Історія справи

Постанова ККС ВП від 04.02.2020 року у справі №128/3248/17

Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Голубицький С.С.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Браїло І.Г.,

захисник Цвєтков О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Цвєткова О.В.на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2018 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020100001247,

стосовноОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Вимога захисника Цвєткова О.В. до суду касаційної інстанції, викладена в поданій ним касаційній скарзі, полягає у скасуванні ухвалених стосовно засудженого ОСОБА_1 судових рішень із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Цю вимогу щодо скасування судових рішень він мотивував істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, порушенням права на захист, оскільки участь захисника під час судового розгляду в суді першої інстанції була обов`язковою через фізичну ваду ОСОБА_1 , пов`язану з хворобою гортані, що перешкоджала йому повною мірою реалізувати свої права, а вказане право йому судом роз`яснено не було. Зазначає, що протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями, що міститься в матеріалах цього провадження, не відповідає вимогам Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30. Крім того, вказує на необхідність скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі через суворість, а також порушеннями вимог процесуального закону, бо вважає, що при ухваленні цього вироку апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, в якій не порушувалось питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині застосування положень про звільнення від відбування покарання, а саме положень статей 75, 76 КК України.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Вироком Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

01 листопада 2017 року приблизно о 10-ій год. 00 хв. ОСОБА_1 перебував у приміщенні палати № 3 відділення № 5 Вінницького обласного клінічного протитуберкульозного диспансеру за адресою: комплекс будівель та споруд, будинок б/н, с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, де у нього виник словесний конфлікт з потерпілим ОСОБА_2 , під час якого ОСОБА_1 штовхнув останнього, внаслідок чого той впав на ліжко та у нього з кишені випав мобільний телефон. У цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний намір на відкрите заволодіння мобільним телефоном, реалізуючи який, він, діючи умисно, з корисливого мотиву, відкрито заволодів телефоном потерпілого.

ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 363,63 грн.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Захисник у засіданні суду касаційної інстанції підтримав подану ним скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.2 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж касаційного розгляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж касаційного перегляду, установлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів касаційної скарги захисника щодо допущення судами істотних порушень вимог кримінального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні стосовно ОСОБА_1 , засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

5.2 Щодо порушень вимог процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

5.2.1 Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, про порушення права на захист ОСОБА_1 . Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Процесуальним законом передбачено забезпечення обвинуваченому обов`язкову участь захисника, зокрема, щодо осіб, які внаслідок фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, саме з моменту встановлення цих вад (п. 3 ч. 1 ст. 52 КПК України).

У касаційній скарзі захисник наголошує на тій обставині, що ОСОБА_1 страждає на захворювання гортані. Вважає, що вказане захворювання свідчить про наявність у ОСОБА_1 фізичної вади, що перешкоджало йому повною мірою реалізувати свої права під час судового розгляду в суді першої інстанції та у зв`язку з чим він мав бути забезпечений захисником в обов`язковому порядку, чого зроблено не було.

Разом з тим, незважаючи на те, що процесуальний закон не містить визначення поняття «фізична вада», окрім пояснення у дужках, що це можуть бути «німі, глухі, сліпі тощо», Суд не вбачає підстав стверджувати, що наявність в обвинуваченого захворювання гортані може беззаперечно свідчити про наявність у нього фізичної вади, внаслідок якої він не здатен повною мірою реалізувати свої права.

При цьому обвинувачений ОСОБА_1 показання під час судового розгляду надавав суду і після отримання пам'ятки про його права не клопотав перед судом про призначення йому захисника.

За таких обставин підстав стверджувати, що було порушено право на захист обвинуваченого ОСОБА_1 , Суд не вбачає.

Процесуальним законом встановлено як безумовну підставу до скасування оскаржуваного судового рішення за наслідками проведення судового провадження за відсутності захисника, якщо його участь була обов'язковою (п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України).

Ураховуючи, що Судом не встановлено підстав для обов`язкової участі захисника у цьому провадженні, підстави для задоволення касаційної скарги захисника в цій частині із скасуванням судових рішень та призначенням нового розгляду в суді першої інстанції відсутні.

5.2.2 Не погоджується Суд і з доводами, наведеними в касаційній скарзі захисника, щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що полягають у відсутності в матеріалах кримінального провадження протоколу автоматизованого розподілу справи.

Захисник, стверджуючи про відсутність у матеріалах провадження вказаного протоколу, пояснює невідповідність наявного протоколу у провадженні вимогам Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30.

Водночас захисник не вказує, що ця судова справа була визначена відповідному судді в якомусь іншому порядку, а не в передбаченому законом, тобто саме шляхом автоматизованого розподілу.

Крім того, будь-яка форма протоколу автоматизованого розподілу, навіть якщо він за якимись реквізитами не відповідає вимогам вказаного Положення Ради суддів України, беззаперечно не свідчить про неправильний зміст або порушення при проведенні авторозподілу судової справи, що мало б у свою чергу як наслідок скасування оскарженого судового рішення.

5.2.3 Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції при ухвалені нового вироку вийшов за межі апеляційної скарги прокурора.

На думку захисника, прокурор начебто просив тільки про збільшення строку призначення покарання за ч. 1 ст. 186 КК України, а саме з двох до трьох років позбавлення волі, вимагаючи у решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Втім, обґрунтування апеляційної скарги прокурора про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, зазначення про його попередні судимості, вироки, ухвалені стосовно нього, зокрема за якими він був звільнений від відбування покарання з випробуванням, та у наслідку сформульована вимога до суду апеляційної інстанції свідчать про про однозначну позицію сторони обвинувачення щодо призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 186 КК України без застосування положень статей 75, 76 КК України.

Отже, суд апеляційної інстанції не виходив за межі апеляційної скарги прокурора, а тому й не допускав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

5.2.4 Натомість Суд погоджується з доводами касаційної скарги захисника про необхідність зміни вироку апеляційного суду з огляду на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу ОСОБА_1 через суворість.

Так, ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості. Що стосується даних про його особу, то встановлено, що він не працює, є інвалідом ІІ групи, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо. Як обставини, які пом'якшують покарання, судом враховано його щире каяття у вчиненому злочині та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено. Судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 також було взято до уваги думку законного представника потерпілого ОСОБА_2 , який не наполягав на призначенні суворого покарання обвинуваченому.

Суд погоджується з прийнятим рішенням апеляційного суду в частині скасування вироку суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України, урахувавши повною мірою тяжкість вчиненого злочину та дані про особу останнього, правильно задовольнивши апеляційну скаргу сторони обвинувачення.

Втім, Суд не погоджується з усіма наведеними даними про особу обвинуваченого, що стали підставою для погіршення правового становища ОСОБА_1 за наслідками апеляційного розгляду, зокрема наголошення на наявності в останнього незнятих та непогашених судимостей.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 09 жовтня 2017 року знятий з обліку у зв`язку із закінченням іспитового строку, який тривав за попереднім вироком, тому на час судового розгляду у цьому провадженні був таким, що не мав судимостей.

Таким чином, з огляду на ці конкретні обставини кримінального провадження, за відсутності претензій з боку потерпілого, враховуючи незадовільний стан здоров`я засудженого, Суд вважає за можливе змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186 КК України та пом`якшити його до одного року позбавлення волі. При цьому строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту його затримання, тобто з 27 лютого 2019 року.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 438, статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Цвєткова О.В. задовольнити частково.

Вирок Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно засудженого ОСОБА_1 змінити. Пом'якшити засудженому ОСОБА_1 призначене за ч. 1 ст. 186 КК України покарання до одного року позбавлення волі.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 27 лютого 2019 року.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів С.С. Голубицький Т.В. Шевченко