'

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 755/17274/17

провадження № 61-46543св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство «Енергобанк»,

заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковський Тарас Олександрович, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на постанову Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Семенюк Т. А., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст скарги

У листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк») звернулося із скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Скарга мотивована тим, що Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист з примусового виконання рішення суду у справі № 2-542/11 за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. КиєвіБочковського Т. О. від 27 жовтня 2017 року за виконавчим провадженням № 51398452 було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження».

Банк вважає, що дана постанова є незаконною, оскільки державний виконавець не вчинив необхідних дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а саме: не здійснив вихід за місцем реєстрації боржника, не перевірив майновий стан боржника, не вчинив усіх дій щодо розшуку майна, на яке можна було б звернути стягнення, не направив відповідних запитів до органів державної влади для отримання необхідної інформації.

Заявник просив:

визнати поважними причини пропуску строку на подання скарги на постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 27 жовтня 2017 року по виконавчому провадженню № 51398452 та поновити його;

визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. КиєвіБочковського Т. О. по вжиттю заходів з розшуку майна по виконавчому провадженню № 51398452;

скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т. О. про повернення виконавчого документа стягувачу від 27 жовтня 2017 року;

зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. КиєвіБочковського Т. О. провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва 03 травня 2016 року у справі № 2-542/11 у порядку та строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження»;

зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т. О. відновити виконавче провадження.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року скаргу ПАТ «Енергобанк» на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т. О., скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересована особа: ОСОБА_1 , задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т. О. по вжиттю заходів з розшуку майна по виконавчому провадженню № 51398452.

Скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т. О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27 жовтня 2017 року.

Зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т. О. провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 03 червня 2016 року у справі №2-542/11 у порядку та строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

В іншій частині - відмовлено.

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи заявника, щодо недостатності проведених державним виконавцем заходів для ефективного і повного здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими.

Відмовляючи у задоволені вимоги щодо зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження суд першої інстанції виходив з того, що суд не вправі зобов`язувати державного виконавця чи посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише зазначеними особами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Публічному акціонерному товариству «Енергобанк» відмовлено у задоволенні скарги.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державним виконавцем було вчинено всі можливі та передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії для розшуку, встановлення, виявлення майна боржника з метою виконання рішення суду. Доказів недотримання державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» матеріали справи не містять. Суд першої інстанції належним чином даних обставин не з`ясував, правильної оцінки їм не надав та дійшов помилкового висновку про протиправну бездіяльність державного виконавця та про наявність передбачених законом підстав для скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У жовтні 2018 року ПАТ «Енергобанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Апеляційного суду м. Києва, залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що 23 серпня 2016 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. КиєвіБочковського Т. О. оголошено у розшук майно боржника: транспортний засіб, марки Lexus RX 350, 2008 року випуску. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження може бути зупинено у разі оголошення розшуку боржника-фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини. У матеріалах виконавчого провадження № 51398452 цивільної справи № 755/17244/17 відсутні докази зупинення виконавчого провадження, що в свою чергу підтверджує бездіяльність державного виконавця. Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві була винесена без отримання відповідей на всі запити. Крім того, перевірка щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про його доходи, були здійснено державним виконавцем одноразово, а не кожні три місяці, як це перебачено частиною восьмою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Аргументи учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано справу № 755/17274/17 з суду першої інстанції.

У липні 2019 року матеріали цивільної справи № 755/17274/17 надійшли до Верховного Суду.

16 квітня 2020 року цивільна справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 440-IX (далі - Закону № 440-IX) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 440-IX примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону № 440-IX встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону № 440-IX виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки

Судами встановлено, що Дніпровським районним судом м. Києва 03 червня 2016 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду по справі № 2-542/11 за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 5 761 526,15 грн та судовий збір у розмірі 1820,00 грн, а всього у розмірі 5 763 346,15 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т. О. від 14 червня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51398452 за вказаним виконавчим листом про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 5 763 346,15 грн.

27 жовтня 2017 року постановою головного державного виконавця Бочковського Т. О. виконавчий лист № 2-542/11, виданий 03 червня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва повернуто стягувачеві на підставі пункту 7 частини першої статі 37 Закону України «Про виконавче провадження», у якому зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Заявник оскаржує бездіяльність державного виконавця, посилаючись на те, що останнім не здійснювались належним чином дії направлені на примусове виконання рішення суду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судами встановлено, що державним виконавцем 22 червня 2016 року, у ході проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду, була винесена постанова про арешт всього майна боржника та оголошено заборону його відчуження у межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору на суму 6 339 680,76 грн.

Державним виконавцем було здійснено запити до відповідних органів державної влади з метою отримання інформації про наявність майна, що належить боржнику у даному виконавчому провадженні.

У ході розшуку майна боржника державним виконавцем було з`ясовано, що у власності ОСОБА_1 є транспортний засіб: автомобіль Lexus RX 350, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

З інформаційної довідки від 22 червня 2016 року № 61978180 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що усе нерухоме майно боржника обтяжене на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 22 червня 2016 року про арешт майна та заборони його відчуження.

23 серпня 2016 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т. О. оголошено в розшук майно боржника: транспортний засіб марки Lexus RX 350, 2008 року випуску. Вказану постанову було направлено для виконання до Регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Бочковського Т. О. від 02 вересня 2016 року накладено арешт на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, що містяться на всіх рахунках і вкладах боржника у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника та знаходяться в банківських установах України, але наявності грошових коштів боржника у банках виявлено не було.

За даними листа Державної прикордонної служби України від 13 лютого 2017 року відомостей щодо перетинання державного кордону ОСОБА_1 у зазначений період у базі даних не виявлено.

Виконавчий лист був повернутий стягувачеві на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 440-IX, а саме тому, що протягом року з дня оголошення розшуку майна боржника, розшук якого здійснювався поліцією, транспортний засіб не розшукано. Інше майно на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу у боржника відсутнє, а вжиті заходити щодо його розшуку виявились безрезультатними.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Частиною другою статті 36 зазначеного Закону визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів,

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо недостатності проведених державним виконавцем всіх належних та необхідних дій, спрямованих на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-542/11, в тому числі з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Висновки Верховного Суду

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задовольнити.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року скасувати.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук