Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.04.2019 року у справі №390/1669/17

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 390/1669/17

провадження № 61-5769св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - фермерське господарство Ковалевського Віталія Івановича,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2018 року у складі судді Пасічника Д. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Кіселика С. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства Ковалевського В. І. (далі - ФГ Ковалевського В. І.) про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, загальною площею 8,40 га та 15,79 га, що розташовані на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

11 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського В. І. було укладено договори оренди землі, згідно з якими він передав відповідачу вказані земельні ділянки в орендне користування.

10 травня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу ФГ Ковалевського В. І. лист, яким повідомив про небажання поновлювати оскаржувані договори та з проханням припинити використовувати належні йому земельні ділянки, проте конверт з повідомленням повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Оскільки ОСОБА_1 не було надано власних екземплярів договорів він звернувся до управління Держкомзему у Кіровоградському районі Кіровоградської області з заявою про видачу копій договорів.

28 липня 2017 року отримавши завірені копії договорів оренди землі, він виявив, що згідно з пунктом 3.1 спірні договори оренди землі від 11 липня 2012 року укладено строком на 10 років, однак вказані договори він не підписував, оскільки під час укладення договорів, сторони домовилися, що терміни договорів складатимуть 5 років.

ОСОБА_1 просив:

- визнати недійсним договір оренди землі від 11 липня 2012, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського В. І. зареєстрований в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі про, що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02 жовтня

2012 року реєстраційний номер 352250004004668;

- визнати недійсним договір оренди землі від 11 липня 2012 року, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського В. І. зареєстрований в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі про, що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02 жовтня

2012 року реєстраційний номер 352250004004670.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області

від 03 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 липня 2012 року, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського В. І. щодо земельної ділянки загальною площею 8,40 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зареєстрований в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі про, що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02 жовтня 2012 року реєстраційний номер 352250004004670.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 липня 2012 року, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського В. І. щодо земельної ділянки загальною площею 15,79 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зареєстрований в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі про, що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02 жовтня 2012 року реєстраційний номер 352250004004668.

Стягнуто з ФГ Ковалевського В. І. на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1
280,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не підписував оспорюваним договорів оренди землі, а тому у зв'язку з відсутністю волевиявлення позивача на їх укладення, договори підлягають визнанню недійсними.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, що позивач отримав примірники оспорюваних договорів оренди землі після їх державної реєстрації і у позивача виникло право для звернення до суду з позовом до відповідача з моменту отримання копій договорів, тобто 28 липня 2017 року, тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року апеляційну скаргу задоволено частково.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області

від 03 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 липня 2012 року, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського В. І. щодо земельної ділянки загальною площею 8,40 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зареєстрований в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі про, що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02 жовтня 2012 року реєстраційний номер 352250004004670.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 липня 2012 року, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського В. І. щодо земельної ділянки загальною площею 15,79 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зареєстрований в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі про, що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02 жовтня 2012 року реєстраційний номер 352250004004668.

Стягнуто з ФГ Ковалевського В. І. на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1
280,00 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач не підписував оспорюваних договорів оренди землі, а тому у зв'язку з відсутністю волевиявлення позивача на їх укладення, договори підлягають визнанню недійсними.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, що позивач отримав примірники оспорюваних договорів оренди землі після їх державної реєстрації і у позивача виникло право для звернення до суду з позовом до відповідача з моменту отримання копій договорів, тобто 28 липня 2017 року, тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Проте, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, що згідно правил пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

18 березня 2019 року ФГ Ковалевського В. І. через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня

2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого

2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Позивач отримував орендну плату за землю, що фактично свідчить про дійсність намірів за оспорюваними правочинами.

Доводи інших учасників справи

14 травня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить ФГ Ковалевського В. І. залишити без задоволення, а постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого

2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

Зупинено дію постанови Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого

2019 рокудо закінчення касаційного провадження.

У травні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ФГ Ковалевського В. І. на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня

2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого

2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 8,40 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:0759, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на землю серія РІ № 347453 від

27 січня 2003 року.

11 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського В. І. укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_1 передав ФГ Ковалевського В. І. в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 8,40 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Договір зареєстрований 02 жовтня 2012 року в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі про, що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис: реєстраційні номери 352250004004670. Договір містить додаток у вигляді акту прийому-передачі об'єкта оренди.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 15,79 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія КР № 028279 від 29 грудня 2005 року.

11 липня 2012 між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського В. І. укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_1 передав ФГ Ковалевського В. І. в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 15,79 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Договір зареєстрований 02 жовтня 2012 року в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі про, що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис: реєстраційні номери 352250004004668. Договір містить додаток у вигляді акту прийому-передачі об'єкта оренди.

За клопотанням сторони позивача, проти якого не заперечувала сторона відповідача, судом було призначено судово-почеркознавчу експертизу та відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №№ 4/5/18-27; 2071/18-37 від 24 травня

2018 року підпис та рукописні записи прізвища від імені ОСОБА_1 в розділі № 17 "Реквізити сторін" в графі "Орендодавець", договору оренди землі від 11 липня 2012 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі, реєстраційний номер 352250004004668, та договорі оренди землі від 11 липня 2012 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі, реєстраційний номер 352250004004670, виконанні рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

Підпис, від імені ОСОБА_1 в розділі № 17 "Реквізити сторін" в графі "Орендодавець", договору оренди землі від 11 липня 2012 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі, реєстраційний номер 352250004004668, та договорі оренди землі від 11 липня 2012 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі, реєстраційний номер 352250004004670, виконанні не самим ОСОБА_1, а іншою особою.

Написання прізвища від імені ОСОБА_1 в розділі № 17 "Реквізити сторін" в графі "Орендодавець", договору оренди землі від 11 липня 2012 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі, реєстраційний номер 352250004004668, та договорі оренди землі від 11 липня 2012 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі, реєстраційний номер 352250004004670, виконанні не самим ОСОБА_1, а іншою особою.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що позивач не підписував оспорюваним договорів оренди землі, а тому у зв'язку з відсутністю волевиявлення позивача на їх укладення, договори підлягають визнанню недійсними.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини 1 статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині 1 статті 215 ЦК України, так і у статтях 229, 230, 231, 232, 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України і відповідно до частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

За частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори не підписував, їх умови не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цієї земельної ділянки, посилаючись на умови договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, за якими спірні договори позивач не підписував та, відповідно, з істотних умов цих договорів не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам 2 , 3 статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на тому, що він не укладав договори оренди, користування належних йому земельних ділянок відповідачем без договірних відносин є незаконним. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення оспорюваних договорів оренди землі на умовах, що в ньому викладені, підтверджується категоричними висновками судово-почеркознавчої експертизи №№ 4/5/18-27; 2071/18-37 від 24 травня 2018 року, то такі договори є неукладеними.

Тому ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельних ділянок, які є предметом договорів оренди, а не визнання таких правочинів недійсними, як обґрунтовував позов позивач.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку із обранням неефективного способу захисту.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені відповідачем за подання апеляційної скарги у розмірі 1 920,00 грн та касаційної скарги у розмірі 2 560,00 грн, а всього - 4 480,00 грн слід стягнути із

ОСОБА_1 на користь ФГ Ковалевського О. І.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь п фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича (код ЄДРПОУ 23227389) 4 480,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В.

М. Коротун