Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.12.2018 року у справі №922/3380/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3380/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників: ДП "Харківвибухпром" - в.о. керівника, розпорядника майна - арбітражного керуючого Татіщева О.Є., Фонду державного майна України - Руденко І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Харківвибухпром"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018

у справі № 922/3380/13

за заявою Державного підприємства "Харківвибухпром"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2013 порушено провадження у справі № 922/3380/13 про банкрутство ДП "Харківвибухпром" відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній після 19.01.2013).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2017 розпорядником майна ДП "Харківвибухпром" призначено арбітражного керуючого Татіщева О.Є.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2017 розпорядника майна ДП "Харківвибухпром" арбітражного керуючого Татіщева О.Є. призначено в.о. керівника ДП "Харківвибухпром".

У січні 2018 року до Господарського суду Харківської області звернувся в.о. керівника боржника розпорядник майна арбітражний керуючий Татіщев О.Є. з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості від 11.01.2010, розташованих в АДРЕСА_1: будівлі контори з побутовими приміщеннями, літ. "А-1", будівлі механічної майстерні, літ. "Б-1", кузня, літера "В-1", сарай, літ. "Г-1", альтанка літ. "Д", убиральня літ. "Є", та в АДРЕСА_2): нежитлове приміщення №1 у будівлі гаражу літ. "Б-1" площею 16,3 кв.м., нежитлове приміщення №2 у будівлі гаражу літера "Б-1" площею 38,9 кв.м., укладеного між ДП "Харківвибухпром" в особі Кривошапко В.В. та ОСОБА_7

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2018 у справі № 922/3380/13 (суддя Міньковський С.В.) заяву в.о. керівника ДП "Харківвибухпром" розпорядника майна Татіщева О.Є. задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості від 11.01.2010, розташованих в АДРЕСА_1: будівлі контори з побутовими приміщеннями, літ. "А-1", будівлі механічної майстерні, літ. "Б-1", кузня, літера "В-1", сарай, літ. "Г-1", альтанка літ. "Д", убиральня літ. "Є", та в АДРЕСА_2): нежитлове приміщення №1 у будівлі гаражу літ. "Б-1" площею 16,3 кв.м., нежитлове приміщення №2 у будівлі гаражу літера "Б-1" площею 38,9 кв.м., укладеного між Кривошапко В.В. та ОСОБА_7

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу від 11.01.2010 було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а також дійшов висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для поновлення в.о. керівника боржника розпоряднику майна ДП "Харківвибухпром" арбітражному керуючому Татіщеву О.Є. строку позовної давності за зверненням з заявою про визнання зазначеного договору недійсним.

За висновком Господарського суду Харківської області, однією з поважних причин та обставин, які надають можливість визнати поважними причини пропущення позовної давності при поданні заяви про визнання недійсним правочину і, як наслідок здійснити захист порушеного права боржника, є укладення договору купівлі-продажу від 11.01.2010 між сторонами незаконно та не в правовий спосіб, що завдало збитків державі та суспільству, наслідком зменшення майнових активів боржника, що є державною власністю, відповідно якого існує особливий правовий режим реалізації та захисту.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що укладення цього договору в подальшому створило умови для доведення підприємства до банкрутства та уникнення проведення розрахунків з кредиторами в зв'язку з відсутністю у боржника майнових активів, що складало його цінність як державне підприємство.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 (колегія суддів: Білоусова Я.О. - головуючий, Пуль О.А., Фоміна В.О.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.06.2018 у справі № 922/3380/13 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви в.о. керівника ДП "Харківвибухпром" розпорядника майна Татіщева О.Є. про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості від 11.01.2010 відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.

При цьому апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції, який поновив строк позовної давності у зв'язку з тим, що укладення договору купівлі-продажу від 11.01.2010 завдало збитків державі та суспільству, стало наслідком зменшення майнових активів боржника, що є державною власністю, відповідно якого існує особливий правовий режим реалізації та захисту. За висновком суду апеляційної інстанції, зазначені обставини жодним чином не стосуються поважності причини пропуску позовної давності.

До того ж, апеляційний суд виходив з того, що посилання арбітражного керуючого на те, що його 25.04.2017 було призначено розпорядником майна боржника і з матеріалів справи йому стало відомо про укладення оспорюваного договору також не є поважною причиною для поновлення судом пропущеного строку позовної давності.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Харківвибухпром" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.06.2018 у справі №922/3380/13.

Підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, в.о. керівника ДП "Харківвибухпром" Татіщев О.Є. з посиланням на обставини справи зазначив про те, що договір купівлі-продажу від 11.01.2010 було укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому, заявник касаційної скарги, вказавши, що позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання, наголосив на тому, що до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.

За твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права щодо позовної давності, не було враховано особливості провадження справ про банкрутство, а оскаржувана постанова не сприяє захисту прав боржника, кредиторів, державних органів, які управляють державним майном, та не захищає право власності держави.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.12.2018 для розгляду касаційної скарги ДП "Харківвибухпром" № 922/3380/13 визначено суддю-доповідача: Ткаченко Н.Г. та склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий, судді: Білоус В.В., Погребняк В.Я.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 922/3380/13 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Харківвибухпром" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 від 06.11.2018 у справі № 922/3380/13 та призначено розгляд справи за касаційною скаргою ТОВ ДП "Харківвибухпром" на 23.01.2019 на 10 год. 15 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мангуст-777" заперечує проти касаційної скарги в.о. керівника боржника, розпорядника майна - арбітражного керуючого Татіщева О.Є. та просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 від 06.11.2018 у справі №922/3380/13 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального права щодо позовної давності відповідно до вимог ст. ст. 256-267 ЦК України, а оскаржувана постанова суду є законною та обґрунтованою.

У судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 23.01.2019 було оголошено перерву до 30.01.2019.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г. пояснення в.о. керівника ДП "Харківвибухпром", розпорядника майна - арбітражного керуючого Татіщева О.Є., представника Фонду державного майна України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у даній справі про банкрутство ДП "Харківвибухпром" здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду в межах справи про банкрутство є вимоги в.о. керівника ДП "Харківвибухпром" розпорядника майна арбітражного керуючого Татіщева О.Є. про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості від 11.01.2010, розташованих в АДРЕСА_1: будівлі контори з побутовими приміщеннями, літ. "А-1", будівлі механічної майстерні, літ. "Б-1", кузня, літера "В-1", сарай, літ. "Г-1", альтанка літ. "Д", убиральня літ. "Є", та в АДРЕСА_2): нежитлове приміщення №1 у будівлі гаражу літ. "Б-1" площею 16,3 кв.м., нежитлове приміщення №2 у будівлі гаражу літера "Б-1" площею 38,9 кв.м., укладеного між ДП "Харківвибухпром" в особі Кривошапко В.В. та ОСОБА_7

Разом з тим, судами встановлено, що у письмових відзивах на заяву в.о. керівника боржника Татіщева О.Є. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.01.2010 ПП "Мангуст-777" та гр. ОСОБА_7 просять суд застосувати при розгляді заяви Татіщева О.Є. позовну давність згідно з вимогами ст.267 ЦК України, і, як наслідок, відмовити у задоволенні заяви у зв'язку зі спливом позовної давності.

Водночас, в.о. керівника боржника розпорядником майна ДП "Харківвибухпром" арбітражним керуючим Татіщевим О.Є. було подано клопотання про поновлення позовної давності за зверненням з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.01.2010, яке обґрунтоване тим, що вказаний договір був укладений без додержання інтересів держави та суспільства, його моральним засадам, що позбавило ДП "Харківвибухпром" власності та створило підстави, що унеможливлюють задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК Кодексу передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, за змістом названих норм позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В контексті зазначеного, дослідивши матеріали справи, наявні докази та доводи учасників даної справи про банкрутство, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановив наявність порушеного права боржника, оскільки спірний договір купівлі-продажу від 11.01.2010 було укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому, суди виходили з того, що відчуження нерухомого майна боржника відбулося в порушення вимог п.4.4 Статуту ДП "Харківвибухпром" (без погодження з органом управління боржника в порушення вимог ст.136 ГК України, не на конкурентних засадах), без нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та державної реєстрації прав на нерухомість.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частинами 4 та 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, крім випадків, коли суд визнає поважними причини пропущеного строку та захистить порушене право.

При цьому закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, звертаючись до суду, в.о. керівника боржника в обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності для звернення 05.01.2018 з заявою про визнання договору купівлі-продажу від 11.01.2010 недійсним послався на те, що вказаний договір був укладений без додержання інтересів держави та суспільства, його моральним засадам, що позбавило ДП "Харківвибухпром" власності та створило підстави, що унеможливлюють задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника.

Надаючи оцінку пропуску позовної давності та обставинам, на які послався заявник, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання заявника на те, що укладення спірного договору купівлі-продажу від 11.01.2010 мало наслідком зменшення майнових активів боржника, що є державною власністю, з особливим правовим режимом реалізації та захисту, жодним чином не стосуються поважності причини пропуску строку позовної давності.

До того ж, за висновком апеляційного господарського суду, посилання арбітражного керуючого Татіщева О.Є. на те, що його 25.04.2017 було призначено розпорядником майна боржника і з матеріалів справи йому стало відомо про укладення спірного договору також не є обставиною, яка надає можливість визнати поважними причини пропущення позовної давності при поданні заяви про визнання правочину недійсним.

Так, згідно ст. 92 ЦК України, дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Частиною 7 ст. 261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.

Законом про банкрутство спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13.01.2016 у справі №922/5094/14, згідно якої висновок про те, що початок перебігу строку позовної давності є днем, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорювані правочини, є помилковим.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, директор ДП "Харківвибухпром" в листі №128 від 20.04.2012, адресованому гр. ОСОБА_7, зазначав, зокрема, що питання щодо нотаріального оформлення договору купівлі-продажу може бути вирішено тільки після судового розгляду.

Крім того, встановивши, що вподальшому питання визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.01.2010 вже розглядалось Господарським судом Харківської області у справі №5023/5374/12 та ухвалою суду від 08.04.2013 позовна заява ДП "Харківвибухпром" була залишена без розгляду, апеляційний суд дійшов висновку про обізнаність підприємства про наявність укладеного спірного договору вже з квітня 2012 року.

Згідно зі ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Поважність пропуску строку на звернення до суду за захистом порушених прав повинна довести саме особа, яка просить визнати правочин недійсним.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд, надавши належну оцінку доводам учасників даної справи про банкрутство, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в.о. керівника боржника розпорядником майна ДП "Харківвибухпром" арбітражним керуючим Татіщевим О.Є. не наведено та не доведено поважних причин пропуску позовної давності.

В свою чергу, суд першої інстанції при розгляді спірного питання не дослідив належним чином дійсної наявності поважних причин пропуску строку на звернення до суду, не надав власної ґрунтовної оцінки в контексті приписів наведених норм наведеним в.о. керівника боржника Татіщевим О.Є. обставинам у клопотанні про поновлення позовної давності для подання заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.01.2010.

Не можна визнати законним та обґрунтованим в розумінні норм ст. 236 ГПК України висновок місцевого господарського суду про те, що обставиною, яка надає можливість визнати поважними причини пропущення позовної давності при поданні заяви про визнання недійсним правочину в.о. керівника боржника Татіщевим О.Є., і як наслідок здійснити захист порушеного права боржника, є укладення договору купівлі-продажу від 11.01.2010 між сторонами незаконно та не в правовий спосіб, що в подальшому створило умови для доведення ДП "Харківвибухпром" до банкрутства та уникнення проведення розрахунків з кредиторами в зв'язку з відсутністю у боржника майнових активів, що складало його цінність як державне підприємство.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, і колегія суддів погоджується з ним, наслідки укладання незаконного правочину не стосуються поважності причин пропуску позовної давності для звернення з заявою про визнання такого правочину недійсним.

Відтак, надавши оцінку наявним у справі доказам та доводам учасників даної справи про банкрутство, з огляду на заяви ПП "Мангуст-777" та гр. ОСОБА_7 про застосування позовної давності, апеляційний суд підставно застосував позовну давність до заяви в.о. керівника боржника Татіщева О.Є. про визнання договору недійсним та дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.01.2010 не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності.

Водночас, враховуючи викладене, висновок місцевого господарського суду про поважність причин пропуску позовної давності базується на неповно встановлених обставинах справи та неправильному тлумаченні норм ЦК України щодо позовної давності та спростовується належним чином дослідженими апеляційним судом доказами у справі.

Доводи заявника касаційної скарги про невідповідність постанови апеляційного господарського суду положенням чинного законодавства та законність рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.

Крым того, посилання в.о. керівника ДП "Харківвибухпром" Татіщева О.Є. у касаційній скарзі на правову позицію, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14, відхиляються колегією суддів, оскільки у справі № 904/5978/14 та у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не є подібними та не свідчить про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос» проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що апеляційний господарський суд, дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив наявні у справі докази, належним чином проаналізував спірні правовідносини, повно встановив фактичні обставини справи, а його висновки щодо застосування позовної давності є законними та обґрунтованими.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених апеляційним судом обставин справи та меж розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції за змістом прийнятої постанови про скасування ухвали місцевого господарського суду та відмову у задоволенні заяви в.о. керівника ДП "Харківвибухпром" Татіщева О.Є. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.01.2010 з підстав пропуску позовної давності.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника зводяться до переоцінки вказаних вище обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені в.о. керівника ДП "Харківвибухпром" Татіщевим О.Є. у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень апеляційним судом при розгляді спору у даній справі.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 у справі № 922/3380/13 прийнята судом апеляційної інстанції у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Харківвибухпром" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 у справі № 922/3380/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді- Білоус В.В.

Погребняк В.Я.