Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.10.2019 року у справі №183/5576/15

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 183/5576/15

провадження № 61-34419св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року в складі судді Юр'євої Т. І. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2017 року в складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Макарова М. О., Демченко Е. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 03 листопада 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/565-Н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 27 700,00 доларів США в порядку та на умовах, визначених договором, з кінцевим терміном повернення - 02 грудня

2034 року.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором 03 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки б/н, згідно з умовами якого поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку в повному обсязі. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

Однак, своїх зобов'язань за кредитним договором позичальник не виконував, а тому станом на 20 серпня 2015 року утворилась заборгованість у

розмірі 27 143,31 доларів США, що еквівалентно 598 948,97 грн та 97 150,97 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПАТ "КБ "Надра" суму заборгованості за кредитним договором № 8/2006/840-К/565-Н станом на 20 серпня 2015 року у розмірі -

27 143,31 доларів США, що в еквіваленті становить 598 948,97 грн та

97 150,97 грн, а всього - 696 099,94 грн, яка складається з наступного:

26 029,07 доларів США, що в еквіваленті становить 574 361,96 грн - заборгованість за кредитом; 1 114,24 доларів США, що в еквіваленті становить 24
587,01 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;

112,06 доларів США, що в еквіваленті становить 2 472,74 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом; 33 554,93 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; 61 123,30 грн - штраф.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені строки повернення кредиту та сплати відсотків, і відповідно до кредитного договору та статті 1050 ЦК України, у позивача виникло право дострокового витребування всієї суми кредиту та сплати відсотків, та пені передбачених кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2017 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 30 червня 2016 року в частині стягнення штрафу скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

Загальну суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПАТ "КБ "Надра" зменшено до 634 976,64 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу, апеляційний суд виходив з того, що одночасне застосування пені та штрафів за одне і те саме порушення не допускається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема суд зазначив розмір основного боргу, але не зазначив якими доказами підтверджені ці доводи, не врахував при цьому здійснені боржником платежі, не вивчив чи були вони зараховані, у зв'язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 03 листопада 2006 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8/2006/840-К/565-Н, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі

27 700,00 доларів США, строком до 02 грудня 2034 року, зі сплатою 10,00 % річних за користування кредитом та комісії за управління кредитом у

розмірі 0,35 % від розміру фактичного залишку заборгованості.

За умовами кредитного договору відповідач зобов'язався здійснювати повернення кредиту, сплату відсотків та комісійних платежів у передбачені договором строки, здійснюючи таке повернення щомісячно не менш ніж

338,71 доларів США до 04 числа поточного місяця, а у разі неналежного виконання зобов'язань передбачено нарахування та сплата штрафних санкцій.

Цього ж дня, 03 листопада 2006 року, між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_2 укладено договір поруки б/н, відповідно до умов якого остання зобов'язалась відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, передбачених договором. У разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, позичальник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим згідно з розрахунком заборгованості, наданим банком, станом на 20 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 27 143,31 доларів США, що в еквіваленті становить 598
948,97 грн та 97 150,97 грн, а всього - 696 099,94 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у строк відповідно до умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з статтею 1050 та частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до статтею 1050 та частиною 1 статті 1054 ЦК України.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо за договором позичальник зобов'язувався повернути позику частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплатити проценти.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності позову та наявності передбачених статтями 526, 611, 1050, 1054 ЦК Українипідстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки, як встановив суд, ОСОБА_1 не виконало належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості, та відповідно до статей 553, 554 ЦК України правомірно стягнув заборгованість з поручителя і боржника.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 30 червня 2016 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська