Історія справи

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 527/1325/17

провадження № 51-9379км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Дронової І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції,

на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2018 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170140000310, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 22 січня

2018 року ОСОБА_1засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Глобинської центральної районної лікарні 3581,90 грн витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 та 100 000 грн

на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 квітня 2017 року близько 04:20, керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ-2101, д.н.з. НОМЕР_1 з чотирма пасажирами, рухаючись по вул. Гагаріна з боку

вул. Матросова в напрямку вул. Кірова в м. Глобиному Полтавської області,

в порушення вимог пунктів 2.3. «а», 2.9. «а», 12.1., 31.1., 31.4.5. «а» Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та не впоравшись з керуванням виїхав на праве узбіччя,

де некерований автомобіль в заносі з'їхав у кювет і перекинувся, внаслідок чого його пасажирка ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнив, вирок місцевого суду змінив, на підставі ст. 75 КК звільнив обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком тривалістю 3 роки та поклав на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК. Також апеляційний суд виключив з мотивувальної частини вироку посилання на кваліфікуючу ознаку «порушення правил експлуатації транспорту», а в решті вирок залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції

на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону

та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, не врахувавши, що останній, керуючи автомобілем

у стані алкогольного сп'яніння, допустив грубі порушення ПДР, внаслідок чого

у ДТП загинула молода дівчина. При цьому, суд апеляційної інстанції

не вмотивував свого висновку про можливість застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК з урахування даних про його особу.

У запереченні на касаційну скаргу захисник Грущенко С.Г. вважає

її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала подану касаційну скаргу і просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги.

Висновків суду про доведеність винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 прокурор у касаційній скарзі не оспорює, а його доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність,

що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості,

є обґрунтованими.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання за злочин, передбачений

ч. 2 ст. 286 КК, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених

статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про особу обвинуваченого, який не судимий, однак двічі притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, за місцем проживання характеризується посередньо. Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1,суд не встановив, а обставиною, що обтяжує покарання останнього, визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Врахувавши вищезазначені обставини в сукупності, місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 основного у виді позбавлення волі згідно санкції ч. 2 ст. 286 КК та не встановив підстав для застосування

до обвинувачуваного положень ст. 75 КК.

Змінюючи вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1покарання, апеляційний суд урахував ті самі обставини, які врахував місцевий суд

при призначенні обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 286 КК, та визнав

за можливе звільнити останнього від відбування призначеного йому за сукупністю вироків покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Разом із тим, ст. 75 КК передбачено, зокрема, що в разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку

про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі

ст. 75 КК, апеляційний суд не спростував висновків місцевого суду про відсутність підстав для застосування вказаної норми кримінального закону, безпідставно зазначив про визнання обвинуваченим вини в повному обсязі, хоча

в місцевому суді ОСОБА_1 визнав вину частково, зокрема в тому, що сів

за кермо в стані алкогольного сп'яніння, вважаючи, що до ДТП призвів розрив колеса автомобіля; необґрунтовано зазначив про те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, хоча в матеріалах наявна лише довідка Глобинської міської Ради про відсутність компрометуючих матеріалів

на останнього (т. 1 а.п. 173).

Поза увагою апеляційного суду залишились і конкретні обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину, який, будучи особою, яка раніше притягувалася

до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, грубо нехтуючи цими Правилами, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп'яніння з чотирма пасажирами, спричинив ДТП, внаслідок якої загинула ОСОБА_2

Крім того, врахувавши, що ОСОБА_1 повністю відшкодував потерпілій матеріальну шкоду, апеляційний суд не зважив на відсутність у матеріалах провадження жодних доказів на підтвердження відшкодування завданої ОСОБА_3 моральної шкоди.

За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК

слід визнати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, м'яким покаранням.

Отже, касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

За умови підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 у тому ж обсязі, за наявності тих самих даних про особу обвинуваченого та обставин, що впливають

на призначення покарання, призначене ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК покарання слід вважати неправильним застосуванням закону України

про кримінальну відповідальність і, як наслідок, м'яким покаранням.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанцій, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2018 року

щодо ОСОБА_1 скасувати, призначити новий розгляд

у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур С.В. Яковлєва