Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.09.2025 року у справі №635/6161/24

Постанова

Іменем України

03 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 635/6161/24

провадження № 61-7672св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 01 травня 2025 року (повне судове рішення складено 23 травня 2025 року) в складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст заяви

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки і факту перебування на утриманні.

Заява мотивована тим, що чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, та жінка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки у період з 01 лютого 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 - момент загибелі військовослужбовця.

У чоловіка ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, та жінки ОСОБА_1 під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу народилася донька ОСОБА_5 від 25 вересня 2010 року, яку вони разом виховували до моменту загибелі військовослужбовця від ІНФОРМАЦІЯ_3.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який був діючим на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , що було затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» Верховною Ради України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX», Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року № 451/2023 (продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб).

Військовозобов`язаний ОСОБА_4 08 березня 2023 року на підставі Указу Президента України № 59/2023 від 06 лютого 2023 року призваний у Збройні Сили України по мобілізації Начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Солдат призваний по мобілізації ОСОБА_4 перебував на військовий службі у військовій частині НОМЕР_1 до моменту загибелі.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 22 листопада 2023 року, актовий запис № 6998 виходить, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 33 років в селі Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області, України.

Заявниця вказувала, що вона як цивільна дружина, ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, станом на дату смерті військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту перебування фізичної особи утриманні заявниці необхідне для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

ОСОБА_1 просила:

встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна під час виконання бойового завдання, та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3;

встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, станом на дату смерті військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області в складі судді Назаренко О. В., від 17 жовтня 2024 року:

заяву ОСОБА_1 задоволено;

встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3;

встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, станом на дату смерті військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

надані заявницею на підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна під час виконання бойового завдання, та жінки ОСОБА_1 , без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, письмові докази та показання свідків підтверджують вказаний факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , виникнення між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Оскільки встановлення факту спільного проживання разом однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, про який просить заявниця, породжує юридичні наслідки, його підтвердження необхідне для отримання нею як членом сім`ї загиблого військовослужбовця грошової допомоги, суд дійшов висновку про можливість задоволення цієї вимоги в заяві ОСОБА_1 ;

в постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі N 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року в справі N 210/343/19 (провадження N 61-22247св19) та від 31 серпня 2022 року в справі N 592/13089/21 (провадження N 61-5213св22) вказано, що якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Отже, надані заявницею на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, станом на дату смерті військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_3 , письмові докази та показання свідків підтверджують вказаний факт спільного перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 по день його загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні загиблого військовослужбовця, про який просить заявниця, породжує юридичні наслідки, його підтвердження необхідне для отримання нею як членом сім`ї загиблого військовослужбовця грошової допомоги, суд дійшов висновку про можливість задоволення вказаної вимоги в заяві ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 травня 2025 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково;

рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2024 року змінено;

заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року та з січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3;

в іншій частині у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

ухвалюючи рішення про задоволення заяви щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна під час виконання бойового завдання, та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (момент загибелі військовослужбовця) та про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на ІНФОРМАЦІЯ_4 на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 виходив з доведеності встановленого факту;

разом з тим такий висновок суду не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи. Так в матеріалах справи наявні докази, з яких вбачається, що заявниця зазначає, що до вересня 2014 року вона з чоловіком жили однією сім`єю. А потім почали відбуватися постійні сварки та конфлікти, внаслідок чого ОСОБА_1 зверталась до органів поліції, а з ОСОБА_4 проводились профілактичні бесіди. Крім того з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року у справі № 635/5134/17 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 2000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця починаючи з 11 вересня 2017 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 78 - 80, том 2). Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року у справі № 635/8002/19 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 за місцем її проживання за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 81 - 86, том 2). Також в матеріалах справи наявні докази, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Харківського ВП ГУНП в Харківській області з заявами щодо вжиття профілактичних заходів до ОСОБА_4 (а. с. 87, 92, том 2). Зі змісту зазначених судових рішень та повідомлень з органів поліції вбачається, що з вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 внаслідок постійних сварок та конфліктів тимчасово припинили сімейні стосунки. Разом з тим матеріали справи містять докази, що підтверджують факт проживання заявниці однією сім`єю з ОСОБА_4 у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року;

також наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт проживання заявниці однією сім`єю у період з січня 2021 року по час загибелі ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції мати загиблого ОСОБА_2 підтвердила, що син проживав однією сім`єю із заявницею з 2010 року. У тому ж році у них народилась донька. Зазначила, що у сина був складний характер, тому між ним та дружиною часто виникали конфлікти. Вони іноді розходились, а потім знов починали жити разом. Останні роки до мобілізації сина вони із ОСОБА_1 жили однією сім`єю, виховували доньку. Після призиву на військову службу син опікувався родиною, постійно надсилав кошти. Після загибелі сина ОСОБА_2 вважає заявницю найріднішою людиною, дружиною свого померлого сина. Також зазначає, що весь час вона з сім`єю сина жила неподалік в одному невеликому містечку. Вказувала, що ОСОБА_3 - батько загиблого покинув сім`ю у 1994 році. Після розлучення сина виховувала сама, батько сином не цікавився, допомоги не надавав, стосунки не підтримував, навіть на поховання не приїхав. Наразі апелянт ОСОБА_3 мешкає у Німеччині. Посилання апелянта на те, що його син з осені 2019 року мав стосунки з іншою жінкою, з якою мав намір одружитись колегією суддів не приймається, оскільки зазначене не підтверджено належними доказами та не спростовує висновки суду;

колегія суддів вважала, що матеріали справи містять достатньо доказів, що підтверджують факт проживання заявниці ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_4 у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року та з січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (день загибелі ОСОБА_4 ). Доказів спільного проживання з вересня 2014 року по грудень 2020 рік матеріали справи не містять;

щодо факту знаходження заявниці на утриманні ОСОБА_4 , то належних і достатніх доказів на підтвердження зазначеного факту матеріали справи не містять, тому відсутні підстави для встановлення факту перебуванні ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 . Тому колегія суддів вважала, що рішення суду першої інстанції слід змінити, заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна під час виконання бойового завдання, та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року та з січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (момент загибелі військовослужбовця). В іншій частині у задоволенні заяви відмовити. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

20 червня 2025 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 01 травня 2025 року (повне судове рішення складено 23 травня 2025 року), у якій просив:

скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 01 травня 2025 року у справі № 635/6161/24 в частині встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року та з січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду). Судом апеляційної інстанції застосовано частину другу статті 3 СК України, частину першу, другу статті 21 СК України, частину першу статті 36 СК України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме щодо встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу;

ухвалене апеляційним судом рішення не відповідає висновку щодо застосування вищевказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палата Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 17 липня 2024 року у справі № 755/13926/21;

в оскаржуваній постанові апеляційний суд не навів, якими доказами підтверджено, що у період з січня 2021 року по час загибелі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 мали з ОСОБА_4 спільний бюджет, вони вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Навпаки, в матеріалах справи містяться докази того, що у ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з 2014 року і до дня загибелі ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) були відсутні стосунки, які притаманні подружжю, що спільно проживає, веде спільне господарство, пов`язане виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом а саме: перерахування аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , проживання ОСОБА_1 з іншим чоловіком - ОСОБА_7 , перерахування коштів (28 переказів на загальну суму 15 000 грн) виключно для потреб доньки, що визнано заявницею, заяви свідків про те, що ОСОБА_4 з 2019 року проживав за адресою своєї реєстрації АДРЕСА_2 з іншою жінкою, ОСОБА_8 , листування між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

до суду апеляційної інстанції нами надано заяви свідків ОСОБА_11 , а також ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які вказали, що з осені 2019 року ОСОБА_4 , проживав спільно, однією сім`єю із ОСОБА_11 за адресою своєї реєстрації; АДРЕСА_3 . Після мобілізації ОСОБА_4 , вони з дружиною ОСОБА_10 постійно спілкувались та мали намір одружитись, тобто офіційно оформити свої стосунки. Також надано листування між ОСОБА_15 і ОСОБА_10 , яке також це підтверджує. Нами було заявлено клопотання про допит ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 як свідків. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 березня 2025 в задоволенні цього клопотання було відмовлено. В судовому засіданні 13 травня 2025 повторно було заявлено клопотання про допит ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 як свідків. Суд знову відмовив в задоволенні цього клопотання, посилаючись на те, що достатньо їх письмових заяв які містяться в матеріалах справи. Але, не заслухавши свідків, не прийнявши до уваги їх письмові заяви, суд прийшов до висновку, що стосунки загиблого ОСОБА_4 з іншою жінкою з осені 2019 року, з якою він мав намір одружитись не підтверджено належними доказами. В той час, як доказів наявності стосунків з ОСОБА_1 за період з січня 2021 року до загибелі ОСОБА_15 , не має жодних;

в порушення частини другої статті З Сімейного кодексу України, частини першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України суд апеляційної інстанції визнав факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з січня 2021 року до дати загибелі ОСОБА_15 , при цьому обставин, які свідчать про спільне проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між чоловіком та жінкою усталених відносини, що притаманні подружжю, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням не встановлено. Саме про необхідність встановлення цих обставин при встановленні факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки вказано в висновках Верховного Суду;

також суд встановив факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, та жінки ОСОБА_1 , без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року. Але факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вказаний період сам по собі не дає права на отримання одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця. Зважаючи на те, що військовослужбовець ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , заявник ОСОБА_1 на момент його смерті не входила до кола осіб, які відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мали право на отримання одноразової грошової допомоги. Оскільки ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року та з січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 не має жодних правових наслідків. Тим більше, що ОСОБА_1 вже проживала з іншим чоловіком - ОСОБА_7 , що підтверджується рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року в справі № 635/8802/19.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених вимог заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року та з січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3. В іншій частиніпостанова апеляційного суду не оскаржується, а тому касаційним судом не переглядається.

14серпня 2025 року ОСОБА_1 через Електронний суд подала відзив на касаційну скаргу, який підписаний адвокатом Комовим О. Г., в якому просив:

касаційну скаргу залишити без задоволення;

постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що:

суд апеляційної інстанції дійшов правильних правових висновків та мотивів щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року, з січня 2021 по ІНФОРМАЦІЯ_3, вірно застосувавши норми частини другої статті, статті 21, частини першої статті 36, статті 74 СК України, з врахуванням нижченаведених висновків Верховного Суду, викладених у постановах.

у судовому засіданні суду апеляційної інстанції мати загиблого ОСОБА_2 підтвердила, що син проживав однією сім`єю із заявницею з 2010 року. У тому ж році у них народилась донька. Зазначила, що у сина був складний характер, тому між ним та дружиною часто виникали конфлікти. Вони іноді розходились, а потім знов починали жити разом. Останні роки до мобілізації сина вони із ОСОБА_1 жили однією сім`єю, виховували доньку. Після призиву на військову службу син опікувався родиною, постійно надсилав кошти. Після загибелі сина ОСОБА_2 вважає заявницю найріднішою людиною, дружиною свого померлого сина. Також вказує, що весь час вона з сім`єю сина жила неподалік в одному невеликому містечку . Вказувала, що ОСОБА_3 - батько загиблого покинув сім`ю у 1994 році. Після розлучення сина виховувала сама, батько сином не цікавився, допомоги не надавав, стосунки не підтримував, навіть на поховання не приїхав. Наразі апелянт ОСОБА_3 , мешкає у Німеччині;

скаржник ОСОБА_3 жодним чином не заперечує наведені існуючі об`єктивні факти та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції;

суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих правових висновків про те, що посилання апелянта на те, що його син з осені 2019 року мав стосунки з іншою жінкою, з якою мав намір одружитись колегією суддів не приймається, оскільки зазначене не підтверджено належними доказами та не спростовує висновки суду. Таким чином, наведені правові висновки суду апеляційної інстанції, підтверджені під час судового розгляду у судових засіданнях з допитом ОСОБА_3 (в матеріалах справи), спростовують доводи касаційної скарги про те, що нібито ОСОБА_1 проживала з 2019 року з іншим чоловіком;

ОСОБА_3 під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не заявляв спору про право, а його вимоги в апеляційній скарзі стосувалися скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні заяви, а не залишення її без розгляду у зв`язку із спором про право, а суд апеляційної інстанції правильно розглянув справу у межах доводів апеляційної скарги та не виявив спору про право. Суд апеляційної інстанції, застосовуючи норми статей 293 315 ЦПК України, вмотивовано надав оцінку доводам та доказам, наданими сторонами, з врахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), в якій суд звернув увагу на те, що: «Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах»;

заявниця переконана, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, навів настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, що вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла, а тому касаційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

01 вересня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 серпня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц; від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21; від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц; від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц; від 17 липня 2024 року у справі № 755/13926/21; від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18; від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

Фактичні обставини

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .

Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_16 розірваний 02 лютого 1994 року.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який був діючим на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , що було затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» Верховною Ради України від 24 лютого 2022 № 2102-IX»», Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року № 451/2023 (продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб).

Згідно із записами військового квитка серія НОМЕР_4 від 25 березня 2023 року, військовозобов`язаний ОСОБА_4 08 березня 2023 року на підставі Указу Президента України № 59/2023 від 06 лютого 2023 року призваний у Збройні Сили України по мобілізації Начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17 березня 2023 року № 76 ОСОБА_4 на посаді сержанту резерву був зарахований до особового складу (списків) ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки від 07 серпня 2023 року № 3159, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , призваний по мобілізації, перебував на військовий службі у військовій частині НОМЕР_1 до моменту загибелі.

Згідно з довідкою від 11 січня 2024 року № 42/2, виданою ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вбачається, що загиблий солдат ОСОБА_4 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2024 року № 2.

У витязі з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 518 від 14 лютого 2024 року зазначено, що травма солдата ОСОБА_4 - « ІНФОРМАЦІЯ_7 », тобто травма і причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 22 листопада 2023 року, актовий запис № 6998 ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 33 років в селі Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області, України.

Указом Президента України № 827/2023 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов`язку постановлено нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня ОСОБА_4 (посмертно) - солдата.

Відповідно до довідки від 20 лютого 2024 року № 862ВС, виданої ОСОБА_1 . Управлінням соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації випливає, що ОСОБА_1 є матір`ю опікуном дитини до 14 років - ОСОБА_5 , яка має статус члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Рішенням від 19 лютого 2024 року № 18/24 Органом опіки та піклування Мереф`янської міської ради Харківської області надано ОСОБА_5 статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, в зв`язку з тим, що вона зазнала психологічного насильства внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

23 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про виплату одноразової грошової допомоги члену сім`ї загиблого військовослужбовця до ІНФОРМАЦІЯ_5 і подала необхідний пакет документів для отримання виплати одноразової грошової допомоги, які підтверджують право заявниці, зокрема копії: паспорту громадянки України, свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про смерть, лікарського свідоцтва про смерть, довідки про реквізити, витягу про несудимість.

У заяві про виплату одноразової грошової допомоги від 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 зазначила, що їй відомо про інших членів сім`ї загиблого: матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько ОСОБА_3 (відомості про батька загиблого невідомо).

На підтвердження своїх доводів заявниця надала до суду письмовий доказ - Акт депутата Мереф`янської міської ради від 05 квітня 2024 року ОСОБА_17 за формою Додатку № 2 до рішення ІХ сесії Мереф`янської міської ради від 05 травня 2017 року, який складено за участі двох свідків: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю з 2010 року по 2023 рік.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 16 грудня 2023 року № 2023/010301221, виданого Мереф`янською міською радою, ОСОБА_1 зареєстрована за місцем проживання за адресом: АДРЕСА_1 з 12 квітня 2016 року разом із дитиною ОСОБА_5 .

Заявниця надала як докази також письмові пояснення свідка ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серія НОМЕР_5 виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області від 21 вересня 2005 року, яка проживає за адресом: АДРЕСА_4 ; свідка ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспорт серія НОМЕР_6 виданий Харківським РВ ГУДМСУ України в Харківській області від 17.09.2014 року, яка проживає за адресом: АДРЕСА_5 .

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 підтвердили суду, що дійсно чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, та жінка ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки у період з 01 лютого 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (момент загибелі військовослужбовця).

Свідок ОСОБА_2 - мати загиблого, також підтвердила факт проживання однією сім`єю свого загиблого сина та заявниці без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, факт перебування фізичної особи на утриманні до моменту загибелі сина.

Як докази заявниця надала суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серія АГ № 605419 від 08 квітня 2014 року, заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 10 червня 2014 року. Згідно відомостей пункту 7 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 10 червня 2014 року вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 провадив свою господарську діяльність у м. Мерефа.

Відповідно до заяви про виплату пенсії або грошової допомоги від 23 квітня 2022 року ОСОБА_4 останній звертався на ім`я уповноважених працівників АТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ: 00032129 і просив у заяві перерахувати пенсію на рахунок, який відкрито у ТВБВ 10020/0421 ОПЧ Мерефа.

Заявницею на підтвердження заявлених вимог також надана виписка по надходженням по картці/рахунку ( НОМЕР_7 ) від 28 травня 2024 року № НОМЕР_8 - АТ КБ «ПриватБанк», виписка по надходженням по картці/рахунку ( НОМЕР_9 ) від 27 травня 2024 року № НОМЕР_10 - АТ КБ «ПриватБанк». Згідно з вказаною випискою вбачається, що ОСОБА_1 отримувала грошові перекази від ОСОБА_4 за його життя та з боку Військової частини НОМЕР_1 у вигляді заробітної плати та грошового забезпечення після загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , зокрема перекази грошових коштів: від 16 листопада 2023 року у розмірі 21 529,78 грн, від 16 листопада 2023 у розмірі 59 077,78 грн, від 26 січня 2024 року у розмірі 32 258,06 грн, від 26 січня 2024 у розмірі 66 725,81 грн.

Згідно з відомостями довідки форми ОК-5 від 28 квітня 2024 року ОСОБА_4 , довідки форми ОК-7 від 28 квітня 2024 року «Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» вбачається, що ОСОБА_4 дійсно отримував під час військової служби протягом воєнного стану додаткове грошове забезпечення у розмірі 100 000 грн (червень-жовтень 2023 року) відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до виписки по надходженням по картці/рахунку ( НОМЕР_9 ) від 27 травня 2024 року № DV72K9KOFEMEG4M0 ОСОБА_4 здійснив 28 грошових переказів за період з 01 січня 2023 року по час загибелі.

Як на підставу вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона з чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки у період з 01 лютого 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 до моменту загибелі військовослужбовця. У них під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу народилася донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яку вони разом виховували до моменту загибелі військовослужбовця від 10 жовтня .2023 року. 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який був діючим на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , що було затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» Верховною Ради України від 24 лютого 2022 № 2102-IX», Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року № 451/2023 (продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб). Військовозобов`язаний ОСОБА_4 08 березня 2023 року на підставі Указу Президента України № 59/2023 від 06 лютого 2023 року призваний у Збройні Сили України по мобілізації Начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 і перебував на військовий службі у військовій частині НОМЕР_1 до моменту загибелі. Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 22 листопада 2023 року, актовий запис № 6998 виходить, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 33 років в селі Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області, України. Заявниця вказала, що вона як цивільна дружина, перебувала на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, станом на дату смерті військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначила, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту перебування фізичної особи утриманні заявниці необхідне для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до копій скріншотів з додатку «Viber» ОСОБА_2 - ОСОБА_4 від 09 вересня 2023 року, в яких зазначено, що за один місяць до своєї загибелі під час здійснення заходів із захисту Батьківщини під час воєнного стану наказав членам своєї сім`ї, зокрема матері ОСОБА_2 та цивільній дружині ОСОБА_1 надіслати йому негайно номер рахунку для переказу грошових коштів для забезпечення останніх на випадок непередбачуваних обставин.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції мати загиблого ОСОБА_2 підтвердила, що син проживав однією сім`єю із заявницею з 2010 року. У тому ж році у них народилась донька. Зазначила, що у сина був складний характер, тому між ним та дружиною часто виникали конфлікти. Вони іноді розходились, а потім знов починали жити разом. Останні роки до мобілізації сина вони із ОСОБА_1 жили однією сім`єю, виховували доньку. Після призиву на військову службу син опікувався родиною, постійно надсилав кошти. Після загибелі сина ОСОБА_2 вважає заявницю найріднішою людиною, дружиною свого померлого сина. Також вказує, що весь час вона з сім`єю сина жила неподалік в одному невеликому містечку. Вказувала, що ОСОБА_3 - батько загиблого покинув сім`ю у 1994 році. Після розлучення сина виховувала сама, батько сином не цікавився, допомоги не надавав, стосунки не підтримував, навіть на поховання не приїхав. Наразі апелянт ОСОБА_3 мешкає у Німеччині.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 листопада 2017 року у справі № 635/5134/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/70292084):

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено;

стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця починаючи з 11 вересня 2017 року до досягнення дитиною повноліття;

вказано, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону і, що рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2020 року у справі № 635/8002/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93863866):

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області про визначення місця проживання дитини, задоволено повністю;

визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , разом з її матір`ю - ОСОБА_1 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Харківського ВП ГУНП в Харківській області з заявами щодо вжиття профілактичних заходів до ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №160/4130/19 (адміністративне провадження №К/9901/36116/19) вказано, що: «судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17 вказано, що: «відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2022 року в справі № 209/1817/19-ц (провадження № 61-5774св22) зазначено, що «особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки. Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2024 року в справі № 183/3701/16 (провадження № 61-7950св24)).

У справі, що переглядається:

заявниця звернулася із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і факту перебування на утриманні ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заінтересованими особами заявниця вказала Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ,

суд першої інстанції міркував так, що існують підстави для задоволення заяви про встановлення фактів;

апеляційний суд при частковому задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 , який не був учасником справи, скасуванні рішення суду першої інстанції та частковому задоволенні заяви вважав, що висновок суду не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи. матеріали справи містять достатньо доказів, що підтверджують факт проживання заявниці ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_4 у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року та з січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (день загибелі ОСОБА_4 ). Доказів спільного проживання з вересня 2014 року по грудень 2020 рік матеріали справи не містять;

апеляційний суд не звернув уваги, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції;

апеляційний суд не встановив, які права та інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 вирішувалися судом першої інстанції.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року та з січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3. Тому постанову апеляційного суду в цій частині необхідно скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:

«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 01 травня 2025 року в частині задоволених вимог заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, Україна, та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, у період з 01 лютого 2010 року по вересень 2014 року та з січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, розподілу судових витрат скасувати та в цій частині передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 01 травня 2025 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко