослідив питання чи порушено права та обов`язки останнього рішенням суду першої інстанції та відмовив у прийнятті апеляційної скарги з формальних підстав.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вузьке» на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2018 року у вказаній справі та витребувано із Залізничного районного суду м. Львова зазначену цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року поновлено

ФОП ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року та відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики призначено до розгляду.

Відзив учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики (а. с. 2).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 1 019 529,65 грн (а. с. 18-19).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, особи, які не приймали участі у справі, проте вважали, що їхні права порушені, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «Вузьке» (далі - ТОВ «Вузьке») та фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_3 оскаржили його до суду апеляційної інстанції (а. с. 22-25, 56-58).

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2018 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ТОВ «Вузьке» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2018 року (а. с. 52).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року відмовлено ФОП ОСОБА_3 у прийнятті апеляційної скарги на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2018 року та повернуто її заявнику (а. с. 79).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня

2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ТОВ «Вузьке» та ФОП ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвали суду апеляційної інстанції не відповідають.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційними скаргами на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2018 року,

ТОВ «Вузьке» та ФОП ОСОБА_3 посилались на те, що вказаним рішенням суду порушуються їхні права. ОСОБА_2 є боржником перед кредиторами ТОВ «Вузьке» та ФОП ОСОБА_3 . Разом з тим, вважали, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 09 листопада 2006 року пропустив позовну давність. Помилковим вважали висновок суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності починається у цій справі від дати повернення частини боргу.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені

у статті 358 ЦПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Тобто вказана процесуальна норма не містить підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої судом не вирішувалося.

Разом із тим, пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 354, 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж під час розгляду справи судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі

№ 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Отже, суд апеляційної інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про повернення апеляційних скарг ТОВ «Вузьке» та

ФОП ОСОБА_3 .

При цьому Верховний Суд зауважує, що цивільним процесуальним законодавством України у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, не передбачено право апеляційного суду вирішувати питання щодо прийняття (відмови у прийнятті) апеляційної скарги. Зокрема параграфом 2 Глави 1 ЦПК України передбачені повноваження суду апеляційної інстанції щодо відкриття (відмови у відкритті) апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги.

Вирішення судами справ з неухильним дотриманням вимог закону щодо меж наданих судам повноважень має суттєве значення, зокрема при подальшому визначенні процесуальних наслідків певних дій суду.

Відмовляючи у прийнятті апеляційних скарг ТОВ «Вузьке» та

ФОП ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 358 ЦПК України, а тому оскаржувані ухвали не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційних скарг обґрунтованими та достатніми для скасування ухвал суду апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги задовольнити, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Вузьке» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович