Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

м. Київ

справа № 756/16050/17

провадження № 51-2039км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Голубицького С. С.,

суддів Григор`євої І. В., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Запорожцева В. В.,

прокурора Шевченко О. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Запорожцева В. В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017100050009286 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Києва,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 5 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Районний суд встановив, що ОСОБА_1 06 жовтня 2017 року приблизно о 21:30 на вулиці в м. Києві знайшов (придбав) поліетиленовий крафт-пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору, яка є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетаміном, масою 0,390 гр. та почав зберігати її при собі без мети збуту. Цього ж дня ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції і вказану психотропну речовину вилучено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказаний вирок на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Запорожцев В. В. просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді.

Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Зазначає, що усупереч вимог ст. 404 КПК цей суд доводів апеляційної скарги засудженого не перевірив, допущені судом першої інстанції порушення не усунув і своє рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження належним чином не мотивував.

Обґрунтовуючи свої вимоги захисник стверджує, що суд першої інстанції не перевірив у справі жодних доказів, показань свідків, висновків експертиз, які були зібрані під час досудового розслідування та користуючись юридичною недосвідченістю та необізнаністю ОСОБА_1 , у порушення статей 7, 8, 9, 23 та 94 КПК розглянув провадження у скороченому порядку.

З огляду на це захисник вважає, що оспорюване рішення не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

Захисник Запорожцев В. В. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу.

Прокурор виступила проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При касаційному перегляді судових рішень колегія суддів виходить із обставин кримінального провадження встановлених судами першої та апеляційної інстанції і не перевіряє ці судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхньої позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та звукозапису на технічному носії інформації, судовий розгляд у справі був проведений за правилами ч. 3 ст. 349 КПК, при цьому судом було роз`яснено ОСОБА_1 порядок та наслідки такого розгляду (т. 1, а. к. п. 56-60).

Переконавшись у правильному розумінні засудженим положень ч. 3 ст. 349 КПК та істинності його позиції, який повністю визнав свою вину у скоєнні злочину і наполягав на скороченому розгляді справи, суд першої інстанції розглянув кримінальну провадження у порядку скороченої процедури.

Згідно з ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим, згідно з положеннями ст. 394 цього кодексу.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 , у ній він просив скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження у зв`язку з невідповідністю висновків суду у вироку фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджував, що в справі немає жодного належного та допустимого доказу його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, а вирок районного суду ґрунтується виключно на його визнавальних показаннях, які він надав у судовому засіданні через свою правову необізнаність та довіру до правоохоронних органів і суду (т. 1, а. к. п. 67-68).

Зважаючи на зміст і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 суддя-доповідач апеляційного суду дійшов правильного висновку, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке із зазначених у ній підстав не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, і керуючись положеннями ч. 2 ст. 349 та ч. 4 ст. 399 КПК відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Безпідставними є і доводи касаційної скарги захисника про те, що судом не було роз`яснено ОСОБА_1 його права на надання правової допомоги.

Так, у матеріалах провадження наявна розписка ОСОБА_1 про те, що він не потребує послуг захисника і свої інтереси в суді буде захищати самостійно (т. 1, а. к. п. 27, 54). Свою позицію щодо зрозумілості його права на правову допомогу кваліфікованого адвоката та бажання захищати свої інтереси самостійно останній підтвердив і в судовому засіданні 5 грудня 2019 року.

Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, 2 квітня 2018 року під час досудового розслідування між ОСОБА_1 та адвокатом Запорожцевим В. В. був укладений договір про надання правової допомоги, що також спростовує доводи захисника про правову необізнаність засудженого.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника Запорожцева В. В. колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Запорожцева В. В. залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 5 грудня 2018 року щодо нього - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Голубицький І. В. Григор`єва Т. В. Шевченко