Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 712/14547/16-ц

провадження № 61-44641св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа- Перша черкаська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2018 року у складі судді Мельник І. О. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Перша черкаська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно як на частку у спільній сумісній власності, виключення майна зі складу спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він з листопада 1999 року по 20 червня 2016 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу.

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є її син ОСОБА_2, проте позивач вважає себе чоловіком та спадкоємцем після смерті спадкодавця, тому 21 листопада 2016 року звернувся із заявою до Першої черкаської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час спільного проживання він з ОСОБА_3 за спільні кошти придбали 47/100 частини будинку та земельну ділянку площею 0,0244 га, кадастровий номер 7110123700:03:014:0078, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Алексєєвою І. Ю. Право власності на зазначене домоволодіння та земельну ділянку було оформлено на ОСОБА_3

З 01 березня 2016 року він є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Протягом всього часу спільного проживання вказаний будинок був добудований та приведений у більш придатний для проживання стан.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив встановити факт його проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з листопада 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати спільною сумісною власністю подружжя його та ОСОБА_3 47/100 частини домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0244 га, кадастровий номер 7110123700:03:014:0078, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; та визнати за ним право власності на 47/100 частини домоволодіння та Ѕ земельну ділянку за вказаною адресою; виключити 47/100 частини домоволодіння та Ѕ частини земельної ділянки площею 0,0244 га, кадастровий номер 7110123700:03:014:0078, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зі складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів щодо факту його проживання однією сім'єю без укладення шлюбу з ОСОБА_3.

Крім того, житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 набутий у власність ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2002 року, є її особистим майном, оскільки позивач не надав достатніх, належних та допустимих доказів того, що він вкладав свої кошти на придбання цього будинку.

Крім того, ОСОБА_3 приватизувала земельну ділянку, площею 495 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 14 квітня 2008 року, тобто приватизована земельна ділянка є її особистою власністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 червня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції зазначив, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, тому дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Перша черкаська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно як на частку у спільній сумісній власності, виключення майна зі складу спадщини призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що суддя районного суду була заінтересована у вирішенні зазначеної справи. За час спільного проживання позивачем та ОСОБА_3 придбано за спільні кошти 47/100 частини домоволодіння та земельну ділянку, площею 0,0244 га, кадастровий номер undefined, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Надалі ними було здійснено покращення технічного стану житлового будинку. Суди не надали належної оцінки тому, що за час спільного проживання з ОСОБА_3 позивач працював на різних посадах та є фізичною особою-підприємцем та мав постійний дохід. Крім того, у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_4 (колишньої дружини ОСОБА_1), в якій вказано, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 21 листопада 1995 року розірвано шлюб. Після розірвання шлюбу за усною домовленістю з ОСОБА_1, вона у грудні 2001 року сплатила позивачу кошти в сумі 10 000 грн за частину квартири АДРЕСА_3, що перебувала у їхньому спільному користуванні. Основним наймачем цієї квартири є ОСОБА_1, який наприкінці 2000 року переоформив на ОСОБА_4 особовий рахунок на квартиру.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2, уяких він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 лютого 2002 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбала житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, ОСОБА_3 приватизувала земельну ділянку площею 495 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 14 квітня 2008 року.

У результаті продажу 08 грудня 2014 року за 604 739 грн 22 коп. зазначеного майна, згідно з договорами купівлі-продажу від 08 травня 2015 року, посвідченими приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексеєвою І. Ю. (т.1 а. с. 77,79), ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 купила 47/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0244 га за цією ж адресою.

Загальна вартість набутого майна становить 289 365 грн.

Відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу земельної ділянки встановлено, що покупець (ОСОБА_3) витрачає свої особисті кошти на придбання майна, оскільки вона в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (їх частину), не має. Аналогічні положення містить пункт 9 договору купівлі-продажу частини житлового будинку АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21 червня 2016 року серії НОМЕР_1.

Після смерті ОСОБА_3. Першою черкаською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 291/2016.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_3

Внаслідок наступної реєстрації шлюбу прізвище померлої ОСОБА_3 було змінено на ОСОБА_3.

04 липня 2016 року ОСОБА_2, як син померлої та спадкоємець першої черги, звернувся із заявою до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Михайловської А. А. про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3.

Також із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 21 листопада 2016 року до Першої черкаської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1, оскільки вважає себе спадкоємцем четвертої черги, так як проживав із спадкодавцем останніх п'ять років до часу відкриття спадщини. Йому роз'яснено нотаріусом про необхідність надати нотаріальній конторі рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю з померлою ОСОБА_3.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Придніпровським районним відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 26 вересня 2015 року. З попередніх відміток про реєстрацію місця проживання вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 починаючи з 05 грудня 2007 року, та знятий з реєстрації 10 грудня 2014 року, адресою попереднього місця реєстрації була АДРЕСА_4, за якою позивач був зареєстрований 27 грудня 2000 року та знятий з реєстрації 31 серпня 2007 року.

За адресою: АДРЕСА_4 були зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та, починаючи з 27 грудня 2000 року, ОСОБА_1.

Відповідно до акта опитування сусідів від 24 листопада 2016 року № 1315, який затверджений головою комітету самоорганізації населення мікрорайону "Кривалівський", позивач ОСОБА_1 в період з 13 грудня 2004 року по 10 грудня 2014 року проживав разом з ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2.

Згідно з актом опитування сусідів від 22 листопада 2016 року № 11117, який затверджений головою комітету самоорганізації населення мікрорайону "Благовісний", позивач проживав з ОСОБА_3 з 23 травня 2015 року по 20 червня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно із частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 2 статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Згідно із частин 1 та 2 статті 21 СК Українишлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 статті 74 СК України.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Звертаючись з цим позовом до суду, на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 позивач надав фотокартки та акт опитування сусідів від 24 листопада 2016 року № 1315, який затверджений головою комітету самоорганізації населення мікрорайону "Кривалівський", про те, що позивач ОСОБА_1 у період з 13 грудня 2004 року по 10 грудня 2014 року проживав разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, а також акт опитування сусідів від 22 листопада 2016 року № 11117, який затверджений головою комітету самоорганізації населення мікрорайону "Благовісний", що позивач проживав з ОСОБА_3 з 23 травня 2015 року по 20 червня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт періодичного проживання, спільного відпочинку сторін без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України, вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що згідно з договорами купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки від 08 травня 2015 року, посвідченими приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексеєвою І. Ю. (т.1 а. с.77,79), ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 купила 47/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0244 га. Загальна вартість набутого майна становить 289 365,00
грн.

Відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу земельної ділянки встановлено, що покупець (ОСОБА_3) витрачає свої особисті кошти на придбання майна, оскільки вона в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (їх частину), не має. Аналогічні положення містить пункт 9 договору купівлі-продажу частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшли правильного висновку про те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу на час придбання спірного будинку та придбання цього майна за спільні кошти, при цьому суд правильно визначив, що подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна тощо.

Доводи в касаційній скарзі про те, що суддя суду першої інстанції була заінтересована у вирішення цієї справи є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а в даному випадку заявником доказів у підтвердження таких доводів надано не було.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 з підстав передбачених статтею 36 ЦПК України, заявив відвід судді Соснівського районного суду м. Черкаси Мельник І. О.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Мельник І. О. залишено без задоволення, оскільки заява не містила обґрунтованих підстав для відводу, колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками.

Також безпідставними є доводи в касаційній скарзі про те, що за час спільного проживання позивачем та ОСОБА_3 придбано за спільні кошти 47/100 частини спірного домоволодіння та земельної ділянки, оскільки зазначені доводи спростовуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення судів попередніх інстанцій, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець