Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.07.2019 року у справі №289/1431/18

Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 289/1431/18

провадження № 61-12365св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області, у складі судді Лівочки Л. І., від 13 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Коломієць О. С., Павицької Т. М., від 05 червня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_5 є законним власником нерухомого майна: незакінчений будівництвом житловий будинок (готовністю 11 %) по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0505 га, кадастровим номером 1825010100:06:001:1044, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за цією ж адресою. Правовстановлюючі документи на вказане майно не видавалися.

Заявник зазначає, що він є фактичним власником вказаного майна, оскільки придбав його у ОСОБА_4 за 7 000,00 грн, за усною домовленістю. Однак, він не може вільно розпоряджатися купленою нерухомістю за відсутністю у нього правовстановлюючого документу - нотаріального договору купівлі-продажу. ОСОБА_5, на вимогу заявника, гроші не повертає та не здійснює дій для виготовлення необхідних документів, які потрібні для нотаріального оформлення договору- купівлі продажу.

Посилаючись на зазначені обставини та на положення частини 2 статті 220 ЦК України та статті 655 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке складається з незакінченого будівництвом житлового будинку (готовністю 11 %) по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0505 га, кадастровим номером 1825010100:06:001:1044, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за цією ж адресою.

Короткий зміст ухвали та рішення суду першої інстанції

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2019 року відмовлено у затвердженні мирової угоди.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2019 року ОСОБА_1 Відмовлено у задволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави для визнання за позивачем права власності на незакінчений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку відсутні, оскільки позивачем не доведено, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору та що така можливість була втрачена. Окрім того, відповідач не є власником незакінченого будівництвом житлового будинку у розумінні положень цивільного законодавства.

Короткий зміст ухвали та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2019 року відмовлено у затвердженні мирової угоди.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2019 року рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2019 року змінено у частині правового обгрунтування. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, однак висновки місцевого суду зроблені на підставі положень частин 2 та 3 статті 376 ЦК України, а не на підставі норм частини 2 статті 220 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_6 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Суди безпідставно не визнали мирову угоду, подану та підписану сторонами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

01 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

У вересні 2019 року сторонами у справі направлено до суду касаційної інстанції заяву про затвердження мирової угоди та підписаний проект мирової угоди, відповідно до якої позивач відмовляється від своїх позовних вимог до відповідача та приймає на себе судові витрати у повному обсязі, а відповідач - ОСОБА_5 передає у власність позивача - ОСОБА_1 належні відповідачу на праві власності нерухоме майно та земельну ділянку, які складаються з: незакінченого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,0505 га, кадастровий номер № 1825010100:06:001:1044, яка розташована у АДРЕСА_1.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на придбане майно - на незакінчений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку, позивач посилався на те, що відповідачка є законним власником спірного незакінченого будівництвом житлового будинку (готовністю 11%) та приватизованої земельної ділянки площею 0,0505 га, які знаходяться по АДРЕСА_1 на підставі:

- рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради депутатів трудящих Житомирської області від 26 листопада 1975 року № 319 "Про виділення земельної ділянки, про дозвіл на добудову до житлового будинку, про дозвіл на побудову гаражів та господарського хліва, про відміну рішення". Вказаним рішенням ОСОБА_7 надано право на особисте житлове будівництво та виділено їй у безстрокове користування земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 500 кв. м;

- рішення 56 сесії 6 скликання Радомишльської міської ради Житомирської області від 25 лютого 2015 року № 891 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передаються безоплатно у власність";

- рішення 5 сесії 7 скликання Радомишльської міської ради Житомирської області від 12 квітня 2018 року № 211 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передаються безоплатно у приватну власність".

Право власності у державному реєстрі речових прав не зареєстровано, правовстановлюючий документ не видавався.

Земельна ділянка площею 0,0505 га приватизована, кадастровий номер 1825010100:06:001:1044.

Як на правову підставу для задоволення позовних вимог позивач посилався на норми частини 2 статті 220 ЦК України.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених статті 81 ЦПК України.

Частиною 2 статті 220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (частина 3 статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Однією з умов застосування частини 2 статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

У ~law29~ роз'яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Визначена частиною 2 статті 220 ЦК України можливість визнання договору дійсним поширюється лише на ті договори, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню, від якого сторона ухиляється, і не підлягають державній реєстрації.

Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Без введення в експлуатацію майно не є нерухомістю, тому суд не може визнати право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Врахувавши відсутність доказів, які б підтверджували факт звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти договір купівлі-продажу спірного майна, не доведеність факту звернення до нотаріуса для укладення такого договору, ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, прийнявши до уваги той факт, що відповідач не є власником незакінченого будівництвом житлового будинку, у розумінні положень цивільного законодавства, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Суд першої інстанції виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Вирішуючи заявлене клопотання сторін про затвердження мирової угоди у справі, суд касаційної інстанції приходить до висновку про те, що у затвердженні мирової угоди між сторонами необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 -4 статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчиняти відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Частиною 5 статті 207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про відмову в затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Відповідно до статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил статті 408 ЦПК України, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.

Зі змісту поданої до суду мирової угоди вбачається, що вона укладена з метою врегулювання спору, шляхом визнання за позивачем права власності на майно: незакінчений будівництвом житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0505 га, кадастровий номер № undefined, які розташовані у АДРЕСА_1. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 є власником цього майна.

Враховуючи, що умови мирової угоди суперечать чинному законодавству, заява сторін про її затвердження до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 207, 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2019 року залишити без змін.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська