Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

справа № 1-475/04

провадження № 51-392км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 вересня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 25 січня 2005 року, ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та, зі застосуванням ст. 69 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на один рік шість місяців. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Київського районного суду м. Харкова від 25 грудня 1996 року і остаточно призначено покарання у виді одного року семи місяців позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_7 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про перегляд вироку районного суду за нововиявленими обставинами щодо нього.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 вересня 2021 року вказану заяву засудженого залишено без задоволення.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу районного суду без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційні скарзі засуджений не погоджується із вказаними ухвалами та просить їх скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає рішення судів необґрунтованими та такими, що постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції поверхнево розглянув заяву та належним чином не дослідив всіх наведених у ній доводів. Також, посилається на те, що він оскаржувану ухвалу районного суду не отримав, натомість вона була направлена іншим учасникам судового процесу, що свідчить про порушення рівності перед судом і законом учасників кримінального провадження.

Апеляційний суд, в свою чергу, в порушення ст. 419 КПК України не перевірив доводів скарг засудженого та його захисника та не дав їм належної оцінки. Крім того, стверджує, що апеляційний розгляд було проведено незаконним складом суду. Зокрема, при розподілі справи в апеляційному судді та визначенні суддів були допущенні процесуальні порушення, а саме п. 2 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Так, до складу колегії суддів при розгляді даної справи входили судді: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які входять у склад судової палати з розгляду цивільних справ, натомість до складу судової палати з розгляду кримінальних справ входять двоє суддів, які, на його думку, і повинній були утворити основний склад колегії при розгляді апеляційних скарг.

Також вказує на порушення права його на захист, оскільки апеляційний суд неправомірно, на його думку, здійснив апеляційний розгляд без участі захисника.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу ненадходило.

У судовому засіданні захисник виступив у підтримку поданої засудженим скарги, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції порядку здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, визначеного у кримінальному процесуальному законі, є неспроможними з огляду на таке.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК України, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

Згідно з вимогами ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Із змісту зазначеної статті випливає, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю суду; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу. Тобто необхідно наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

Так, на обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відома суду та особі, яка звертається з заявою, під час судового провадження, було зазначено, що обвинувачення було висунуте на фальсифікованих доказах, він себе обмовив, оскільки при його затриманні правоохоронними органами до нього було застосовано зброю та нанесено тілесні ушкодження, і це суду на час постановлення вироку відомо не було. Ці обставини підтверджуються доказами, які існували і на час розгляду справи, однак, він не міг ними скористатися та посилатись на такі обставини у суді, так як медична картка до матеріалів справи приєднана не була, крім того він боявся як за своє життя, так і за життя рідних, оскільки з боку працівників міліції були погрози фізичною розправою.

За рішенням суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, заяву засудженого про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, у зв`язку з тим, що вказані у заяві обставини в розумінні ст. 459 КПК України не є нововиявленими, оскільки усі вони були відомі як ОСОБА_7 і суду під час розгляду справи судом першої інстанції, так і при перегляді її в апеляційному порядку. Такі обставини були предметом перевірок та службового розслідування стосовно особи, яка застосувала зброю.

Крім того, як слушно зазначив суд першої інстанції, що при розгляді кримінальної справи в межах висунутого обвинувачення, ОСОБА_7 надав суду показання та повністю визнав себе винуватим у вчиненні злочину, в якому він обвинувачувався, не оспорював обставин його вчинення, як й інші учасники судового провадження. Самообмова засудженого, на яку він послався у своїй заяві як на нововиявлену обставину для скасування обвинувального вироку, ніяким чином не співставляється з повним визнанням засудженим своєї вини, та не відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом для здійснення провадження за нововиявленими обставинами. Також суд, з посиланням на практику ВС вірно вказав, що повне визнання засудженим своєї вини під час судового розгляду у вчиненні злочину, в якому він обвинувачувався, якщо у добровільності та істинності його позиції переконався суд, не є самообмовою, та не може бути нововиявленою обставиною.

Отже, суд першої інстанції, перевіривши обставини, на які посилався заявник та його захисник, з дотриманням вимог статей 459 466 467 КПК України належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов правильного висновку, що обставини, на які посилається в своїй заяві заявник, як на підстави скасування вироку Ковпаківського районного суду від 04 жовтня 2004 року, не є нововиявленими в розумінні вимог ст. 459 КПК України. Таким чином, судове рішення суду першої інстанції є вмотивованим і обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Що стосується доводів засудженого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Так, заявник вказує на те, що дана справа в суді апеляційної інстанції розглядалась колегією суддів, до складу якої було визначено суддів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які на момент розподілу на них матеріалів кримінального провадження не були затверджені до складу колегії суддів палати Сумського апеляційного суду з розгляду кримінальних проваджень, чим було допущено порушення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки до складу судової палати з розгляду кримінальних справ входять двоє суддів, які на його думку і повинні були утворити основний склад колегії при даному апеляційному розгляді.

Вказані доводи, на думку колегії суддів, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, згідно якого судову діяльність має бути спрямовано на захист прав і свобод від будь-яких посягань, у тому числі шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Положеннями ч. 2 ст. 18, ч.ч. 4- 6 ст. 26, ч. 5 ст. 128Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дійсно передбачено, що збори суддів можуть визначати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ, а також можуть утворювати судові палати з розгляду окремих категорій справ.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, збори суддів відповідного суду визначають спеціалізації кожного судді такого суду згідно із Загальним класифікатором спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженим Державною судовою адміністрацією України. Для кожного судді може бути визначена більше, ніж одна спеціалізація.

Визначення спеціалізації суддів у судах апеляційної інстанції має забезпечувати виключення випадків неможливості проведення автоматизованого розподілу матеріалів провадження, а запроваджена зборами суддів відповідного суду спеціалізація суддів не може бути підставою для відмови в доступі до правосуддя в конкретному суді.

Таким чином,мета цих положень полягає в тому, щоб дати зборам суддів організаційні інструменти для підвищення оперативності та якості відправлення правосуддя шляхом запровадження спеціалізації та формування судових палат з урахуванням наявності достатньої кількості суддів та інших доречних факторів.

Так, на запит Верховного Суду було надано завірену копію рішення зборів суддів Сумського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року. Вказаним рішенням зборів суддів були затверджені зміни до Засад використання автоматизованої системи документообігу в Сумському апеляційному суді та вирішено, що склад інших суддів при колегіальному розгляді справи визначається автоматизованою системою з основного складу колегії без урахуванням спеціалізації та складу судових палат. У разі, якщо для визначення складу колегії автоматизованою системою не вистачає суддів з основного складу, склад колегії визначається з числа всіх суддів суду. Крім того, вказаним рішенням зборів були утворені дві колегії суддів: з розгляду цивільних справ з основним складом: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та з розгляду кримінальних справ з основним складом: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Як слідує з наявного в матеріалах справи розпорядження керівника апарату Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року № 2333 про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 19 грудня 2022 року, повторний автоматизований розподіл судової справи № 1-475/04 проведено відповідно до службової записки судді-доповідача ОСОБА_15 з метою заміни судді ОСОБА_14 , який перебував у відпустці. Зазначений автоматизований розподіл проведений з урахуванням п.п. 4.3 та 4.4 розділу ІVЗасад використання автоматизованої системи документообігу в Сумському апеляційному суді (зі змінами, затвердженими рішенням зборів суддів Сумського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року) та п.п. 2.3.25, п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу та визначено суддю-члена колегії (суддя ОСОБА_9 ) - із числа усіх суддів суду, без врахування приналежності до судових палат, тобто у даному випадку із судової палати з розгляду цивільних справ.

Таким чином, підстав вважати, що апеляційний розгляд проведено незаконним складом суду у колегії суддів немає, а тому доводи засудженого з цього приводу є безпідставними.

Що стосується тверджень засудженого про порушення його права на захист при апеляційному розгляді його скарги, оскільки суд розглянув справу за відсутності його захисника, то колегія суддів відхиляє вказані твердження, виходячи з такого.

Як убачається з матеріалів провадження учасники даного провадження були завчасно повідомлені про його розгляд.

У зв`язку з тим, що захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , перебував у лавах ЗСУ і його право на заняття адвокатською діяльністю зупинено, апеляційним судом було доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області призначити ОСОБА_7 іншого захисника.

Згідно доручення № 018-0000566 від 12 травня 2022 року, для надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженому ОСОБА_7 було призначено захисника ОСОБА_16 , однак, вказаний адвокат подав до апеляційного суду заяву, в якій зазначив, що прибути в судове засідання не зможе, у зв`язку з його мобілізацією.

Тому апеляційний суд з урахуванням того, що у даному провадженні, в апеляційному порядку перевіряється законність прийнятого судового рішення, постановленого за результатом заяви ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2004 року, яким останнього засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України й участь захисника в даній категорії справ не є обов`язковою, попередньо з`ясувавши позицію засудженого, який не заперечував щодо розгляду вищезазначених апеляційних скарг без участі захисника, дійшов висновку про можливість здійснення апеляційного розгляду без участі захисника.

З вказаним погоджується і колегія суддів і вважає, що апеляційний суд не порушив право засудженого на захист, оскільки судом було вжито заходи щодо участі захисника у судовому розгляді, хоча закон і не вимагає обов`язкової участі захисника у даній категорій справ, засуджений сам не заперечував проти проведення апеляційного розгляду без участі захисника.

Отже, розгляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, всі доводи апеляційних скарг були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними. Зокрема апеляційним судом надано відповіді на доводи його скарги, які є аналогічними і доводам касаційної скарги, зокрема щодо не отримання ним рішення суду першої інстанції. Так, апеляційний суд слушно послався на те, що сторона захисту вчасно звернулась з апеляційними скаргами на вказане судове рішення, які булипредметом розгляду у суді апеляційної інстанції. Тому підстав вважати, що було порушено принцип рівності перед судом і законом учасників кримінального провадження, немає.

Не залишив апеляційний суд без належної уваги і доводи скарги його захисника щодо судового розгляду заяви засудженого за нововиявленими обставинами за участю неуповноважених прокурорів та визнав безпідставними, вірно пославшись на те, що діючим на момент досудового розслідування даної кримінальної справи КПК України 1960 року не було передбачено прийняття керівником відповідного органу прокуратури рішення про призначення групи прокурорів при розгляді справ даної категорії. Таким чином, усі доводи скарг були належним чином перевірені, а висновки апеляційного суду мотивовані. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 вересня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2022 рокузалишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3