Історія справи

Постанова ККС ВП від 26.09.2019 року у справі №361/4534/17

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 р.

м. Київ

справа № 361/4534/17-к

провадження № 51-3479км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Іваненка І. В.,

суддів: Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

секретаря судового засідання Швидченко О. В.

за участю:

прокурора Гладкого О. Є.

представника потерпілого, адвоката Старости І. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Свіденко К. Б. в інтересах ОСОБА_1 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000000966, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Хмельницького, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, проживає по АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року затверджено угоду про примирення від 27 липня 2017 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3

ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину за наступних обставин.

Особа 1 у період з 21 липня 1995 року по 09 червня 2016 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3.

Починаючи з січня 2016 року між ОСОБА_3 та Особа 1 на ґрунті розірвання шлюбних відносин почали виникати конфліктні ситуації, в ході яких остання протягом січня, лютого, березня, квітня 2016 року неодноразово зверталась до Броварського ВП ГУ НП в Київській області з заявами на неправомірну поведінку свого чоловіка ОСОБА_3 Вказані події сформували у Особа 1 особисті неприязні відносини з ОСОБА_3

Навесні 2016 року у Особа 1, на ґрунті існуючих особистих неприязних стосунків, що виникли під час процесу розлучення і поділу спільного сумісного майна, набутого під час шлюбу з ОСОБА_3, виник умисел на вчинення насильницького злочину з метою залякування останнього.

Так, наприкінці травня 2016 року, точна дата досудовим слідством не встановлена, Особа 1, переслідуючи злочинну мету, розуміючи, що самостійно не має можливості вчинити злочин і не бажаючи бути викритою як ОСОБА_3, так і працівниками правоохоронних органів, звернулась до раніше їй знайомого Особа 2, якого підкупом, тобто за надання грошової винагороди у невстановленому розмірі, але не менше 27 500 грн., схилила до здійснення насильницьких дій, які б завдали фізичного болю ОСОБА_3 з метою його залякування і впливу таким чином на результат поділу спільної сумісної власності.

Особа 2 погодився на зазначену пропозицію Особа 1 і пообіцяв сприяти вчиненню злочину і реалізації злочинного умислу Особа 1.

Особа 2, діючи за попередньою змовою з Особа 1, переслідуючи корисливу мету, у невстановлений слідством час, але не пізніше червня 2016 року, та у невстановленому слідством місці запропонував раніше знайомому йому Особа 3, за частину раніше обумовленої з Особа 1 грошової винагороди, точна сума слідством не встановлена, однак не менше 27 500 грн., організувати та керувати підготовкою вчинення насильницьких дій щодо ОСОБА_3 з метою залякування. Особа 3 погодився на пропозицію Особа 2.

Особа 3, діючи за попередньою змовою з Особа 2, з метою реалізації злочинного умислу Особа 1, підшукав приблизно у середині червня 2016 року раніше знайомого працівника правоохоронного органу Особа 4, у якості виконавця злочину. Особа 4, за матеріальну винагороду, погодився на вчинення злочину. В подальшому, наприкінці червня 2016 року, виконуючі підготовчі для вчинення злочину дії, Особа 3 спільно з Особа 4 відвідав м. Бровари Київської області, де вказав на особу ОСОБА_3 і місце його постійного проживання.

Відповідно до злочинного плану на Особа 4 покладався збір особистої інформації про ОСОБА_3 за інформаційно-пошуковими системами правоохоронних органів, здійснення безпосереднього візуального спостереження з метою встановлення розпорядку дня та місць, які відвідує останній, підшукання співвиконавців та знарядь і засобів для вчинення злочину.

Виконуючи відведену роль у злочинній групі, Особа 4, діючи за попередньою змовою з Особа 3 у невстановлений слідством час, але не пізніше 20.07.2016 та у невстановленому слідством місці залучив до вчинення злочину свою знайому працівника правоохоронного органу - оператора служби "102" відділу служби "102" УІПКП "102" ГУ НП у місті Києві Особу 5. У злочинній групі Особі 5 була відведена роль пособника у вчиненні злочину, яка полягала в отриманні інформації щодо особистих даних ОСОБА_3 з автоматизованих інформаційно-пошукових систем ГУ НП у м. Києві, до яких Особа 5 мала доступ, у зв'язку із виконанням своїх службових обов'язків, що усувало перешкоди і сприяло вчиненню злочину. Крім того Особа 5 разом з Особа 4 мала здійснювати візуальне спостереження за ОСОБА_3 з метою встановлення розпорядку дня останнього. Особа 5 погодилась на пропозицію Особи 4 щодо сприяння у вчиненні злочину.

Особа 4 реалізуючи злочинний план, діючи за попередньою змовою групою осіб з Особа 5 та Особа 3, в період часу з червня по липень 2016 року спільно з Особа 5 неодноразово на автомобілі "Skoda Fabia", д. н. з. НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, відвідував м. Бровари Київської області, де встановлював місце роботи ОСОБА_3, спосіб його життя, обираючи при цьому місце для вчинення насильницьких дій, які б завдали фізичного болю з метою залякування останнього.

Конспіруючи свої злочинні наміри, під час відвідування м. Бровари, Особа 4, змінював номерні знаки автомобіля "Skoda Fabia", д. н. з. НОМЕР_1 на інші невстановлені номерні знаки, що не зареєстровані за даним транспортним засобом.

Продовжуючи реалізацію раніше розробленого плану, спрямованого на вчинення умисних насильницьких дій ОСОБА_3, Особа 4 за попередньою змовою з Особа 3 та Особа 5, обрав час вчинення злочину, а саме 20.07.2017 і місце - подвір'я будинку АДРЕСА_3, де проживав ОСОБА_3. Крім того, заздалегідь приготував засоби для вчинення злочину у вигляді двох гумових кийків та двох балончиків з газом дратівливої та сльозогінної дії для завдання фізичного болю, нанесення побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо ОСОБА_3 з метою залякування, які зберігав в автомобілі "Skoda Fabia", д. н. з. НОМЕР_1.

Особа 4, розуміючи, що самостійно він не має змоги вчинити насильницькі дії, у невстановлений слідством час, але не пізніше 20.07.2016, та у невстановленому слідством місці залучив до злочинної діяльності свого брата Особа 6, пообіцявши грошову винагороду. Особа 6 погодився на пропозицію Особа 4 щодо вчинення злочину.

Крім того, Особа 4, розуміючи, що самостійно він не має змоги вчинити насильницькі дії, 15.07.2016, перебуваючи на робочому місці за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 15, залучив до злочинної діяльності раніше знайомого працівника правоохоронного органу - інспектора чергової частини УОАЗОР ГУ НП в місті Києві ОСОБА_2, пообіцявши грошову винагороду. ОСОБА_2 погодився на пропозицію Особа 4, щодо вчинення злочину.

Особа 4, діючи за попередньою змовою з Особа 3,20.07.2016 на власному автомобілі марки "Skoda Fabia", д. н. з. НОМЕР_1, спільно з Особа 5 та Особа 6 приблизно о 8.00 год. прибули до місця проживання ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_3, із заздалегідь підготовленим газовим балончиками та гумовими кийками для здійснення нападу на потерпілого. У свою чергу Особа 6, не вчиняючи жодних злочинних дій, у вказаному місці добровільно відмовився від вчинення злочину, самостійно покинув автомобіль, у якому знаходились Особа 4 та Особа 5.

Особа 4 в цей же час, розуміючи, що самостійно він не в змозі вчинити насильницькі дії щодо ОСОБА_3, залучив до вчинення злочину ОСОБА_2, повідомивши про необхідність приїзду в м. Бровари Київської області. В цей же день, 20.07.2016 року приблизно о 12 годині, ОСОБА_2, погодившись на пропозицію Особа 4, на громадському транспорті приїхав у м. Бровари Київської області.

20.07.2016 Особа 4, ОСОБА_2 та Особа 5, перебуваючи в автомобілі "Skoda Fabia", д. н. з. НОМЕР_1, діючи за попередньою змовою між собою, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3, стали очікувати на ОСОБА_3 для вчинення щодо останнього насильницьких дій з метою залякування. При цьому Особа 4 передав ОСОБА_2 заздалегідь пристосовані для вчинення насильницьких дій гумовий кийок та балончик з газом дратівливої та сльозогінної дії Крім того, Особа 4, один гумовий кийок та балончик з газом дратівливої та сльозогінної дії тримав при собі.

Цього ж дня, приблизно о 19-30 год., Особа 5, знаючи в обличчя ОСОБА_3, повідомила Особа 4 та ОСОБА_2, що ОСОБА_3 із дружиною ОСОБА_5 під'їхали на автомобілі до будинку і направились до під'їзду будинку АДРЕСА_3.

Після цього повідомлення ОСОБА_2 та Особа 4 вибігли з автомобіля "Skoda Fabia", д. н. з. НОМЕР_1, тримаючи у руках гумові кийки та балончики з газом, викрикуючи нецензурну лайку та демонструючи заздалегідь приготовлені предмети для вчинення насильницьких дій, підбігли до ОСОБА_3

ОСОБА_2, з метою подолання можливого опору в обличчя потерпілого застосував балончик з газом дратівливої та сльозогінної дії та завдав два удари гумовим кийком по лівій нозі ОСОБА_3. В подальшому ОСОБА_2 та Особа 4 гумовими кийками нанесли численні удари по тулубу, рукам та голові потерпілого ОСОБА_3 Потерпілим ОСОБА_3 було здійснено активну протидію протиправним діям нападників, що почало привертати увагу сторонніх осіб. З метою попередження їх викриття і затримання на місці ОСОБА_2 та Особа 4 з місця вчиненого злочину зникли, використовуючи для цього заздалегідь припаркований біля місця вчинення злочину автомобіль "Skoda Fabia", д. н. з. НОМЕР_1, в якому під час нападу знаходилась Особа 5 та спостерігала за обставинами вчинення злочину.

В результаті протиправних дій Особа 4 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 спричинено легкі тілесні ушкодження.

Особа 4 про вчинені умисні дії, направлені на завдання ударів, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю з метою залякування ОСОБА_3, довів до відома Особа 3, який в свою чергу вказану інформацію передав Особа 2 з метою отримання грошової винагороди від Особа 1.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу адвоката Свіденка К. Б. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат Свіденко К. Б. в інтересах ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що у вироку, яким засуджено ОСОБА_2, ретельно описується роль та дії Особи 1, з метою реалізації умислу якої за грошову винагороду було заподіяно легкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3. При цьому у вироку також зазначено, що особисті неприязні стосунки між Особою 1 та ОСОБА_3 виникли з січня 2016 року на ґрунті розлучення та поділу спільного майна, нажитого під час шлюбу.

На думку заявника, зазначені у вироку обставини роблять можливою ідентифікацію Особи 1 як колишньої дружини потерпілого ОСОБА_3. Враховуючи те, що вироком суду першої інстанції констатовано факт вчинення злочинних дій Особою 1, яку за даними у вироку щодо ОСОБА_3 можливо ідентифікувати, заявник вважає, що судами допущено порушення принципу презумпції невинуватості, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки у цьому кримінальному провадженні обвинувачення Особі 1 не висувалося і кримінальне провадження здійснювалось виключно щодо ОСОБА_2.

Також захисник зазначає, що судом першої інстанції при затвердженні угоди про примирення безпідставно продубльовано формулювання підозри, оскільки згідно з вимогами ч. 3 ст. 475 КПК України мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити лише формулювання обвинувачення та статті закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Представник потерпілого ОСОБА_3 адвокат Староста І. І. подав до суду заперечення на касаційну скаргу, де зазначає, що у касаційній скарзі не наведено підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, тому її потрібно залишити без задоволення. Вважає, що оскаржувані вирок і ухвала відповідають усім вимогам КПК України, при ознайомленні з текстом вироку сторонній особі неможливо ідентифікувати скаржника. Щодо ОСОБА_1 оскаржуваними судовими рішеннями не встановлено вину, не призначено покарання, ці судові рішення не мають доказового або іншого значення і жодних правових наслідків для ОСОБА_1 не несуть. Також представник потерпілого не вважає порушенням зазначення в угоді про примирення обов'язку обвинуваченого на викриття інших співучасників злочину, оскільки це узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 66 КПК України. Крім цього, адвокат Староста І. І. зазначає, що згадка в оскаржуваному вироку про інших осіб прихована саме для того, щоб уникнути будь-яких порушень прав інших осіб.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор та представник потерпілого адвокат Староста І. І. вважають, що касаційна скарга є необґрунтованою і просили її відхилити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися.

Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діяння за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених ст.370 КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.370 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам ст.ст.370, 419 КПК України.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За вимогами ч. 1 ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 КПК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому ст. 17 КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ч. 5 ст. 17 КПК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 475 КПК України, вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті. Мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 475 КПК України та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

При цьому суд позбавлений права вирішувати питання про винуватість особи, щодо якої обвинувачення не висувалось чи матеріали кримінального провадження виділенні в окреме провадження.

З матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 вбачається, що суд першої інстанції, затверджуючи угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілим, у вироку вказав також про вчинення злочину Особою 1. При цьому у вироку також вказано, що неприязні відносини між Особою 1 та потерпілим ОСОБА_3 виникли при розлучені і поділі майна, набутого під час шлюбу та чітко вказаний період перебування цих осіб у шлюбі, а саме з 21 липня 1995 року по 09 червня 2016 року.

З цього можна зробити лише єдиний висновок про те, що Особа 1 є колишньою дружиною потерпілого ОСОБА_3, тобто ця особа повністю ідентифікується.

Таким чином у вироку щодо ОСОБА_2 констатовано факт вчинення злочину ОСОБА_2 спільно з кількома особами, яких неможливо однозначно ідентифікувати, а також спільно з Особою 1, яка однозначно ідентифікується за даними, що містяться у вироку, як колишня дружина потерпілого ОСОБА_1, хоча прізвище особи й не вказується.

Однак обвинувачення щодо цієї особи не висувалося, судове провадження не здійснювалось і вона не брала участі у розгляді справи щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції.

Наведені порушення згідно з ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Апеляційний суд, перевіряючи кримінальне провадження, на допущені місцевим судом порушення уваги не звернув.

Крім того, апеляційним судом у своїй ухвалі від 22 травня 2019 року допущено суперечності, оскільки, визнаючи право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2, суд зазначив, що зазначений вирок стосується її прав, свобод чи інтересів. Але у цій же ухвалі зазначає, що, оскільки її прізвище у вироку не згадується, то із даних, зазначених у вироку, ідентифікувати цю особу як ОСОБА_1 неможливо.

Враховуючи це, колегія суддів вважає, що вирок, а також ухвала апеляційного суду, якою вирок суду першої інстанції залишено без зміни, підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката Свіденка К. Б. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року скасуватиі призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Іваненко Г. М. Анісімов О. Л. Булейко