ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

м. Київ

справа № 279/1992/17

провадження № 51-819 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,

за участю:

секретаря

судового засідання Крота І.М.,

прокурора Піх Ю.Г.,

представника потерпілих Кремеза О.В. (у режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

захисника Васильчука В.П. (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Васильчука Володимира Петровича на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року стосовно

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця

АДРЕСА_1 ),

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він о 13 год 14 січня 2017 року, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1 , виявив лежачого на землі ОСОБА_1 , який знаходився у небезпечному для життя стані, маючи реальну можливість, не надав йому необхідної допомоги і не вжив заходів, необхідних для відведення небезпеки для життя останнього, не повідомив про його стан до закладів охорони здоров`я та інших належних установ для забезпечення надання необхідної допомоги, витягнув останнього з подвір`я та залишив у безпорадному стані на вулиці біля вказаного будинку.

Цього ж дня о 16:50 ОСОБА_1 від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді тупої травми живота, яка супроводжувалась множинними розривами, фрагментацією печінки та ускладнилась великою внутрішньою крововтратою, помер у медичній установі.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Васильчук В.П., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, а кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що:

- в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 136 КК України;

- під час досудового розслідування були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону - відомості про злочин, передбачений ч. 3 ст. 136 КК України, не внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань, так само, як і дані про зміну підозри; відсутні постанови про призначення груп прокурорів і слідчих;

- ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати судові рішення, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Прокурор, представник потерпілих та потерпіла заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно зі ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

За змістом ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі доказами, та дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник Васильчук В.П., не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій указував на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати оскаржуване судове рішення, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 - закрити.

Зокрема, захисник зазначав про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою показання ОСОБА_2 , які підтверджують у сукупності з іншими доказами відсутність складу інкримінованого злочину, не врахував того, що відомості про злочин, передбачений ч. 3 ст. 136 КК України, не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і сторона обвинувачення не підтвердила повноважність прокурорів та слідчих.

Однак суд апеляційної інстанції належним чином вищезазначених доводів апеляційної скарги захисника не перевірив, не навів переконливих мотивів для їхнього спростування та не зазначив підставі, через які залишив їх без задоволення.

Так, суд апеляційної інстанції жодним чином не сформулював свої висновки про наявність причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 , зазначеними в обвинувальному акті, та наслідками, які настали, у виді смерті ОСОБА_1 через тупу травму живота, яка супроводжувалась множинними розривами та фрагментацією печінки і ускладнилась великою внутрішньою крововтратою. Водночас за висновком медичного експерта (№ 25 від 28 квітня 2017 року) виявлені в ОСОБА_1 тілесні ушкодження утворились внаслідок дії твердих тупих предметів, можливо від ударів кулаками, ногами.

Крім того, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 та посилаючись на докази, надані стороною обвинувачення, фактично їх тільки перерахував, без їхнього аналізу щодо того, що саме вони доводять в обвинуваченні за ч. 3 ст. 136 КК України.

Загалом із тексту ухвали залишилось не зрозумілим, що кожен із урахованих судом апеляційної інстанції доказів підтверджує чи спростовує у пред`явленому ОСОБА_2 обвинуваченні за ч. 3 ст. 136 КК України.

Також суд апеляційної інстанції не перевірив та не спростував доводів сторони захисту про невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про злочин, передбачений ч. 3 ст. 136 КК України.

Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2017 року були внесені відомості лише про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції для вмотивування своїх висновків використав загальні формулювання, що не свідчить про ретельність і ґрунтовність підходу до виготовлення ухвали.

Доводи касаційної скарги захисника про відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про визначення прокурора (групи прокурорів) та слідчого (групи слідчих) у даному кримінальному провадженні є безпідставними, оскільки під час апеляційного провадження такі постанови прокурором були долучені до справи.

Наведене свідчить про те, що ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити усі доводи, наведені в апеляційній скарзі, й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Васильчука Володимира Петровича задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук В.В. Король А.М. Макаровець