Історія справи

Ухвала ККС ВП від 22.09.2020 року у справі №753/23030/19

Постанова

іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 753/23030/19

провадження № 51-4476км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ковтуновича М. І.,

суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Лагоди І. О.,

прокурора Гошовської Ю. М.,

захисника Бєжанової А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Бєжанової А. В. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100020007764, за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та початку строку відбування покарання.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він з корисливих мотивів незаконно у не встановлені досудовим розслідуванням день, час і спосіб придбав у не встановлених досудовим розслідуванням осіб психотропну речовину - амфетамін з метою подальшого збуту, а також зберігав її для збуту наркозалежним споживачам шляхом розкладання "закладок".

Здійснивши закладки з психотропною речовиною, ОСОБА_1 фотографував відповідні схованки та з детальною адресою їх місцезнаходження направляв повідомлення не встановленій досудовим розслідуванням особі для безпосереднього координування наркозалежних споживачів. За розкладання психотропних речовин ОСОБА_1 отримував грошову винагороду, перераховану на його банківську картку.

Так, 20 жовтня 2019 року приблизно о 03:00 за допомогою мобільного додатку "Телеграм" ОСОБА_1 у переписці із "papasupport papajoint. cc" домовився із не встановленою досудовим розслідуванням особою про незаконе придбання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну з метою подальшого збуту. Після чого він цього ж дня близько 08:00 на вул. Б. Гмирі, 9-Г у м. Києві підібрав 27 фасованих згортків, всередині яких були полімерні пакети з порошкоподібною речовиною, що містить у складі психотропну речовину - амфетамін, загальною масою 4,854 г, яку після цього зберігав.

Потім 20 жовтня 2019 року приблизно о 10:00 ОСОБА_1, перебуваючи на вул.

Колекторній у тому ж місті, біля о. Тягле, вздовж польової дороги та берега здійснив 27 схованок ("закладок") із психотропною речовиною - амфетаміном для подальшого її зберігання з метою збуту.

Слідчі Дарницького УП ГУНП у м. Києві 23 жовтня 2019 року в період часу з 18:15 до 21:42 під час оглядів місця події за останньою адресою, здовж польової дороги і берега виявили та вилучили 27 фасованих згортків, всередині яких були полімерні пакети з порошкоподібними речовинами, які містять у складі психотропну речовину - амфетамін загальною масою 4,854 г, що є великим розміром, яку ОСОБА_1 умисно незаконно придбав та зберігав з метою збуту.

Крім того, 22 жовтня 2019 року приблизно о 01:25 за допомогою мобільного додатку "Телеграм" у переписці із "papasuppor papajoint. cc" ОСОБА_1 домовився із не встановленою досудовим розслідуванням особою про незаконне повторне придбання психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетаміну, з метою подальшого збуту.

Після цього, ОСОБА_1, вказаного дня приблизно о 15:00, перебуваючи на вул.

Ващенка, 3 у м. Києві, під кущем підібрав 25 фасованих згортків, всередині яких були полімерні пакети з порошкоподібною речовиною зі вмістом психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетаміну загальною масою 5,453 г, та, яку після цього зберігав з метою подальшого збуту шляхом здійснення "закладок".

Так, 22 жовтня 2019 року о 15:05 на вул. Ващенка, 3 у м. Києві працівники поліції затримали ОСОБА_1 та надалі під час особистого обшуку виявили та вилучили у нього 25 згортків, всередині яких були полімерні пакети із порошкоподібною речовиною зі вмістом психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетаміну загальною масою 5,453 г, що є великим розміром, яку ОСОБА_1 умисно з корисливих мотивів повторно незаконно придбав та зберігав з метою збуту.

Київський апеляційний суд ухвалою від 16 червня 2020 року залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник Бєжанова А. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник уважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що призвело, на її думку, до порушення правОСОБА_1 та неможливості з'ясування обставин, які мають істотне значення у справі.

За твердженням захисника Бєжанової А. В. її підзахисний пояснював, що не вчиняв кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, однак під впливом обставин був змушений погодитися з розглядом справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК за обіцяне покарання, не пов'язане із триманням під вартою.

На переконання сторони захисту, з одного боку, є начебто підтвердження згоди ОСОБА_1 на розгляд кримінального провадження щодо нього в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, а з іншого - добровільність та усвідомленість цієї згоди викликає сумнів.

Захисник свої доводи обґрунтовує також і тим, що суд апеляційної інстанції не перевірив указаних обставин у межах компетенції та відповідно жодної оцінки цьому, на її переконання, порушенню не надав.

Водночас захисник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції мав ретельно перевірити висновки суду першої інстанції в частині, що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, перш ніж погоджуватися з ними, і навести власні переконливі мотиви їх обґрунтованості чи необґрунтованості.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Бєжанова А. В. підтримала касаційну скаргу, просила скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Прокурор Гошовська Ю. М. заперечила проти задоволення касаційної скарги, навела аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просила залишити їх без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

На підставі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог ст. 433 КПК , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Статтею 370 КПК визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Статтею 370 КПК .

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.

За приписами ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.

Як убачається з звукозапису та журналу судового засідання в суді першої інстанції від 27 грудня 2019 року, прокурор оголосив обвинувальний акт, після чого суддя в присутності захисника Дем'яновського Ю. Г. з'ясував, чи є зрозумілою засудженому суть обвинувачення.

Під час вирішення питання щодо обсягу доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, та порядку їх дослідження, суд, встановивши, що фактичних обставин справи учасники судового провадження не оспорюють, дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та обмежився лише допитом останнього і дослідженням даних, що характеризують його особу.

Приймаючи таке рішення, суд з'ясував у ОСОБА_1, чи правильно він розуміє зміст обставин, які ніким не оспорюються, та роз'яснив, що він буде позбавлений права оскаржити їх в апеляційному порядку.

Водночас ОСОБА_1, визнаючи свою вину повністю та щиро розкаюючись у вчиненому, що суд надалі визнав пом'якшуючою покарання обставиною, погодився на такий порядок дослідження доказів.

Таким чином, суд першої інстанції вжив усіх необхідних заходів для того, щоб переконатися в правильності розуміння учасниками судового розгляду тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та правомірно визнав недоцільним дослідження доказів у повному обсязі й обмежився лише допитом ОСОБА_1 та дослідженням даних, що характеризують його особу.

За таких обставин немає підстав вважати, що були порушені права ОСОБА_1 і що суд розглянув справу, недотримуючись вимог кримінального процесуального закону, а саме ч. 3 ст. 349 КПК.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК апеляційний суд вирішує лише ті питання, що винесено на його розгляд сторонами. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 26 КПК апеляційний суд переглядає вирок лише в межах апеляційної скарги.

Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд з урахуванням вищевказаних статей та обставин цього кримінального провадження переглянув вирок і, не встановивши підстав для пом'якшення засудженому покарання й навівши при цьому відповідні аргументи для прийняття такого рішення, залишив вирок щодо ОСОБА_1 без змін.

Відповідно до журналу судового засідання від 16 червня 2020 року (а. п. 147, 148, 149, 150), а також технічного носія інформації, на якому зафіксовано судовий процес у суді апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 просив змінити вирок у частині призначеного покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК і звільнити його від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з випробуванням на підставі п. 147, 148, 149, 150), а також технічного носія інформації, на якому зафіксовано судовий процес у суді апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 просив змінити вирок у частині призначеного покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК .

Таку його позицію підтримала захисник - адвокат Бєжанова А. В. після перерви у судовому засіданні, наданої останній за її клопотанням для узгодження з клієнтом лінії захисту.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається зі змісту ст. 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустимо лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства.

У цьому провадженні таких підстав судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, не перебуває на обліку в нарколога та психіатра, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений і має на утриманні малолітню дитину. Обставинами, які пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та його вчинення внаслідок збігу тяжких життєвих обставин. Крім того, суд взяв до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З огляду на ці обставини в їх поєднанні районний суд, з яким погодився й апеляційний, дійшов переконання про можливість призначення ОСОБА_1 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням ст. 69 КК, але у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.

Суд апеляційної інстанції зробив умотивований висновок про відсутність правових підстав для застосування ст. 75 КК.

Переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженому, через суворість, у касаційній скарзі захисник не зазначила.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обрані ОСОБА_1 вид і міра покарання є справедливими, відповідають визначеним законом меті та загальним засадам.

Оспорювані вирок та ухвала не суперечать положенням статей 370, 419 КПК.

Касаційна скарга захисника не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність постановлених у кримінальному провадженні вироку Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2019 року та ухвали Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року щодо ОСОБА_1.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які би впливали на законність судових рішень щодо ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій допущено не було, а призначене йому покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Бєжанової А. В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

М. І. Ковтунович Г. М. Анісімов Ю. М. Луганський