Історія справи

Постанова

Іменем України

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа №796/117/2018

провадження №61-37656ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 травня

2018 року у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В. М. від 15 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою, у якій просила скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В. М. у від 15 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що вказане вище рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року ухвалено з порушенням прав заявника як споживача послуг банку.

Аргументуючи пропуск строку подачі заяви про скасування вказаного рішення, ОСОБА_4 посилається на те, що про існування даного рішення третейського суду їй стало відомо лише у лютому 2018 року, а його копію представником отримано 13 лютого 2018 року.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просила поновити строк на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В. М. у справі

від 15 квітня 2014 року, а також скасувати вказане рішення в частині стягнення з неї суми заборгованості.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2018 року, як судом першої інстанції, відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді

ОСОБА_6 від 15 квітня 2014 року.

Заяву ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді

ОСОБА_6 від 15 квітня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заява про скасування рішення третейського суду подана після закінчення строків, встановлених частиною п'ятою статті 454 ЦПК України, і суд з урахуванням положень частини 7 цієї статті не наділений правом вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, у зв'язку з чим підлягає поверненню.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 травня2018 року, справу передати на новий розгляд апеляційного суду за підсудністю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував той факт, що пропуск заявником строку звернення до суду зумовлено ненаправленням в передбачений строк та спосіб на її адресу матеріалів третейської справи, належним чином завіреної копії оскаржуваного рішення третейського суду. Заявник вважає, що наведена обставина свідчить про поважність причини пропуску.

Апеляційна скарга також містить посилання на те, що при вирішення спору третейський суд не врахував, що даний спір не відноситься до категорії компетентного суду, тому спір щодо стягнення кредитної заборгованості не підвідомчий такому суду, а прийняте третейським судом рішення є незаконним.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» зводяться до того, що апеляційна скарга є безпідставною, подана з метою ухилення від взятих на себе грошових зобов'язань.

ПАТ «Укрсоцбанк» указує, що суд прийшов вірного висновку про пропуск ОСОБА_4 строку для звернення зі заявою про скасування рішення третейського суду та відсутність правових підстав для його поновлення. Оскаржувана ухвала відповідає судовій практиці Верховного Суду.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В. М. від 15 квітня 2014 року, посилаючись на те, що про існування даного рішення він дізнався у лютому 2018 року.

Апеляційний суд установив, що 5 листопада 2016 року ОСОБА_4 зверталась до Апеляційного суду м. Києва з апеляційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року, якою задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі судді Ярошовця В.М. від 15 квітня 2014 року у справі за позовом

ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості. Звертаючись до суду апеляційної інстанції із зазначеною апеляційною скаргою, ОСОБА_4 вказувала, що дізналась про ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року лише

01 листопада 2016 року.

Відповідно до частин першої, п'ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.

Аналогічна норма містилася і в частині другій, третій статті 389-1 ЦПК України 2004 року, чинного на час прийняття рішення третейського суду.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що строк на оскарження рішення третейського суду пропущено з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню, правового значення для правильного вирішення справи не має, так як заявник є стороною у справі, яка розглянута третейським судом, а саме відповідачем, а тому строк для неї на оскарження рішення третейського суду від 15 квітня 2014 року закінчився 15 липня 2014 року.

Іншого порядку обчислення строку на оскарження рішення третейського суду процесуальне законодавство не містить.

Решта доводів апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права апеляційним судом м. Києва, так як інші доводи апеляційної скарги стосуються оскарження рішення третейського суду, проте зазначене не є предметом позову.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська