Історія справи

Постанова

Іменем України

29листопада 2018 року

м. Київ

справа № 643/28/18

провадження № 51-6128км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Кишакевича Л.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Сингаївської А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_2 та ОСОБА_1 наухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року, якою повернуто їх заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та ухвалуАпеляційного судуХарківської області від 26квітня 2018 року, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2018 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про перегляд вищезазначеного рішення слідчого судді за нововиявленими обставинами повернуто. В обґрунтування свого рішення суддя зазначив, що розгляд слідчим суддею скарги на рішення слідчого не входить до стадії судового провадження, а тому судове рішення, прийняте слідчим суддею за результатами такого розгляду, відповідно до п. 24, ч. 1 ст. 3, ст. 460 КПК України не може бути переглянуто за нововиявленими обставинами. Крім того, суд роз'яснив, що захист прав заявників у даному випадку повинен бути здійснений шляхом оскарження судового рішення слідчого судді, а не перегляду його за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 399 та глави 34 КПК України не передбачено апеляційного оскарження ухвал слідчого судді щодо повернення саме заяв.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначають, що місцевий суд безпідставно повернув заяву. Стверджують, що ухвала місцевого суду не є ухвалою слідчого судді, а тому апеляційний суд невірно встановив, що ухвала місцевого суду не підлягає оскарженню.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.

Мотиви суду

Згідно зіст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Твердження заявників про те, що місцевий суд безпідставно не визнав їх учасниками судового провадження, оскільки ОСОБА_1 є потерпілою у даному кримінальному провадженні, не ґрунтуються на наявних матеріалах.

Матеріали провадження не містять процесуального рішення про визнання ОСОБА_1 потерпілою, а в тексті оскаржуваної ухвали слідчого судді відсутній висновок про визнання чи невизнання заявників учасниками судового провадження. В зазначеній ухвалі стверджується лише про те, що ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на рішення слідчого про закриття кримінального провадження не може бути переглянута за нововиявленими обставинами.

Для вирішення питання, які судові рішення можуть бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами, Суд звертається до загальних принципів, щовизначають кримінальний процес.

Частина перша статті 129 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Стаття 8 КПК України встановлює, щокримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, апринцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується зурахуванням практики Європейського суду зправ людини.

В численних рішеннях, зокрема, в рішенні у справі Рябих проти Росії (заява № 52854/99, 24 червня 2003 року) Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема:

«Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка… декларує верховенство права як спільну спадщину Договірних Держав. Одним зфундаментальних аспектів верховенства права єпринцип правової визначеності, який вимагає, серед іншого, щоб коли суди остаточно вирішили справу, їхні рішення не могли бути поставлені під сумнів.

Правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності (finality) судового рішення. Цей принцип передбачає, що жоден учасник процесу не вправі вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення, лише з метою повторного або нового розгляду справи. Повноваження вищих судів на перегляд справи мають використовуватися для виправлення судових помилок чипорушень у відправленні правосуддя, але не для нового розгляду справи. Перегляд не може використовуватися як повторна апеляція ісама по собі можливість існування двох різних поглядів на справу не може бути підставою для перегляду. Відступ від цього принципу є виправданим лише у випадку, якщо зумовлений обставинами суттєвого та вагомого характеру».

У главі 34 КПК України визначено порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами, встановлено при цьому підстави для здійснення такого провадження, строки звернення та вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Системне тлумачення цієї глави призводить до висновку, що перегляд за нововиявленими обставинами єнадзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень увиняткових випадках і виступає як механізм, що доповнює звичайні заходи забезпечення правосудності судових рішень, що набрали законної сили. Цей механізм застосовується лише у випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи взвичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, івнаслідок завершення кримінального провадження розгляд цих обставин узвичайному порядку кримінального провадження став недоступним.

Цей висновок підтверджується, крім іншого, і самим текстом статті 459 КПК України, відповідно до якого нововиявленими обставинами визнаються:

- «штучне створення або підроблення доказів…, на яких ґрунтується вирок»;

- «скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути»;

- «інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали».

Зі змісту зазначеної статті випливає, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили, або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності. Відповідно до цього положення, нововиявлені обставини мають стосуватися лише вироку або судових рішень, що постановлені щодо цього вироку, тобто судового рішення по суті кримінального обвинувачення.

Крім того, слід звернути увагу на те, що за змістом ч. 2 ст. 467 КПК України судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Тобто, цією правовою нормою передбачено можливість оскарження судових рішень, постановлених після відкриття кримінального провадження та здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком та у свою чергу зазначив, що за нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті лише судові рішення по суті кримінального обвинувачення, що набрали законної сили, увипадку, коли кримінальне провадження закінчено ірішення стали остаточними. Із урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року у загальному розумінні кримінального процесуального закону не належить до остаточних рішень, які можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами відповідно до глави 34 КПК України.

Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на вищенаведене рішення слідчого судді, діяв відповідно до вимог закону.

При цьому суд апеляційної інстанції керувався положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України, якою передбачено, зокрема, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слідзалишити без задоволення.У зв'язку із цим та керуючисьстаттями 434, 436 КПК України,колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 квітня 2018 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко Л.Ю. Кишакевич