Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.07.2019 року у справі №340/121/19
Ухвала КЦС ВП від 02.04.2020 року у справі №340/121/19

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 340/121/19

провадження № 61-5078св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про припинення зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Парфан Тарас Дмитрович, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив припинити його зобов'язання за кредитним договором від 10 січня 2007 року № IFVWGA00000025 (далі - кредитний договір), укладеним між ним і відповідачем, та видати довідку про відсутність заборгованості за цим

договором.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що на підставі кредитного договору він отримав у касі банку 10 000,00 дол. США кредиту, та згідно з умовами договору щомісяця вчиняв дії на погашення основного боргу, відсотків, комісії. Так, протягом 2007-2014 років він уніс у касу банку на виконання умов кредитного договору 23 985,31 дол. США.

26 жовтня 2015 року банк звернувся до нього з вимогою повернути 388 332,94 грн, а 02 лютого 2016 року подав до суду позов про стягнення з нього заборгованості за цим кредитним договором у розмірі 15 067,14 дол. США, з яких 8 250,97 дол. США заборгованості за кредитом, 3 774,74 дол. США заборгованості за процентами, 820,25 дол. США заборгованості з комісії за користування кредитом, 2 221,18 дол. США - пені.

Рішенням Верховинського районного суду від 11 грудня 2017 року, залишеним в силі апеляційним судом, банку відмовлено в задоволенні вказаного позову. При цьому суд зазначив, що банк не довів факт отримання ОСОБА_1 за кредитним договором грошових коштів у сумі 17 500,00 дол. США.

Оскільки він виконав умови кредитного договору в межах наданих банком кредитних коштів, тому в нього немає зобов'язань перед банком за цим договором.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Верховинський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 12 листопада 2019 року позов задовольнив частково. Визнав припиненими зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 січня 2007 року № IFVWGA00000025, укладеним з Акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК "). В решті позову відмовив. Стягнув з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що АТ КБ "ПриватБанк" не надало належних і допустимих доказів надання ним та отримання позичальником кредитних коштів на суму більшу, ніж 10 000,00 дол. США, тому, враховуючи розмір, періодичність повернення тіла кредиту, відсотків, інших обов'язкових платежів, висновок експертного дослідження, а також відсутність у матеріалах справи графіка погашення кредиту, інших умов кредитного договору, які визначали б форму погашення та розмір щомісячних платежів, доводи позивача про повне та належне виконання ним на даний час зобов'язання за

цим кредитним договором є обґрунтованими. При цьому доводи банку про наявність заборгованості за умовами кредитного договору не підтверджені належними та допустимими доказами, а представлені розрахунки заборгованості не є належним доказом у справі, оскільки розраховані виходячи із суми тіла кредиту, отримання розміру якої не доведено. Оскільки позивач не надав доказів того, що він звертався до банку з вимогою видати довідку, однак йому було відмовлено, позов у частині зобов'язання банку видати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 12 лютого 2020 року рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Судові витрати у розмірі 1 152,60 грн, понесені АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за подання апеляційної скарги, компенсував за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що внесення 23 958,31 дол. США на погашення заборгованості не підтверджує факт належного виконання умов договору, оскільки в кредитному договорі передбачено обов'язок позичальника сплачувати також відсотки, комісію, пеню, інші платежі та черговість погашення. Висновки експертного дослідження зроблені без урахування умов кредитного договору, базуються на припущеннях про метод погашення кредиту, а не на умовах кредитного договору та фактах, а тому не є належним та допустимим доказом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 16 березня 2020 року, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Парфан Т. Д., просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції в супереч статтям 82, 263, 264, 265 ЦПК України належним чином не встановив усіх фактичних обставин справи, не врахував обставини, які мають преюдиційне значення для сторін у справі, не оцінив надані сторонами докази, визнав належними докази, які не відповідають нормам права і фактичним обставинам, за відсутності обґрунтованої мотивації визнав неналежним доказом висновок експерта, не врахував висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, як наслідок ухвалив необґрунтоване і незаконне рішення.

Встановлені рішенням Верховинського районного суду від 11 грудня 2017 року обставини мають преюдиційне значення для сторін у справі, тому відповідно до частини 2 статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Крім того, суд залишив поза увагою обставину, що в 2016 році банк звертався до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також те, що 09 січня 2017 року строк дії договору закінчився, а тому, зважаючи на те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, наданий банком розрахунок заборгованості, без врахування вказаних обставин, є неналежним.

З цього приводу є висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28 березня 2018 року у справі №444/9518/12).

Відхиляючи висновок експерта як доказ, який підтверджує відсутність зобов'язань позичальника перед банком, суд не встановив фактичних обставин, а саме, не визначив суму не виконаних зобов'язань позичальника з урахуванням фактично отриманої суми кредиту (10 000,00 дол. США), в тому числі зі сплати пені.

Щодо необхідності особливого правового захисту споживача як слабшої сторони у договорі свою правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, вказавши, що обов'язок доказування у таких спорах покладається насамперед на банк.

07 травня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на касаційну скаргу, який мотивований тим, що касаційна скарга є недоведеною і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Верховинського районного суду Івано-Франківської області.

14 квітня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року справу призначено до

судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 січня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № IFVWGA00000025, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 10 січня 2007 року до 10 січня 2017 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 17 500,00 дол. США на реконструкцію житлового будинку, а також у розмірі 2 125,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та згідно з порядком, передбаченим пунктами 2.1.3,2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,0 % суми виданого кредиту в момент надання кредиту, щомісяця в період сплати в розмірі 0,20 % суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом
3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 цього договору (період сплати - з 15 до 20 число кожного місяця), а позичальник зобов'язався щомісяця в період сплати сплачувати відсотки, розраховані відповідно до пунктів 3.1,3.2,3.4, винагороду, розраховану відповідно до пунктів 1.1,3.7 цього договору, проводити погашення кредиту в строки відповідно до графіка погашення кредиту (додаток 1).

Відповідно до пункту 7.4 кредитного договору згідно зі статтею 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов'язань з погашення кредиту, передбачених пунктами 1.1,2.2.4,2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,55 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно з пунктом 7.3 кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим договором виступає іпотека будинку та земельна ділянка розміром 0,1727 га, що розташовані на АДРЕСА_1, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, тощо, надані банку з метою забезпечення зобов'язань за цим договором.

Згідно з пунктами 5.1-5.3 кредитного договору цей договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту згідно з пунктом 7.1 набуває чинності з моменту його підписання сторонами, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Договір може бути змінений у встановленому цим договором порядку.

Припинення дії цього договору здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з випискою погашення кредиту за період з 01 січня 2007 року до 30 березня 2015 року ОСОБА_1 здійснив платежі за кредитом на

загальну суму 23 985,31 дол. США.

Рішенням Верховинського районного суду від 11 грудня 2017 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за недоведеністю вимог.

Згідно з висновком експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження від 27 червня 2019 року № 1201/1213/19-28, складеного за його заявою, за умови, що погашення кредиту здійснювалось за класичним методом, залишку заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за тілом кредиту, процентами, простроченими процентами, комісією, простроченій комісії за кредитним договором станом на 24 травня 2019 року немає.

За розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим банком, станом на 09 жовтня 2019 року загальна заборгованість за кредитом становить 30 531,56 дол. США, з яких: 6 968,35 дол. США - заборгованість за кредитом, 8 559,26 дол. США - заборгованість за відсотками, 900,97 дол. США заборгованість з комісії, 14 102,98 дол. США - пеня.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції

норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як на підставу заявлених вимог ОСОБА_1 вказує на те, що за умовами кредитного договору він отримав у касі банку лише 10 000,00 дол. США кредиту, а не, як стверджує банк, 17 000,00 дол. США, що також встановлено судовими рішеннями, ухваленими у справі № 340/94/16, та належним чином виконав умови договору, однак банк повного виконання ним зобов'язання за кредитним договором не визнає та продовжує здійснювати нарахування заборгованості за кредитним договором виходячи з 17 000,00 дол. США тіла кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Так, рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у справі № 34094/16 за позовом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановлено отримання позичальником за кредитним договором лише 10 000,00 дол. США кредиту, а не 17 000,00 дол. США, як передбачено його умовами.

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про те, що на підставі укладеного між сторонами кредитного договору у позивача виникло зобов'язання з повернення кредиту в сумі 10 000,00 дол. США, відсотків та інших платежів за умовами кредитного договору, є обґрунтованим.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).

Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Положеннями частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог банк указував на наявність у позивача заборгованості за кредитним договором, однак належні та допустимі докази на підтвердження своїх заперечень не надав. При цьому суд першої інстанції з дотриманням норм ЦПК України визнав надані банком розрахунки заборгованості неналежним доказом у цій справі, оскільки такі розрахунки здійснені з урахуванням суми тіла кредиту, яку позивач не отримував.

Отже, встановивши реальний обсяг отриманих позивачем кредитних коштів, врахувавши розмір, періодичність повернення тіла кредиту, відсотків, інших обов'язкових платежів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про

повне та належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором та наявність правових підстав для припинення зобов'язань позивача за цим договором.

За вказаних обставин Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги щодо відповідності закону рішення суду першої інстанції.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Апеляційний суд помилково скасував рішення районного суду, безпідставно вказуючи на наявність у позивача перед відповідачем заборгованості за кредитним договором, не мотивуючи такі обставини належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки, касаційна скарга підлягає задоволенню, а позивач з підстав передбачених Законом України "Про захист прав споживачів" був звільнений від сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою, тому з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 536,80
грн.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат

Парфан Тарас Дмитрович, задовольнити.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасувати, рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області

від 12 листопада 2019 року залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" у дохід держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 1
536,80 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп. ).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун