Історія справи

Постанова

18 червня 2018 р.

м. Київ

справа № 1-259/11

провадження № 51-6772 ск 18

Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Шевченко Т. В., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 07 березня 2018 року,

встановила:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2011 року, а його апеляційну скаргу визнано такою, що не підлягає розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 07 березня 2018 року зазначену постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК України 1960 року.

Згідно з вимогами ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі повинні зазначатися, зокрема: вирок, ухвала чи постанова, на які подається касаційна скарга, вказівка на те, в чому полягає незаконність оскаржуваного судового рішення та доводи на її обґрунтування, конкретне прохання особи, сформульоване з урахуванням того, які рішення суд касаційної інстанції вправі ухвалити відповідно до вимог ст. 396 КПК України 1960 року.

Однак касаційна скарга не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року, оскільки, зазначивши вимогу про перегляд оскаржених судових рішень щодо його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду у касаційному порядку у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, ОСОБА_2 не наводить доводів та обґрунтування у чому, на його думку, відповідно до ст.ст. 370, 398 КПК України 1960 року полягали саме такі порушення та яким саме судом їх було допущено.

Зі змісту касаційної скарги видно, що засуджений просить скасувати у тому числі й судове рішення суду першої інстанції, при цьому ставить вимогу про направлення справи на новий апеляційний розгляд, що суперечить положенням кримінального-процесуального закону.

Також ОСОБА_2 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження вироку місцевого суду відносно нього, що не належить до компетенції Верховного Суду. Цей строк може бути відновлено у випадках і в порядку, передбачених ст. 353 КПК України 1960 року, тобто судом, який постановив оскаржуване судове рішення.

Таким чином, викладене у касаційній скарзі засудженого прохання не узгоджується зі змістом ст. 396 КПК України 1960 року.

Крім того, всупереч вимогам ч. 1 ст. 387 КПК України 1960 року до касаційної скарги не додано копії оскарженої постанови місцевого суду.

Згідно зі ст. 388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст.ст. 350, 384, 398 КПК України 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відмова у витребуванні справи не перешкоджає її витребуванню при повторному надходженні касаційної скарги за умови усунення зазначених у цій постанові недоліків і якщо скарга надійде у межах строку, визначеного у ст. 386 КПК України 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи (скаржник має підтвердити, що він не пропустив цей місячний термін при повторному зверненні до суду).

Враховуючи викладене та керуючись п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України та ст. 388 КПК України 1960 року,

ухвалила:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи відносно ньогодля перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Т. В. Шевченко