Історія справи

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 2-3577/11

провадження №61-14009 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги, - ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року у складі судді Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2011 року публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року у розмірі 51 523 784 грн, з яких: 37 536 310 грн - заборгованість по кредиту, 11 877 682 грн 77 коп. - проценти за користування коштами у період з 10 липня 2009 року по 10 травня 2011 року; 2 109 791 грн 23 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та процентів.

Протокольною ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року замінено позивача з ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року.

Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року у складі судді Романа О. А. позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти у розмірі 51 525 604 грн, з яких: 37 536 310 грн - заборгованість по кредиту, 11 877 682 грн 77 коп. - проценти за користування коштами у період з 10 липня 2009 року по 10 травня 2011 року; 2 109 791 грн 23 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та процентів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем, як позичальником, належним чином взяті на себе зобов`язання за спірним кредитним договором не виконано, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, яка не спростована останнім та підлягає стягненню з нього. Розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року повернуто заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 не є стороною у справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», до її чоловіка - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банком до неї вимоги не пред`являлись. Судом першої інстанції питання про права та обов`язки ні ОСОБА_2 , ні подружжя ОСОБА_1 й ОСОБА_2 , не вирішувалися. Отже, в останньої відсутнє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який є відповідачем у справі за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості. Заочним рішення суду першої інстанції стягнуто з останнього кредитну заборгованість у розмірі 51 525 604 грн. Вважала, що отримані її чоловіком у кредит кошти є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а стягнення цих коштів буде відбуватися за рахунок майна, яке також є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, судом першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки, не залучивши її до участі у справі.

Доводи особи, яка подала заперечення

У квітні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» подало заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Судом першої інстанції питання про права і обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалися, унаслідок чого апеляційним судом вірно повернуто апеляційну скаргу останній.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-3577/11 з Подільського районного суду м. Києва.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, статтею 13 ЦПК України 2004 року однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 нет є стороною у справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», до її чоловіка - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за укладеним з ним кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що банком до ОСОБА_2 вимоги не пред`являлись.

Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що судом першої інстанції питання про права та обов`язки ні ОСОБА_2 , ні подружжя ОСОБА_1 й ОСОБА_2 , не вирішувалися, унаслідок чого в останньої відсутнє право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що отримані її чоловіком - ОСОБА_1 - у кредит кошти є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, на увагу не заслуговують, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені, факт отримання цих коштів в інтересах сім`ї не доведено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова