Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 723/5054/21

Провадження № 51 - 444 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021262150000321 від 29 жовтня 2021 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Давидівка, Сторожинецького району, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 286-1 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286-1 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.

Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати на проведення експертиз в сумі 3 947 грн. 26 коп. на користь держави.

Знято арешт з мотоцикла марки «Viper 125» без номерного знаку, володільцем якого є ОСОБА_6 .

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

29 жовтня 2021 року біля 17-00 години в с. Давидівка Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_6 в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 10.1 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету міністрів України за № 1306 від 10.10.2001, керуючи мотоциклом марки «Viper 125» без номерного знаку, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по вул. Центральній, не врахував дорожню обстановку, проявивши неуважність та самовпевненість у своїх діях, не переконавшись, що дії по керуванню вказаним мотоциклом будуть безпечними для інших учасників руху, проявив цим злочинну самовпевненість, тобто, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розрахував на їх відвернення, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в результаті чого кожен з них отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу прокурора Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_10 залишено без задоволення, а вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК України, і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги і належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни. Зокрема, зазначає, що встановлені судами обставини, що пом`якшують покарання, істотно не знизили ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину та не давали підстави судам для висновку про можливість застосування положень ст. 69 КК України при призначенні йому покарання та заміну виду основного покарання у вигляді позбавлення волі. Вважає, що суд апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не дотримався вимог ст. 370 КПК України і залишив поза увагою неправильне застосування судом першої інстанції ст. 69 ч. 1 КК України та призначення ОСОБА_6 покарання, яке внаслідок м`якості не відповідає ступеню тяжкості та особі засудженого.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора представники потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_13 вказують на безпідставність її доводів та просять залишити її без задоволення. Також просять провести касаційний розгляд без їхньої участі.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від інших учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 за ст. 286-1 ч. 2 КК України та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При цьому, відповідно до ст. 69 ч. 1 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_10 , не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання і вважаючи його м`яким, оскаржила вирок суду в апеляційному порядку, подавши відповідну апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 ч. 2 КК України, вважала, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Прокурор просила ухвалити новий вирок і призначити ОСОБА_6 за ст. 286-1 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.

Мотивуючи доводи своєї апеляційної скарги про необґрунтованість вироку в частині застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України, прокурор зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, на думку прокурора, застосовуючи до ОСОБА_6 положення ст. 69 ч. 1 КК України та призначивши йому покарання з переходом до іншого, більш м`якого виду основного покарання у виді штрафу, не зазначеного в санкції частини 2 статті 286-1 КК України за це кримінальне правопорушення, в повній мірі не врахував суспільну небезпеку скоєного, характер, ступінь тяжкості та небезпеку скоєного злочину, який віднесено до категорії тяжких злочинів, а також конкретні обставини його скоєння. На думку прокурора, встановлені судом першої інстанції обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , не впливають на суспільну небезпечність вчиненого діяння та не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України у суду не було.

Прокурор зазначила, що, посилаючись на можливість призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд зобов`язаний не лише перераховувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину. Проте, при ухваленні вироку суд першої інстанції не обґрунтував, яким є зв`язок обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , із вчиненим злочином і чому вони істотно знизили його тяжкість.

Суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 69 КК України, їх ретельно не перевірив, мотивованої відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не обґрунтував, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

З врахуванням наведеного, призначене засудженому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`яким.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п.п. 1 2 3 КПК України є підставами для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора -задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_6 визнано винуватими і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`яким.

Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3