Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2018 року у справі №753/12721/17

Постанова

Іменем України

04 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 753/12721/17-ц

провадження № 61-43451св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби

м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Дарницький РВДВС

м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві), Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Дарницького районного суду

м. Києва від 07 лютого 2017 року було визнано неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у

м. Києві Тущенка П. Л. щодо винесення постанови від 03 червня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження. Посилався, що такими неправомірними діями державного виконавця йому було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою щодо нього.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету на його користь 139 392,00 грн у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди головним державним виконавцем Дарницького РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві Тущенком П. Л.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що йому було завдано моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року скасовано та позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва

від 07 лютого 2017 року визнано неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві

Тущенка П. Л. щодо винесення ним постанови від 03 червня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, а тому обставини наявності душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправними діями головного державного виконавця є доведеними. Визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із співмірності між неправомірними діями головного державного виконавця та заподіяною позивачу моральною шкодою, а також із врахування засад розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити постанову суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру суми моральної шкоди та задовольнити його позов у цій частині в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що визначений судом апеляційної інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, завданої державною виконавчою службою, не є розумним та справедливим у порівнянні із розміром відшкодувань, призначених Європейським Судом з прав людини, у подібних справах. Вважав, що такий розмір відшкодування моральної шкоди принижує його гідність та є образливим.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Дарницького РУЮ у

м. Києві) Тущенка П. Л. щодо винесення постанови від 03 червня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 46234623. Визнано недійсною та зобов`язано головного державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Тущенка П. Л. скасувати постанову від 03 червня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 46234623.

Підставою для скасування судом вказаної постанови та визнання неправомірними дій головного державного виконавця було те, що головний державний виконавець виніс вказану постанову фактично після відкриття виконавчого провадження, після фактичного виконання рішення суду, відновлення виконавчого провадження та вчинення всіх необхідних дій, що передують закінченню виконавчого провадження.

Під час розгляду вказаної справи було встановлено, що постановою старшого державного виконавця Шевченка М. Р. від 29 січня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 46234623 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 312,48 грн.

Постановою старшого державного виконавця Шевченка М. Р.

від 24 листопада 2015 року було закінчено виконавче провадження

№ 46234623 про стягнення боргу з ОСОБА_1 у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року було скасовано постанову старшого державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Шевченка М. Р. від 24 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 46234623 у зв`язку із тим, що державним виконавцем не було вчинено дій, передбачених частинами першою, другою статті 50, частиною другою статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 44, 45 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме: не знято арешти з автомобіля ОСОБА_1 , автомобіль не знято з розшуку та не повернуто боржнику.

Постановою головного державного виконавця Тущенка П. Л. від 03 червня 2016 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження № 46234623.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Звернувшись до суд з позовом до Дарницького РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 , як на підставу позовних вимог, посилався на положення статті 23 ЦК України, а також статей 1167, 1173, 1174 ЦК України щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. А у випадку відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, враховуючи те, що ухвалою суду від 07 лютого 2017 року визнано неправомірними дії головного державного виконавця щодо винесення ним постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка набрала законної сили та є чинною, обґрунтовано вважав, що позивачем доведено обставини наявності у нього душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із протиправними діями головного державного виконавця та дійшов правильного висновку про те, що позивачу завдано моральної шкоди.

Разом з тим, визначаючи розмір стягнутої суми моральної шкоди, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із співмірності між неправомірними діями головного державного виконавця та заподіяною позивачу моральною шкодою, а також враховував засади розумності, виваженості та справедливості.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про завдання йому шкоди у розмірі 139 392,00 грн, як такої, що спричинена внаслідок неправомірної дії головного державного виконавця не відповідають фактичним обставинам справи й засадам розумності, виваженості та справедливості, які були враховані судом апеляційної інстанції при визначенні розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин справи, що під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається. При цьому Верховий Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович