Історія справи

Постанова

Іменем України

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 643/19818/19

провадження № 51-4104 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019220470004417, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 135 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000 грн. В стягненні процесуальних витрат, пов`язаних з розглядом кримінального провадження, відмовлено.

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, відмовлено. В стягненні процесуальних витрат, пов`язаних з розглядом кримінального провадження, відмовлено.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.

У стягненні з потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 витрат на правову допомогу відмовлено.

Ухвалено стягнути з потерпілої ОСОБА_9 в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру в розмірі 840,80 грн., з обвинуваченого ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Вирішено питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року вищевказаний вирок залишено без зміни.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, являючись батьком малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків по піклуванню та догляду за дитиною, що спричинило смерть останнього за наступних обставин.

10 серпня 2019 року, в період часу з 14 години 00 хвилин по 18 годин 16 хвилин, ОСОБА_6 , який згідно з частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України зобов`язаний піклуватися про здоров`я своєї дитини, знаходячись за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_2 , завідомо залишив свого малолітнього сина ОСОБА_11 без допомоги, помістивши у наповнену водою ванну, та, усвідомлюючи, що останній перебуває в небезпечному для житті стані та позбавлений можливості через малолітство вжити заходів до самозбереження та вибратись із наповненої водою ванни, поставив малолітнього ОСОБА_11 в небезпечний стан, та, необережно ставлячись до наслідків, залишив його без нагляду на тривалий час, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, після чого пішов до однієї з кімнат вказаної квартири, де займався побутовими справами, в результаті чого малолітній ОСОБА_11 , не отримавши належної допомоги, хоча ОСОБА_6 беззаперечно міг надати йому таку допомогу, помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 10-12/1580 - С/19 від 16.09.2019 року, причиною смерті малолітнього ОСОБА_11 стала асфіксія від закриття дихальних шляхів і отворів рідиною (водою) - утоплення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить змінити постановлені судові рішення щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання, звільнивши від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували належним чином даних про особу засудженого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, має постійне місце роботи та проживання, де характеризується позитивно, міцні соціальні зв`язки, родину, зокрема на утриманні батька з незадовільним станом здоров`я, дані досудової доповіді, те, що злочин вчинений з необережності. Також не враховано, на думку захисника, обставин, що пом`якшують покарання - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, й відсутність обставин, які його обтяжують.

Вважає, що розмір стягнень на користь потерпілої у розмірі 500 000 гривень моральної шкоди є завищеним та не співвідноситься із завданими стражданнями потерпілої, а тому просить зменшити його до 100 000 гривень.

Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не надано відповіді на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту та не враховано, що ОСОБА_6 на даний час є військовозобов`язаним та перебуває в резерві ЗСУ.

Позиції учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду від захисника ОСОБА_7 на адресу суду надійшло клопотання про здійснення касаційного провадження за відсутності засудженого та його захисника.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, просив судові рішення залишити без зміни. Вважав, що підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій за ч. 3 ст. 135 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, та можливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

За змістом ст.75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_6 дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який не судимий (т.2 а.п.180), розлучений, працює фасовником ПП «Чарлі», де характеризується позитивно (т.2 а.п.174), на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває (т.2 а.п.95-98), дані досудової доповіді, в якій зазначено про те, що виправлення ОСОБА_6 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (т.2 а.п.166-169), відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, в тому числі, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи якої аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином їх перевірив та визнав безпідставними, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційного суду.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено обставин, які би свідчили щодо надання ОСОБА_6 належного критичного осуду своєї протиправної поведінки чи допомоги слідству у встановленні невідомих обставин кримінального провадження, зважаючи також на фактично заперечення обвинуваченим в його діях суб`єктивної сторони злочину, через це доводи захисника про наявність обставин, які пом`якшують покарання, у вигляді щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, суд визнав необґрунтованими.

Колегію суддів апеляційного суду враховано те, що обвинувачений після утоплення намагався надати допомогу ОСОБА_11 , однак ця обставина, як вірно зазначив суд, у даному конкретному випадку не усуває факту неможливості досягти мети покарання без реального його відбування та настільки істотно не знижує підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого тяжкого злочину з невідворотними наслідками у вигляді смерті малолітньої дитини, про що свідчить зневажливе ставлення ОСОБА_11 до виконання свого обов`язку піклуватись за дитиною у поєднанні з очікуваними для винуватця наслідками злочину, його байдуже відношення до життя людини та постановлення її ним самим у небезпечний для життя стан.

Ураховуючи наведене вище, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що певні позитивні дані про особу винного та наявність у нього на утриманні батька з незадовільним станом здоров`я автоматично не вказують на наявність достатніх підстав для застосування до ОСОБА_12 положень ст. 75 КК України, натомість обґрунтовано вплинули на призначення обвинуваченому покарання, наближеного до мінімальної межі.

На переконання колегії суддів, у даній справі судами попередніх інстанцій при призначенні покарання ОСОБА_6 належним чином враховано всі обставини справи, як того вимагають положення статей 50 65 КК України, в тому числі і те, що він є військовозобов`язаним.

Призначене ОСОБА_12 покарання за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Обґрунтованих підстав, які вказували б на можливість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 ККУкраїни не встановлено.

Також Суд не вбачає підстав для задоволення доводів касаційної скарги захисника про неправильне вирішення місцевим судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Життя та здоров`я людини згідно зі ст.3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони.

Зазначений у вироку розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню із засудженого на користь ОСОБА_8 у сумі 500 000 гривень, узгоджується з принципами розумності, виваженості та справедливості, його визначено з урахуванням характеру й обсягу перенесених ОСОБА_8 моральних страждань, які пов`язані з втратою нею малолітнього сина. Підстав для зменшення названого розміру, як просить захисник, немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_13 ОСОБА_3