Історія справи

Постанова Іменем України

20 червня 2018 р.

м. Київ

справа № 720/682/17

провадження № 51-551км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Шевченко Т. В.,

суддів: Стефанів Н. С., Стороженка С. О., за участю секретаря судового засідання Михальчука В. В., прокурора Дронової І. С.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260000000251, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Ухвалено стягнути:

з ПрАТ «Страхова компанія «Юнівест» на користь ОСОБА_2 38 400 грн матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 12 800 грн моральної шкоди;

з ТОВ «Автовіва» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 40 350 грн моральної шкоди;

з ОСОБА_1 на користь держави 3694 грн 32 коп. витрат на проведення експертиз.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду відносно ОСОБА_1 - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, приблизно о 22.30 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 року, керуючи сідловим тягачем «DAF-XF10/460» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «KRONE-SDR» реєстраційний номер НОМЕР_2, проїжджав 255 км і 700 м автомобільної дороги «Стрий - Івано-Франківськ - Чернівці - КПП Мамалига» в Новоселицькому районі Чернівецької області в межах с. Припруття зі сторони с. Строїнці в напрямку м. Чернівців, де в порушення вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України виїхав на зустрічну смугу та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, а потім допустив зіткнення зі стоячим на узбіччі автомобілем НОМЕР_3. В результаті отриманих під час даної дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень пішохід ОСОБА_7 померла.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість, ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду відносно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, в якій він порушував питання про необхідність призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В запереченнях на касаційну скаргу захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Стрельнікова-Ляшко А. В. просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржену ним ухвалу апеляційного суду без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Дронова І. С. підтримала касаційну скаргу прокурора, засуджений заперечував проти її задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не піддаються сумніву.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу винного, який не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, думки потерпілих, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування частини моральної шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 основного покарання у розмірі, передбаченому санкцією частини статті, за якою його визнано винним, та можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з максимальним строком випробування.

Крім того, врахувавши, що засуджений працює водієм у ТОВ «Автовіва», його вид діяльності пов'язаний з водінням транспортних засобів, а позбавлення такого права може залишити його без джерела доходу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоцільність застосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд апеляційної інстанції переглянув це кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, в якій останній посилався виключно на необхідність застосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому апеляційний суд, врахувавши конкретні обставини справи, зокрема те, що робота водія в ТОВ «Автовіва» є основним джерелом доходу для засудженого та його сім'ї, за місцем роботи він має гарну репутацію та позитивно характеризується, вчинив необережний злочин, у стані сп'яніння не перебував, має на утриманні дружину та неповнолітню дитину, а також те, що згідно санкції ч. 2 ст. 286 КК України призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не є обов'язковим, постановив мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а призначене ОСОБА_1 покарання таким, що повною мірою відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України. Доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, зокрема ті, на які він посилається в касаційній скарзі, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та мотивовано спростовані.

З висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування оскаржених судових рішень, у справі не встановлено.

Враховуючи викладене, а також відсутність у касаційній скарзі прокурорапереконливих доводів на обґрунтування невиправданої м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення цієї скарги.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України та § 3 Закону України № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Шевченко Н. С. Стефанів С.О. Стороженко