Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/1032/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Волковицької Н.О.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кап-Прод"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 (колегія суддів: Іоннікова І.А. головуючий, Михальська Ю.Б., Кравчук Г.А.)

за позовом Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кап-Прод"

про стягнення 13 744,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись у суд з даним позовом, Військова частина 1471 Державної прикордонної служби України (далі - позивач) просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кап-Прод" (далі - відповідач) 12 383,28 грн. пені та 1 360,80 грн. штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку з чим були нараховані відповідні суми пені та штрафу.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.01.2019 (суддя Спаських Н.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 1 360,80 грн. штрафу, в іншій частині позову відмовлено.

3. Апеляційне оскарження

3.1. Не погоджуючись з наведеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції та просив скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким в позові відмовити, а також просив поновити строк на апеляційне оскарження цього рішення суду.

3.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 апеляційну скаргу було повернуто заявнику, оскільки її підписано особою, посадовий стан якої не зазначено.

3.3. 25.03.2019 відповідач повторно подав апеляційну скаргу та заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, але ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з тих підстав, що вона підписана особою, якій не надано повноважень здійснювати представництво та наведені заявником підстави для поновлення строку на оскарження визнані неповажними.

4. Короткий зміст оскарженої ухвали суду

4.1. Оскарженою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 визнано неповажними підстави для поновлення строку, які були наведені заявником у заяві про поновлення строку при усуненні недоліків та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

4.2. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що підстави, які наведені заявником у заяві про поновлення строку на оскарження, визнані неповажними.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до цього ж суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

5.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що суд апеляційної інстанції визнаючи неповажними причини пропуску на апеляційне оскарження та відмовляючи у відкритті провадження, позбавив відповідача права на доступ до правосуддя, оскільки не надав належної оцінки поважності причин пропуску.

6. Фактичні обставини справи

6.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 апеляційну скаргу було повернуто заявнику, оскільки її підписано особою, посадовий стан якої не зазначено.

6.2. 25.03.2019 заявник вдруге подав апеляційну скаргу та заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, проте ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 яку він отримав 17.04.2019, апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з тих підстав, що вона підписана особою, якій не надано повноважень здійснювати представництво та наведені заявником підстави для поновлення строку на оскарження визнані неповажними. Одночасно запропоновано відповідачу усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин такого пропуску та надати докази на підтвердження повноважень адвоката на підписання апеляційної скарги.

6.3. На виконання вимог наведеної ухвали відповідач подав до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та оригінал довіреності від 25.03.2019 на право ОСОБА_1 представляти інтереси відповідача.

6.4. Заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач обґрунтовував тим, що у період з 19.02.2019 по 21.03.2019 директор товариства ОСОБА_2 , у зв`язку із своїм відрядженням призначила виконуючим обов`язки директора товариства ОСОБА_3 без права укладання господарських договорів. Лише 25.03.2019 товариством врегульовано відносини щодо представництва за справами товариства у судах, укладено відповідні договори та складено довіреності на представництво, зокрема уповноважено на представлення інтересів товариства адвоката ОСОБА_1 в апеляційному суді.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно приписів статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1). Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2).

7.2. Відповідно до статті 260 наведеного Кодексу, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (ч.2). Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.3). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (ч.4).

7.3. Апеляційний суд встановив, що 01.02.2019 був складений повний текст оскарженого рішення суду першої інстанції, отже 21.02.2019 був останнім днем подання апеляційної скарги.

7.4. 25.03.2019 відповідач вдруге звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку, тобто з пропуском встановленого законом строку, оскільки при первісному зверненні 21.02.2019 вона була повернута ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.03.2019.

7.5. Вперше повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції свою ухвалу мотивував тим, що цю скаргу підписано особою, посадовий стан якої не зазначено.

7.6. Вдруге звернувшись із апеляційною скаргою та подавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу знову було підписано особою, якій не надано повноважень здійснювати представництво, і ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019, яку він отримав 17.04.2019, апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з тих підстав, що вона підписана особою, якій не надано повноважень здійснювати представництво та наведені заявником підстави для поновлення строку на оскарження визнані неповажними.

7.7. Відсутність повноважень на здійснення представництва як при першому так і при другому апеляційному оскарженні скаржником не оспорювалося.

7.8. З викладеного вбачається, що наявність повноважень здійснювати представництво, а саме щодо підпису апеляційної скарги, були для скаржника прогнозованими та передбачуваними.

7.9. Наведеними вище положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

7.10. У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник посилався на те, що директор товариства ОСОБА_2 у період з 19.02.2019 по 21.03.2019 перебував у відрядженні і виконуючим обов`язки товариства призначила ОСОБА_3 без права укладання господарських договорів.

При цьому характер чи місце перебування керівника відповідача у відрядженні не було ним зазначено ні в апеляційній скарзі, ні у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, ні в наказі, який був долучений до неї, скаржником не додано доказів від`їзду та приїзду керівника у зв`язку із відрядженням, що унеможливлювало суду апеляційної інстанції встановити, що відрядження керівника відповідача дійсно вплинуло на пропуск строку на апеляційне оскарження.

7.11. Із наведених скаржником доводів не вбачається, що характер чи місце відрядження директора товариства ОСОБА_2 унеможливили здійснення належного, своєчасного апеляційного оскарження рішення суду.

7.12. Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи "Устименко проти України", дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

7.13. Отже можливість поновлення пропущеного строку судом не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

7.14. У даній справі не вбачається, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду були об`єктивно непереборними, та не залежали від відповідного волевиявлення самого заявника.

7.15. Зважаючи на викладене колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про визнання неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, які були наведені заявником при повторному зверненні до суду, та відмовив у відкритті апеляційного провадження, з огляду на те, що не врегулювання керівником відносин щодо представництва за справами товариства у судах, через перебування директора товариства ОСОБА_2 у відрядженні у період з 19.02.2019 по 21.03.2019, не дає правових підстав вважати, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними.

7.16. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства».

7.17. За таких обставин висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, є законним та обґрунтованим, а наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції.

7.18. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

7.19. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

7.20. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.3. Оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правомірності застосування апеляційним судом норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржувано судового акта, фундаментальних порушень не встановлено, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали апеляційного господарського суду.

9. Щодо судових витрат

9.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 1 пункту 3 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кап-Прод" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 у справі Господарського суду Черкаської області №925/1032/18, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Н.О. Волковицька