Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 1-15/2011

провадження № 51-267 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 наухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 серпня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 серпня 2021 року заяву захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 червня 2011 року, якою ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 192 Кримінального кодексу України (далі КК) у зв`язку зі зміною обстановки, а провадження у кримінальній справі закрито, залишено без задоволення.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 серпня 2021 року залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 серпня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважають, що суд першої інстанції безпідставно не визнав нововиявленими обставинами те, що кримінальну справу відносно ОСОБА_7 було порушено неуповноваженою службовою особою, а докази було отримано шляхом проведення незаконних та протиправних заходів. Також наголошують, що розгляд заяви місцевим судом відбувся без повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання. Всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд апеляційної інстанції зазначених доводів апеляційних скарг належним чином не перевірив, мотивів на їх спростування не навів та необґрунтовано залишив ухвалу місцевого суду без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу ОСОБА_7 , просив їх задовольнити, а судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Прокурор ОСОБА_5 вказала на необґрунтованість доводів касаційних скарг ОСОБА_7 та його захисника, просила залишити їх без задоволення, а ухвали місцевого й апеляційного судів щодо ОСОБА_7 без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, залишаючи без задоволення заяву захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 червня 2011 року, якою ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 192 КК у зв`язку зі зміною обстановки, а провадження у кримінальній справі закрито,суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, вказаних вимог закону дотримався.

Так, стадія перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами має свої особливості та спеціальні завдання, якими є перевірка законності та обґрунтованості судових рішень, які набрали законної сили, а не розгляд обвинувачення по суті, що ґрунтується на загально-правовому принципі остаточності судових рішень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами слід вважати: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність судового рішення, що належить переглянути.

Крім того, системне тлумачення статей 459 462 91 КПК вказує на те, що нововиявлені обставини мають такі ознаки: 1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) мають істотне значення.

Разом з тим, перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою перегляду судових рішень увиняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК, розглядалась судом першої інстанції на підставі положень Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі КПК 1960 року). Судовий розгляд проводився судом з дослідженням доказів та матеріалів справи в повному обсязі, в ході якого прокурором в порядку ст. 277 КПК 1960 року було змінено пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення з ч. 2 ст. 368 КК на ч. 1 ст. 192 КК.

При цьому, враховуючи, що досудове слідство та розгляд кримінальної справи щодо ОСОБА_7 здійснювалися на підставі приписів КПК 1960 року, то учасники процесу мали можливість ознайомитися з усіма процесуальними рішеннями, які приймалися по справі, в тому числі й з постановою про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за підписом виконуючого обов`язки прокурора Херсонської області ОСОБА_8 .

Відтак, за наявності будь-яких сумнівів щодо законності постанови про порушення кримінальної справи, сторона захисту, після винесення такої постанови та ознайомлення з нею, могла оскаржити її в судовому порядку відповідно до положень ст. 236-7 КПК 1960 року, або ж звернути увагу суду на її незаконність під час судового розгляду, однак ані захисник, ні обвинувачений не висловлювали жодних заперечень з цього приводу.

Тобто, на час розгляду кримінальної справи як учасникам процесу, так і суду було відомо процесуальне становище особи, котра винесла постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 , і за наявності сумнівів щодо законності винесення виконуючим обов`язки прокурора Херсонської області ОСОБА_8 такої постанови, вони мали можливість її перевірити з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Натомість після зміни прокурором обвинувачення, захисник ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи внаслідок зміни обстановки на підставі ст. 48 КК.

Відповідно до ст. 7 КПК 1960 року суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. За наявності підстав, зазначених у ст. 48 КК, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Згідно з положеннями ст. 48 КК (в редакції Закону від 25.05.2011) особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення. Прийняти рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Відповідно до приписів ст. 282 КПК 1960 року якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9,

10, 11 ст. 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя постановою, закриває справу.

Як вбачається з матеріалах кримінального провадження та копії постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 червня 2011 року, місцевий суд, перевіривши наявність умов та підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, вислухавши думку учасників судового розгляду та переконавшись у наявності згоди ОСОБА_7 на закриття кримінальної справи щодо нього з нереабілітуючої підстави, задовольнив клопотання захисника ОСОБА_6 , звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 192 КК на підставі ст. 48 КК та закрив кримінальну справу щодо нього.

Вказана постанова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 червня 2011 року щодо ОСОБА_7 ані захисником, ні самим ОСОБА_7 з жодних підстав в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Разом з тим, у 2019 році захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до місцевого суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеної постанови.

Однак, враховуючи, що під час розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_7 на підставі положень КПК 1960 року судом в повному обсязі досліджувалися докази та матеріали справи, а також беручи до уваги передбачений кримінально-процесуальним законом порядок закриття кримінальної справи зі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК, і те, що клопотання про закриття справи щодо ОСОБА_7 було заявлено саме стороною захисту, яка погоджувалася з визнанням наявності в його діях складу інкримінованого злочину, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, правильно залишив заяву захисника без задоволення.

Відтак, сумніви захисника ОСОБА_6 щодо зібраних у кримінальному провадженні доказів і висновків досудового слідства та суду, могли бути підставою для оскарження постанови про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності в апеляційному порядку, однак не належать до визначеного законом предмета перегляду судових рішень згідно з главою 34 КПК, тобто за нововиявленими обставинами.

Також, в своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є так званою ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає справу по суті, вона не є повторною апеляцією чи касацією та не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження й усунення суперечностей у доказах. Натомість суд на цій стадії лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.

Крім того, на спростування доводів захисника ОСОБА_6 щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 неуповноваженою службовою особою, в судовому засіданні суду першої інстанції прокурором було надано суду копію наказу прокурора Херсонської області ОСОБА_9 № 352 від 2 грудня 2009 року, згідно з яким виконання обов`язків прокурора Херсонської області на період тимчасової відсутності ОСОБА_10 у зв`язку з його відрядженням було покладено на заступника прокурора Херсонської області ОСОБА_8 .

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається у своїй заяві захисник ОСОБА_6 , відносяться до повноти дослідження доказів у кримінальній справі і не є нововиявленими обставинами та не тягнуть скасування постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 червня 2011 року щодо ОСОБА_7 у порядку ст. 34 КПК.

Що ж стосується доводів касаційних скарг ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 щодо здійснення судового провадження місцевим судом за відсутності сторін, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, то вони також отримали відповідну оцінку апеляційного суду та були визнані безпідставними.

Відповідно до положень ст. 466 КПК учасники судового провадження з розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами повідомляються про дату, час та місце розгляду. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

Повідомлення про дату, час та місце проведення процесуальної дії здійснюється шляхом його вручення учасникам кримінального провадження, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, повідомлення по телефону або телеграмою. При цьому належним повідомленням є розпис особи про його отримання, в тому числі й на поштовому повідомленні, відеозапис вручення повідомлення чи будь-які інші дані, які підтверджують факт повідомлення особи з приводу вчинення процесуальних дій (ч. 3 ст. 111, ст. 135, ст. 136 КПК).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вказаних вимог процесуального закону при розгляді заяви ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 місцевим судом дотримано.

Так, заява захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 червня 2011 року надійшла до місцевого суду 19 червня 2019 року. Наступного дня було відкрито кримінальне провадження та призначено судовий розгляд на 15:30 31 липня 2019 року.

Про призначення судового розгляду на 31 липня 2019 року, що між іншим було не вихідним днем суботою, як про це вказали у своїх касаційних скаргах ОСОБА_7 та його захисник, а робочим днем середою, учасники судового провадження були повідомлені шляхом надіслання їм поштового відправлення (вих.№1-15/2011/20550/19, №1-15/2011/20569/19, №1-15/2011/20605/19, №1-15/2011/20606/19 від 24.06.2019). Також поштовими відправленнями, повістками про виклик до суду та телефонограмами учасники повідомлялися про подальші відкладення судового розгляду за клопотаннями сторін. Отримання учасниками кримінального провадження листів-повідомлень, повісток та телефонограм, підтверджується розписками, підписами на поштових повідомленнях та записами в журналі телефонограм.

Разом з цим, згідно з журналом судового засідання від 4 лютого 2020 року та звукозапису до нього, ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 були присутні у судовому засіданні, надавали пояснення щодо поданої заяви захисника та висловлювали свої позиції. Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 неодноразово направляли на адресу місцевого суду клопотання і заяви про відкладення судового розгляду на іншу дату, у зв`язку з чим судовий розгляд тривав протягом 2-х років.

Враховуючи розумні строки розгляду кримінального провадження та обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, багаторазові неявки в судові засідання заявника, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду його заяви,були оцінені судом як його затягування, а тому, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 466 КПК, судовий розгляд проведено за відсутності заявника.

Вказане узгоджується з судовою практикою та висновком Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (заява №11681/85), відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби національного законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК перевірив доводи апеляційних скарг ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які є аналогічними тим, що зазначені ними у касаційних скаргах, та навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано залишив ухвалу суду першої інстанції без зміни.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг ОСОБА_7 та його захисника.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 серпня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року залишити без зміни, а касаційні скарги ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_3