Історія справи

Постанова

Іменем України

25 квітня 2019 року

м. Київ

справа №639/4521/17

провадження № 51-5947км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Григор`євої І.В., ГолубицькогоС.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220500000048, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя м. Харкова, зареєстрованого в АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 грудня 2017 року закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2

за ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_3 від обвинувачення.

Затверджено угоду про примирення у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, укладену між потерпілою ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_2, за якою останнього визнано винуватим

за ч. 2 ст. 190 КК України та призначено йому узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 7500 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.

За вироком суду встановлено, що 14 грудня 2016 року близько 19:00

ОСОБА_4, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 передала належний їй ноутбук ОСОБА_2 для того, щоб останній його відремонтував. ОСОБА_2 з умислом, спрямованим на заволодіння майном шляхом обману та зловживання довірою, приніс ноутбук у квартиру АДРЕСА_3 де в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, у результаті чого заподіяв ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 7500 грн.

23 грудня 2016 року близько 11:00 ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_3, належної його співмешканці ОСОБА_3, повторно таємно викрав майно останньої на загальну суму 7000 грн.

Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 оскаржено заступником прокурора Харківської області.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 2 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, зокрема статей 7, 9, 369 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Пантєлєєва А.С. підтримала касаційну скаргу прокурора і просила її задовольнити.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Кримінальним процесуальним законом визначено суттєві особливості розгляду кримінальних проваджень на підставі угод (диференціація процесуальної форми). Главою 35 «Кримінальне провадження на підставі угод» КПК України передбачено умови, за яких може бути укладено угоду про примирення або угоду про визнання винуватості, вимоги до змісту угоди, порядок судового провадження на підставі угоди. Відповідно, кримінальним процесуальним законом передбачено також особливості апеляційного оскарження вироку на підставі угоди.

За п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно на підставах затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з

ч. 3 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Як убачається з матеріалів провадження, вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 грудня 2017 року затверджено угоду про примирення, укладену між потерпілою ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_2, відповідно до умов якої останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено узгоджене вказаними сторонами покарання.

Не погодившись із зазначеним вироком, заступник прокурора Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про його скасування у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд, установивши, що прокурор подав апеляційну скаргу на підставах, не передбачених п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України, дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів погоджується із таким висновком апеляційного суду, оскільки вирок суду першої інстанції на підставі угоди може бути оскаржено обмеженим колом суб'єктів і на чітко визначених законом підставах, зазначених у частинах 3, 4 ст. 394 КПК України. Зокрема, відповідно до положень зазначеної статті прокурор у провадженні на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може оскаржувати таке судове рішення виключно на підставах затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.

За змістом ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно з матеріалами провадження ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину середньої тяжкості, безпосереднім об`єктом посягання були майнові інтереси ОСОБА_4, перешкод для укладення угоди про примирення між обвинуваченим і потерпілою на вказаних вище підставах не було.

Жодних доводів щодо порушення будь-якої із зазначених умов, необхідних для укладення угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_2, прокурор в апеляційній скарзі не навів, а порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені, на думку останнього, судом першої інстанції при ухваленні вироку на підставі угоди, які він вважав істотними, не відносяться до тих, за наявності яких у прокурора були б повноваження для оскарження вироку на підставі угоди про примирення. У зв'язку з цим суддя апеляційного суду дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

Як убачає суд з аудіозапису судового засідання від 8 грудня 2017 року, прокурор просив закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України, а за епізодом

за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 190 КК України не заперечував проти затвердження угоди між потерпілою і обвинуваченим (т. 1 а.с. 80).

Таким чином, доводи в касаційній скарзі прокурора про порушення вимог кримінального процесуального закону при прийнятті суддею апеляційного суду рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження колегія суддів вважає безпідставними.

Що стосується невідповідності його форми вимогам КПК України, то, як правильно зазначив апеляційний суд, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України це не є підставою для перегляду цього судового рішення в апеляційному порядку.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог заступника прокурора Харківської області немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 лютого 2018 року, якою відмовленоу відкритті провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко С.С. Голубицький І.В. Григор`єва