Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 1622/17061/2012

провадження № 61-2843св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000»,

відповідач - ОСОБА_3,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 липня 2016 року, ухвалене у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Дряниці Ю. В., Карнауха П. М., Пилипчук Л. І.,

встановив :

22 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу № 1622/17061/2012 призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа № 378/1025/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2010 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000» (далі - ТОВ «Агрокапітал 3000»), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості.

У позові товариство зазначало, що 29 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого воно є, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 224988-CRED, згідно з умовами якого останній отримав у кредит 6 тис. доларів США строком до 20 квітня 2009 року зі сплатою 24 % річних. Пунктом 3.2 договору передбачено, що у разі порушення його умов позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних. Того ж дня між банком та ОСОБА_4 і ТОВ «Агрокапітал» були укладені договори поруки № 224988-CRED/1 і № 224988-CRED/2 відповідно.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 24 лютого 2010 року із ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» уже була стягнута заборгованість за вищезазначеним кредитним договором у сумі 32 382 грн 97 коп.

Посилаючись на невиконання позичальником своїх кредитних зобов'язань, а також судового рішення про стягнення боргу, ПАТ КБ «ПриватБанк», уточнивши у травні 2013 року позовні вимоги, просило стягнути: солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 2 250,20 доларів США, що станом на 12 квітня 2010 року еквівалентно 17 644 грн 09 коп., а також солідарно з ТОВ «Агрокапітал 3000», ОСОБА_3 і ОСОБА_4 200 грн за договором поруки та з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 3 157,95 доларів США.

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення договору поруки від 29 квітня 2008 року № 224988-CRED/1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що банк не пред'явив до нього вимогу про виконання кредитного зобов'язання у строки, передбачені статтею 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Крім того, позивач посилався на те, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 24 лютого 2010 року з позичальника на користь банка стягнута кредитна заборгованість і договір кредиту є припиненим.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 28 липня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто із ТОВ «Агрокапітал 3000» та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором поруки від 29 квітня 2008 року № 224988-CRED/2 у сумі 200 грн. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 29 квітня 2008 року № 224988-CRED/1, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю заочного рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 24 лютого 2010 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також тим, що банк не надав суду належного розрахунку заборгованості.

ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні кредитної заборгованості з ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В іншій частині рішення не оскаржувалось.

28 липня 2016 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 липня 2015 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» нараховані відсотки за кредитним договором від 29 квітня 2008 року № 224988-CRED за період із 17 липня 2009 року по 14 квітня 2010 року у сумі 1 124,65 доларів США, що станом на 12 квітня 2010 року за встановленим Національним банком України курсом 7 грн 93 коп. за 1 долар США еквівалентно 8 918 грн 47 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наявність судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості не позбавляє ПАТ КБ «ПриватБанк» права на отримання відсотків.

У серпні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 липня 2016 року в частині визначення суми, яка підлягає стягненню із ОСОБА_3, в гривневому еквіваленті за курсом 7 грн 93 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, вказавши, що сума відсотків підлягає стягненню за курсом 22 грн 06 коп. відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 28 липня 2015 року, і складає 24 812 грн 37 коп., в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Доводи скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовує тим, що у позові воно просило стягнути відсотки за користування кредитом у доларах США, тому апеляційний суд повинен був перевести іноземну валюту в національну за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, а не за курсом станом на 12 квітня 2010 року, як це зазначено в оскаржуваному рішенні.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судами встановлено, що згідно з умовами договору від 29 квітня 2008 року № 224988-CRED ОСОБА_3 отримав кредит від ЗАТ КБ «ПриватБанк» на суму 6 тис. доларів США зі сплатою 24 % річних за користування ними строком до 20 квітня 2009 року (т. 1 а. с. 8‑14).

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 24 лютого 2010 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29 квітня 2008 року № 224988-CRED у сумі 32 382 грн 97 коп., з яких: 3 157,95 доларів США - основна заборгованість, 821,98 доларів США - проценти, 32,51 доларів США та 198,98 доларів США - штрафи.

Підставою для звернення до суду з цим позовом стало невиконання позичальником судового рішення від 24 лютого 2010 року та подальше користування отриманими в кредит коштами.

Колегія погоджується з висновком апеляційного суду про те, що наявність невиконаного судового рішення про стягнення з позичальника кредитної заборгованості не позбавляє банк права на отримання відсотків.

Частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України на позичальника покладений обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитним договором не встановлено розмір процентів після спливу строку його дії, тому він має визначатись на рівні облікової ставки Національного банку України.

Указана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року № 6-1412цс16 та від 09 серпня 2017 року № 6-2322цс17.

Проте апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку про стягнення процентів у розмірі, передбаченому пунктом 3.2 кредитного договору, а саме 48 % річних та не звернув уваги на те, що стягнення процентів в такому розмірі поза межами договору законом не передбачено.

Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано і те, що відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Резолютивна частина рішення апеляційного суду є незрозумілою. Суд не зазначив, у якій валюті стягнуті відсотки.

Тобто апеляційним судом не встановлено всіх фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому судове рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення відсотків за користування кредитними коштами підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатив 514 грн 42 коп. судового збору.

Таким чином, ураховуючи часткове задоволення касаційної скарги, із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 липня 2016 року у розмірі 257 грн 21 коп.

Керуючись статтями 141, 400, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 липня 2016 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 1 124,65 доларів США, що станом на 12 квітня 2010 року еквівалентно 8 918 грн 47 коп., скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Стягнути із ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, будинок 50, місто Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір у розмірі 257 грн 21 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду, що скасоване судом касаційної інстанції, втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат