Історія справи

Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 201/519/17

провадження № 61-19402св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «БМ банк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року у складі судді Каратаєвої Л. О.

встановив:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «БМ Банк» (далі - ПАТ «БМ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2017 року (у складі судді Демидової С. О.) відкрито провадження у справі.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 13 березня 2017 року відповідач оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2017 року на підставі статті 297 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що скаржник пропустив строк апеляційного оскарження, визначений статтею 294 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, а підстави для поновлення строку апеляційного оскарження відсутні.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що 17 лютого ОСОБА_1 отримала від суду першої інстанції лише копію позовної заяви та повістку про виклик до суду. Разом з тим, копію ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2017 року скаржник не отримувала, а дізналася про вказане судове рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень.

20 квітня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Апеляційний суд встановив, що не погодившись з ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2017 року про відкриття провадження у справі, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку 13 березня 2017 року, а також звернулася до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції на підставі статті 297 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджується те, що копію ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2017 року скаржник отримала 17 лютого 2017 року. Враховуючи вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження та не зазначила поважних причин для поновлення вказаного строку.

Проте такий висновок апеляційного суду не відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції порушив вказану норму процесуального права.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження через сплив строку апеляційного оскарження, передбаченого частиною другою статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, апеляційний суд не врахував вимоги абзацу 1 частини третьої статті 297 цього Кодексу у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, щодо залишення апеляційної скарги без руху.

Судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду (статті 13 ЦПК України, в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою).

Апеляційний суд зазначеного не врахував та, відмовивши у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, позбавив скаржника права надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку, а також порушив його право на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи вказане наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С.Ю.Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська