Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.04.2019 року у справі №295/2189/18

Постанова

Іменем України

03 січня 2020 року

м. Київ

справа № 295/2189/18

провадження № 61-6746св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С., від 19 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства.

В обґрунтування позовної заяви вказав, що він є громадянином Туреччини та з 2011 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 Створювати сім`ю та укладати шлюб вони не вважали за потрібне, оскільки він постійно проживав та працював на території Туреччини, а ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком.

Дізнавшись на початку 2012 року про вагітність ОСОБА_2 , яка повідомила про те, що він є батьком дитини, надавав їй фінансову та іншу допомогу. Після народження сина батьком був записаний чоловік, з яким ОСОБА_2 на той час перебувала у зареєстрованому шлюбі - ОСОБА_2 .

На час подання позовної заяви їхньому сину ОСОБА_5 виповнилося 5 років. Дитина називає його батьком. У 2014 році відповідач разом із сином приїжджала до нього у Туреччину на літні канікули. До початку 2017 року вони проводили час разом, коли він перебував на території України, проте з 2017 року ОСОБА_2 відмовляється надавати йому дозвіл на побачення з дитиною та уникає спілкування.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2013 року виключено відомості про ОСОБА_6 як батька ОСОБА_5 з актового запису про народження.

За таких обставин позивач просив визнати його батьківство відносно дитини ОСОБА_5 , про що внести відповідні відомості до актового запису про його народження № 3542 від 13 грудня 2012 року.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у складі судді Лєдньова Д. М. від 15 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гініс, громадянина Туреччини, відносно дитини ОСОБА_5 , про що вирішено внести відомості до актового запису № 3542 від 13 грудня 2012 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухилення матері дитини від проведення судово-медичної генетично-ідентифікаційної експертизи для спростування чи підтвердження батьківства позивача, а також надані останнім докази у їх сукупності свідчать про походження дитини від нього.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 листопада 2018 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а також повідомлення про необхідність з'явитися до експертної установи для проведення судово-медичної генетично-ідентифікаційної експертизи, а тому суд першої інстанції безпідставно застосував наслідки ухилення від участі у експертизі відповідно до статті 109 ЦПК України. Надані позивачем фотографії не є достатніми й беззаперечними доказами наявності кровного споріднення між позивачем та дитиною, а лише вказують на ту обставину, що між сторонами існували певні стосунки. Оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до цього ж суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності, без належного повідомлення про розгляд справи, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати суду пояснення та докази у справі, порушено його право на участь у судовому засіданні.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 03 квітня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглядати справу за відсутності позивача ОСОБА_1 , щодо якого відсутні відомості про вручення судової повістки.

З цим висновком суду не можна погодитися з огляду на таке.

Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (стаття 372 ЦПК України).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої зазначеної статті суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня

2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У справі, що переглядається, установлено, що ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2019 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 листопада 2018 року та призначено її до розгляду

на 19 лютого 2019 року.

Як вбачається із журналу судового засідання від 19 лютого 2019 року апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача або його представника (а.с. 184-186).

Матеріали справи не містять доказів про повідомлення позивача про судове засідання, призначене на 19 лютого 2019 року.

Так, надіслана судом апеляційної інстанції кореспонденція засобами поштового зв`язку, адресована ОСОБА_1 на адресу місця перебування адвоката Грабчука О. В.: вул. Ольжича, 9, оф. 33, м. Житомир , повернулась до суду з відміткою поштової служби «за закінченням терміну зберігання», тобто фіксація отримання позивачем кореспонденції відсутня (а.с. 174-177).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), зазначене не є належним повідомленням про дату судового засідання.

Крім того, розглядаючи справу за відсутності позивача, суд апеляційної інстанції повідомляв про розгляд справи його представника ОСОБА_10 , не звернувши при цьому уваги на подану останнім 16 січня 2019 року заяву, якою проінформовано суд щодо закінчення строку дії довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 у грудні 2018 року, а також договору про надання йому адвокатом Грабчуком О. В. правової допомоги - у листопаді 2018 року (а.с. 165 -169).

Відповідно до частини четвертої статті 64 ЦПК України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував, що за договором про надання правової допомоги від 05 грудня 2017 року та довіреністю від 06 грудня 2017 року повноваження представника припинилися у грудні 2018 року і станом на час вирішення спору апеляційним судом 19 лютого 2019 року ОСОБА_10 не мав повноважень від ОСОБА_1 на ведення справи в суді та здійснення від його імені процесуальних прав та обов'язків.

Вирішивши спір за відсутності позивача та його представника, суд апеляційної інстанції порушив право позивача знати про час і місце судових засідань (частина друга статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128, 372 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки позивача у судове засідання не з`ясував, чим порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести міркування з приводу позовної заяви та апеляційної скарги, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Д. Д. Луспеник

О. М. Осіян