Історія справи

Постанова ККС ВП від 02.03.2020 року у справі №1-652/11
Постанова ККС ВП від 02.03.2020 року у справі №1-652/11
Постанова ККС ВП від 31.03.2020 року у справі №1-652/11
Постанова ККС ВП від 31.03.2020 року у справі №1-652/11
Ухвала ККС ВП від 06.07.2020 року у справі №1-652/11
Постанова ККС ВП від 18.05.2020 року у справі №1-652/11

Постанова

02 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 1-652/11

провадження № 51-857ск20

Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду Єремейчук С. В., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2020 року,

в с т а н о в и в:

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року(далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу.

Проте наведених вимог процесуального закону засудженим ОСОБА_1 не дотримано.

Як визначено п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 рокукасаційна скарга повинна містити вказівку на те, в чому полягає незаконність судового рішення та доводи на її обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).

В порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в скарзі не обґрунтовано належним чином, в чому саме полягає незаконність судових рішень, а саме не конкретизовано допущеного судами першої та апеляційної інстанцій істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, з огляду на положення статтей 370, 371 КПК 1960 року. В той же час засуджений, не погоджуючись з оцінкою доказів, заперечує правильність встановлення фактичних обставин справи та посилається на однобічність і неповноту судового слідства, що не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Відповідно до вимог статей 367-369 КПК 1960 року вказані обставини є предметом перевірки виключно суду апеляційної інстанції.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року у касаційній скарзі повинно бути зазначено прохання особи, яка її подає. Це прохання повинно відповідати повноваженням касаційного суду, встановленим ст. 396 КПК 1960 року.

Так, згідно з ч. 1 ст. 396 КПК 1960 року у результаті касаційного розгляду скарги суд може прийняти одне з таких рішень: залишити вирок та ухвалу без зміни, а касаційну скаргу без задоволення; скасувати судові рішення і направити справу на нове розслідування, новий судовий чи апеляційний розгляд, або закрити справу; змінити вирок та ухвалу.

Як убачається з касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 вказаних вимог Закону не виконав, оскільки виклав вимогу про скасування судових рішень та виправдання його за недоведеністю у вчиненні вказаних злочинів.

У порушення вимог ч. 1 ст. 387 КПК 1960 року засудженим не долучено до касаційної скарги завіреної належним чином копії ухвали суду апеляційної інстанції.

Крім того, відповідно до ст. 387 КПК 1960 року до касаційної скарги додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується, проте засудженим не додано необхідної кількості копій касаційної скарги для вручення всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується.

Оскільки касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів кримінальної справи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 383, 388 КПК 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК від 13 квітня 2012 року, суддя

п о с та н о в ив:

Відмовити засудженому ОСОБА_1 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2020 року щодо нього для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Єремейчук