Історія справи

Постанова

Іменем України

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 953/25597/19

провадження № 51-6084 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019220490004989 за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок районного суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він у середині липня 2018 року неподалік Журавлівського водосховища в м. Харкові знайшов ніж, який відноситься до клинкової холодної зброї колючо-ріжучої дії, залишив собі та умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, без передбаченого законом дозволу носив із собою для особистого користування до 30 жовтня 2019 року, коли він був виявлений і вилучений працівниками поліції.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Зазначає, що вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах: протоколі огляду місця події, оскільки був проведений фактично незаконний обшук особи, протокол не містить відомостей про вилучені речі та спосіб їх опечатування, вилучений ніж не був визнаний речовим доказом та не був долучений до матеріалів справи, затримання ОСОБА_7 було здійснено з порушенням процесуального закону. Також захисник вказує на недопустимість висновку експерта від 22 листопада 2019 року, оскільки він є похідним від протоколу огляду місця події.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти доводів скарги захисника та просив залишити судові рішення без зміни.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Перевіряючи доводи, наведені у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами. З огляду на наведені положення процесуального закону неповнота судового розгляду та невірне встановлення фактичних обставин не може бути предметом перевірки Суду.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України. З позицією місцевого суду погодилася і апеляційна інстанція.

Суди навели переконливі аргументи на обґрунтування такого висновку, тому Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про недоведеність винуватості ОСОБА_7 такими що не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону, виходячи з наступного.

Так, постановляючи вирок, суд послався на показання самого обвинуваченого, який хоча й не визнавав своєї вини, проте не заперечував того факту, що він дійсно носив вказаний ніж у кармані. При цьому суд зауважив, що пояснення обвинуваченого про те, що вказаний ніж йому подарували і на нього є відповідні документи, спростовує його ж твердження про те, що ніж йому поклали поліцейські.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що вони, будучи працівниками поліції, побачили на вулиці чоловіка у стані алкогольного сп`яніння, на спині якого був предмет, схожий на РПГ. Крім того, у цього чоловіка ще були при собі ніж та пістолет. Показання свідків підтверджуються викликом слідчо-оперативної групи, протоколом огляду місця події, актом перевірки об`єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів, висновком судової експертизи холодної зброї.

З вироку вбачається, що суд належним чином обґрунтував, чому бере до уваги ці докази, оцінив їх із дотриманням ст. 94 КПК України.

Апеляційний суд перевірив ці висновки місцевого суду, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими і відповідно до ст. 419 цього Кодексу навів достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість указаних висновків касаційна скарга захисника не містить.

У скарзі захисник посилається на недопустимість протоколу огляду місця події, оскільки вважає, що фактично був проведений незаконний обшук особи.

Даний довод був предметом дослідження суду апеляційної інстанції та визнаний безпідставним. Колегія суддів погоджується з цим висновком з таких мотивів.

Обшук - це слідча (розшукова) дія примусового характеру, яка полягає у цілеспрямованому обстеженні приміщень, будівель та ділянок місцевості, що перебувають у віданні обшукуваного, членів його родини або організації чи установи, з метою виявлення, фіксації та вилучення знарядь кримінального правопорушення, зброї, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом, документів та інших об`єктів, що мають значення для кримінального провадження.

Натомість огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій.

Положенням ч. 3 ст. 214 КПК України передбачено, що огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вказана норма закону направлена на оперативне документування конкретних обставин скоєного кримінального правопорушення, виявлення та фіксацію слідів його вчинення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 30 жовтня 2019 року працівники поліції побачили на вулиці чоловіка у стані алкогольного сп`яніння, що стукав по автобусу, на спині у цього чоловіка був предмет, схожий на ручний протитанковий гранатомет (РПГ). На запитання чоловік представився ОСОБА_7 та повідомив, що у нього при собі ще є заборонені предмети, а саме зброя. Коли чоловік розстібнув куртку, то було видно предмет, схожий на зброю, та ніж. Отже, працівниками поліції було безпосередньо виявлено потенційну загрозу - п`яний чоловік зі зброєю.

Тобто, підставою для проведення огляду місця події стало виявлення працівниками поліції злочинних дій ОСОБА_7 з наступним повідомленням про це слідчого, виїздом оперативно-слідчої групи, вилученням предметів, схожих на зброю. Про вилучення зазначених предметів вказано у протоколі, який підписано самим ОСОБА_7 та понятими. У подальшому відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР у передбачений законом термін. За таких обставин суди вірно дійшли висновку, що проведення вказаної слідчої дії відповідало вимогам кримінального процесуального закону.

Під час проведення судової вибухово-технічної експертизи було встановлено, що наданий на дослідження предмет є порожнім пусковим пристроєм використання ручної протитанкової гранати РПГ-26, до категорії вибухових пристроїв (бойових припасів) не відноситься, вибухових речовин не містить.

Водночас, вилучений у ОСОБА_7 ніж згідно висновку експертизи відноситься до клинкової холодної зброї колючо-ріжучої дії, який він носив при собі без передбаченого законом дозволу. Даний ніж був доставлений на експертизу в опечатаному вигляді, а після проведення експертизи був переданий на зберігання, як речовий доказ, що спростовує доводи захисника про те, що ніж не був долучений до матеріалів справи.

Отже, проведенням подальших слідчих дій встановлено наявність у діях підозрюваного ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України. Суд, у свою чергу, дослідивши усі докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому йому діянні.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вимога захисника до Верховного Суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка вимагає дослідження доказів для надання їм певної оцінки, встановлення інших обставин справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, відповідно до вимог вищезазначеної норми закону не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Під час касаційного перегляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3