Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.05.2019 року у справі №127/6490/19

Постанова

Іменем України

24 грудня 2019 року

місто Київ

справа № 127/6490/19

провадження № 61-9598св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, Міністерство оборони України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Міністерство соціальної політики України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2019 року у складі судді Луценко Л. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просила встановити факт участі у бойових діях під час участі в антитерористичній операції (АТО) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення у період з 05 липня 2017 року до 13 червня 2018 року у с. Піски, с. Водяне та с. Опитне Ясинуватського району Донецької області.

ОСОБА_1 обґрунтовувала вимоги заяви тим, що встановлення цього факту необхідно для реалізації її прав на отримання соціальних виплат.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначив, що законодавством визначено позасудовий порядок, який передбачає процедуру встановлення особі статусу учасника бойових дій, а тому заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду в порядку позовного чи окремого провадження, оскільки фактично йдеться про встановлення факту, вирішення якого законодавством віднесено до компетенції спеціально утворених для цієї мети та діючих комісій, міжвідомчої комісії у разі виникнення спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання. Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції також зазначив, що рішення комісії (міжвідомчої комісії) може бути оскаржено в судовому порядку, в такому випадку в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що для вирішення питання про можливість встановлення статусу учасника бойових дій чинним законодавством визначений інший, позасудовий порядок розгляду, шляхом звернення до комісії Вінницького обласного військового комісаріату з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційні скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у травні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що у заяві порушено питання про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження, а не оскарження дій комісії, тому є помилковим висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо права заявника оскаржити дії комісії за результатами прийнятого нею рішення в адміністративному порядку. Зауважує, що судом залишено поза увагою ту обставину, що її син ОСОБА_2 був членом добровольчого формування Другої окремої тактичної групи Добровольчого українського корпусу "Правий сектор", яка у повному складі не увійшла до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, що є обов'язковою умовою для надання її сину статусу "учасника бойових дій", а тому у неї відсутня інша можливість встановити цей факт, від якого залежить виникнення у неї прав на отримання відповідних соціальних виплат.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

За змістом правила частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку подано в порядку розгляду заяв окремого провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України у перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо змість заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, свідчить про спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).

Питання надання статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення регулюється Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок).

За змістом пункту 5 зазначеного Порядку рішення про надання статусу учасника бойових дій ухвалюється: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС; міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Аналіз зазначеного Порядку дає підстави для висновку, що дослідження питання перебування в зоні АТО у певний періоди часу та надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_2 повинно було б вирішуватися відповідною комісією того відомства, до якого увійшло добровольче формування, у складі якого заявники вірогідно брав участь в антитерористичній операції, а у разі виникнення спірних питань - міжвідомчою комісією.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства", необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, оскільки надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_2 повинно було б вирішуватися відповідною комісією того відомства, до якого увійшло добровольче формування, у складі якого вірогідно особа брала участь в антитерористичній операції, а у разі виникнення спірних питань - міжвідомчою комісією.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 233/2929/17 (провадження № 14-284цс19). Підстав відступити від зазначеного висновку судом не встановлено.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд встановив, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки обставин справи і висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко