Історія справи

Постанова

Іменем України

4 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 753/4272/18

провадження № 51-5750км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Маринича В.К., Стороженка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

прокурора Вергізової Л.А.,

заявника ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

13 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Обгрунтовуючи скаргу послалась на те, що 26 лютого 2018 року подала до Дарницького УП НП у м. Києві заяву, в якій повідомляла про факти зловживання службовим становищем, одержання неправомірної вигоди, незаконного збагачення директором КНП «ЦПМСД № 3 Дарницького району

м. Києва».

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року на тій підставі, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду

м. Києва від 17 квітня 2018 року через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, порушив загальні засади кримінального провадження, визначені статтями 7, 9, 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Зазначає, що оскільки слідчий суддя ухвалив рішення, яке не передбачено кримінальним процесуальним законом, суд апеляційної інстанції був не вправі відмовити у перевірці його законності, посилаючись

на ч. 4 ст. 399 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Вергізова Л.А. вважала касаційну скаргу ОСОБА_1 такою, що підлягає задоволенню, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Заявник ОСОБА_1 підтримала свою касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.

Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому

ч. 3 ст. 309 КПК України прямо передбачено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Оскільки ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого не передбачено переліком, визначеним у

ст. 309 КПК України, апеляційний суд прийняв законне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Доводи в касаційній скарзі ОСОБА_1 не спростовують правильності рішення суду апеляційної інстанції щодо застосування вимог кримінального процесуального закону.

Тому, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого є безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження - законним та обґрунтованим.

При цьому, посилання в касаційній скарзі на позбавлення таким чином доступу до правосуддя, не вказують на порушення такого права скаржника, оскільки діючим кримінальним процесуальним законом чітко визначено порядок оскарження рішень слідчого судді.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Доводи ОСОБА_1 про те, що право на апеляційне оскарження такого судового рішення забезпечується на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, також є безпідставними.

Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, передбачене положеннями ст. 24 КПК України, полягає у тому, що кожному гарантується право на таке оскарження у порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, застосовуються тільки у разі, якщо положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження. Однак, питання про оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування чітко врегульовані вищезазначеними нормами чинного кримінального процесуального закону, які є спеціальними по відношенню до загальних і саме вони підлягають до застосування при розгляді скарги у даному провадженні.

Крім того, у ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України відсутня вказівка на те, що суддя апеляційного суду відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою тільки тоді, коли ухвала слідчого судді за формою і змістом відповідає вимогам закону та якщо слідчий суддя при постановленні рішення ретельно дотримався вимог КПК України.

Тобто процесуальний закон не передбачає можливості діяти вибірково щодо кожного конкретного випадку та не встановлює права або обов'язку судді апеляційного суду давати оцінку законності чи незаконності прийнятого по суті рішення слідчим суддею.

Вказані обставини надали суду апеляційної інстанції всі підстави для висновку, що при оскарженні ухвали слідчого судді діють норми, якими такий порядок встановлений.

ПосиланняОСОБА_1 на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі №5-142кс(15)17 є безпідставними, оскільки у цих висновках йдеться про оскарження ухвали слідчого судді, постановлення якої не передбачене кримінальними процесуальними нормами.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених

ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог ОСОБА_1 немає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко В.К. Маринич С.О. Стороженко