Постанова Іменем України

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 199/2395/17

провадження № 51-3117км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Стороженка С.О., Григор'євої І.В., за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Ткачук Г.В.,

розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040630000146, щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Дніпропетровська, жительки АДРЕСА_1),

засудженої за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджена за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71 цього кодексу до призначеного за цим вироком покарання, яке згідно з вимогами ст. 72 КК відповідає 4 місяцям позбавлення волі, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 5 травня 2016 року у виді позбавлення волі строком 2 роки 9 місяців і остаточно призначено ОСОБА_1 до відбування покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 18 січня 2017 року приблизно о 15:56 у супермаркеті «Сільпо» ТОВ «Сільпо-Фуд», розташованому на просп. Слобожанському, 31-Д у м. Дніпрі, діючи повторно, умисно, шляхом вільного доступу взяла з метою викрадення з вітрини супермаркету 7 плиток шоколаду «Milka з цілим лісним горіхом» загальною вартістю 219,94 грн і заховала в сумку. Після цього пройшла касову зону супермаркету, не оплативши вказаного товару та попрямувала на вихід із торгівельного центру, тобто виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення крадіжки до кінця, але не закінчила злочину з причин, які не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки її затримала охорона супермаркету.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування судових рішень щодо неї та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на порушення кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Вказує на те, що у провадженні немає доказів, які доводять її вину у вчиненні замаху на крадіжку, а також на те, що в апеляційному порядку кримінальне провадження розглянуто за її відсутності. Вважає, що суд безпідставно не застосував щодо неї акта амністії.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Доводи засудженої про недоведеність її винуватості у вчиненні інкримінованого злочину є необґрунтованими, оскільки спростовуються доказами, які суд дослідив у судовому засіданні і яким дав належну оцінку.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, підтверджуються: даними, що містяться у протоколі огляду місця події, під час якого були оглянуті торгівельні прилавки з кондитерськими виробами, касова зона супермаркету та 7 плиток шоколаду, які добровільно видала ОСОБА_1; даними акта інвентаризації, згідно з яким станом на 18 січня 2017 року встановлено нестачу шоколаду молочного «Milka з цільним лісовим горіхом» у кількості 7 шт.; постановою слідчого про долучення до матеріалів кримінального провадження як речового доказу компакт-диску з відеозаписом із камер відеоспостереження; даними, що містяться у протоколі перегляду відеозапису з камер відеоспостереження, наданих ТОВ «Сільпо-Фуд», після перегляду якого ОСОБА_1 підтвердила, що на відеозаписі зафільмовано, як вона 18 січня 2017 року вчинила крадіжку майна ТОВ «Сільпо-Фуд».

Слід звернути увагу на те, що в судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнала свою вину у вчиненні замаху на крадіжку майна із супермаркету і детально пояснювала про обставини злочину. Не оспорював висновків суду з приводу доведеності її винуватості і захисник в апеляційній скарзі.

Таким чином, суд першої інстанції провів судовий розгляд у межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку, що вони підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, установлених судом і викладених у вироку.

Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_1 дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК. Вирок суду є законним, обґрунтованим і за своїм змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Доводи у касаційній скарзі ОСОБА_1 щодо порушення її процесуальних прав судом апеляційної інстанції, який розглянув кримінальне провадження за її відсутності, є безпідставними. З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_1 було повідомлено належним чином про час і місце розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою її захисника, проте вона не з'явилася в судове засідання. Суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що ОСОБА_1, будучи належно поінформованою про день та час судових засідань, багаторазово не з'являлася до суду апеляційної інстанції, а також що згідно з ч. 4 ст. 401 КПК її участь в апеляційному розгляді не є обов'язковою, обґрунтовано визнав за можливе розглянути кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника без особистої участі засудженої.

Необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 на те, що суд безпідставно не застосував щодо неї акта амністії. Як правильно зазначив в ухвалі суд апеляційної інстанції, він не міг вирішити питання про застосування амністії щодо засудженої, порушене в судовому засіданні її захисником, у зв'язку з відсутністю під час розгляду кримінального провадження самої ОСОБА_1 та неможливістю отримати від неї згоду на застосування амністії, що є обов'язковою. Суд касаційної інстанції також не має підстав для вирішення питання щодо можливості застосування щодо засудженої акта амністії у зв'язку з відсутністю відповідної заяви та завірених належним чином документів, які би підтверджували наявність підстав, передбачених законом України «Про амністію в 2016 році». Про необхідність надання заяви та зазначених документів ОСОБА_1 роз'яснив касаційний суд. Водночас слід взяти до уваги те, що питання про застосування амністії щодо засудженої може бути вирішено на стадії виконання вироку.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника засудженої, який оскаржував вирок лише в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би впливали на обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1, суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні не допустили.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК та параграфом 3 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко С.О. Стороженко І.В. Григор'єва