Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.02.2015 року у справі №909/1066/13
Постанова ВГСУ від 15.07.2015 року у справі №909/1066/13
Постанова ВГСУ від 01.07.2015 року у справі №909/1066/13
Ухвала КГС ВП від 12.02.2018 року у справі №909/1066/13
Постанова ВГСУ від 15.07.2015 року у справі №909/1066/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/1066/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Чайки М.А.,

учасники справи:

боржник - Приватний вищий навчальний заклад "Західноукраїнський економіко-правничий університет",

представник боржника - ліквідатор - арбітражний керуючий Ловас В.О.,

кредитор - ОСОБА_1,

представник кредитора - Поглат О.І., адвокат (Договір про надання правової допомоги № 0/18-21/02 від 28.03.2018),

розглянув (в режимі відеоконференції) касаційну скаргу

ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2017

у складі колегії суддів: Мирутенко О.Л. (головуючий), Кравчук Н.М., Матущак О.І.

за заявою Приватного вищого навчального закладу "Західноукраїнський економіко-правничий університет",

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2013 порушено провадження у справі № 909/1066/13 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу "Західноукраїнський економіко-правничий університет" (далі - ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет", боржник).

2. Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2014 ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича, тощо. Оголошення про визнання банкрутом ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет" опубліковано 25.01.2014 в газеті "Голос України".

3. Ухвалою місцевого господарського суду від 26.11.2014 у цій справі відмовлено у задоволенні заяви кредитора ОСОБА_1. про визнання недійсним аукціону від 28.08.2014, проведеного Івано-Франківською аграрною товарною біржею з реалізації об'єктів незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 яке належить ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2015) ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2014 у справі № 909/1066/13 скасовано, прийнято нове рішення, яким заяву кредитора ОСОБА_1. задоволено, визнано недійсними результати аукціону від 28.08.2014, оформленого протоколом № 1 про хід торгів на цільовому аукціоні Івано-Франківської товарної біржі від 28.08.2014.

4. Ухвалою господарського суду від 26.11.2014 у справі № 909/1066/13 відмовлено у задоволенні заяви кредитора ОСОБА_1. про визнання недійсним аукціону від 15.09.2014, проведеного Івано-Франківською аграрною товарною біржею з реалізації майна боржника - ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет" (автомобілі).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2015) ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2014 у справі № 909/1066/13 скасовано, прийнято нове рішення, яким заяву кредитора ОСОБА_1. задоволено, визнано недійсними результати аукціону від 15.09.2014, оформленого протоколами № 2, № 3, № 4 про хід торгів на цільовому аукціоні Івано-Франківської товарної біржі.

5. Кредитор ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із заявами про:

- визнання недійсним Договору купівлі - продажу незавершеного будівництва літ. А та Б на АДРЕСА_1, укладеного на підставі аукціону від 28.08.2014, результати якого визнані недійсними;

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 18.09.2014 №2787 незавершеного будівництва літ. А та Б на АДРЕСА_1, укладеного між ПП "Вітнір-Захід" та ОСОБА_3 (посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О.);

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 26.09.2014 №2835 незавершеного будівництва літ. А та Б на АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О.), - з вимогою зобов'язати відповідачів (Івано-Франківську аграрну товарну біржу, арбітражного керуючого Ловаса В.О., ПП "Вітнір-Захід", ОСОБА_2, ОСОБА_3) привести майно - об'єкт незавершеного будівництва літ. А та Б на АДРЕСА_1 у попередній стан;

- визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобілів, укладених на підставі аукціону з продажу майна ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет" від 15.09.2014, результати якого визнані недійсними, а саме: Договору купівлі - продажу транспортного засобу марки Hyundai Trajet 2006 р.в., укладеного шляхом підписання Договору комісії від 17.10.2014 №705; Договору купівлі-продажу транспортного засобу марки ВАЗ 21074, укладеного шляхом підписання Договору комісії від 18.10.2014 №707, Договору купівлі-продажу транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser 1995 р.в., укладеного шляхом підписання Договору комісії від 21.10.2014 №711, Договору купівлі-продажу автомобіля Газ 31105 2006 р. в., д.н.з. НОМЕР_1;

- витребування від ОСОБА_4 автомобіль Hyundai Trajet 2006 р.в. д.н.з. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3;

- витребування від Гірника Богдана Ярославовича автомобіль ВАЗ 21074 2002 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 кузов НОМЕР_5;

- витребування від ОСОБА_5 автомобіль Toyota Land Cruiser 1995 р.в. д.н.з. НОМЕР_6, двигун НОМЕР_7, кузов НОМЕР_8;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний капітал" код ЄРДП0У 37952747 оплату, одержану за Договорами комісії, від 17.10.2014 №705, від 18.10.2014 №707, від 21.10.2014 №711, укладеними між TOB "Західний капітал" та ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет";

- стягнення з Івано-Франківської аграрної товарної біржі 72 293,77 грн., з яких 42507,49 грн. - безпідставно одержана грошова винагорода за проведення аукціонів, результати яких визнані недійсними, 27 162,49 грн. - інфляційні збитки, 2 623,79 грн. - за користування грошовими коштами.

В обґрунтування заявлених вимог, кредитор ОСОБА_1. послався на те, що, в силу вимог ЦК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", договори купівлі - продажу, укладені за результатами аукціонів від 28.08.2014 та 15.09.2014 повинні бути визнані недійсними, оскільки результати аукціонів від 28.08.2014 (Протокол №1 про хід торгів на цільовому аукціоні Івано-Франківської аграрної товарної біржі) та від 15.09.2014 (Протоколи №2, №3, №4 про хід торгів на цільовому аукціоні Івано-Франківської аграрної товарної біржі), визнанні апеляційною інстанцією недійсними і сторони повинні повернути одна одній все, що було передано їм на виконання цих договорів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

6. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2017 (суддя - Скапровська І.М.), заяви кредитора ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсним Договір купівлі-продажу незавершеного будівництва літ. А та Б на АДРЕСА_1, укладений між ПП "Вітнір-Захід" та ОСОБА_3 №2787 від 18.09.2014 (посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О.); визнано недійсним Договір купівлі-продажу незавершеного будівництва літ. А та Б на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 №2835 від 26.09.2014 (посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О.); визнано недійсними договори купівлі-продажу автомобілів, укладених на підставі аукціону з продажу майна банкрута від 15.09.2014, результати якого визнані недійсними, а саме: договір купівлі-продажу транспортного засобу марки Hyundai Trajet 2006 р.в. (укладений шляхом підписання Договору комісії від 17.10.2014 №705), договір купівлі-продажу транспортного засобу марки ВАЗ 21074 (укладений шляхом підписання Договору комісії від 18.10.2014 №707), договір купівлі-продажу транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser 1995 р.в. (укладений шляхом підписання Договору комісії від 21.10.2014 №711), Договір купівлі-продажу автомобіля Газ 31105 2006 р. в., д.н.з. НОМЕР_1. Застосовано двосторонню реституцію у визнаних недійсними правочинах. В решті вимог відмовлено.

7. Ухвала мотивована тим, що, всупереч вимогам чинного законодавства України, нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Балацький О.О., видав ПП "Вітнір-Захід" Свідоцтво від 18.09.2014 (зареєстроване в реєстрі за № 2784), яким посвідчив право власності ПП "Вітнір-Захід" на нерухоме майно, що складається з об'єкту незавершеного будівництва літ. А, Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 29.08.2014, тобто на підставі нікчемного, в розумінні ст. 220 ЦК України, договору купівлі-продажу. Оскільки, результати аукціонів, за наслідками яких укладено спірні договори купівлі-продажу, визнані недійсними, договір купівлі - продажу нерухомого майна банкрута від 29.08.2014 є нікчемним, в силу вимог ЦК України і Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимога про визнання недійсними наступних (похідних від них ) договорів купівлі-продажу є обґрунтованою.

За висновками господарського суду першої інстанції, Свідоцтво від 18.09.2014 зареєстроване в реєстрі за № 2784, видане приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О., яким посвідчено право власності ПП "Вітнір-Захід" на нерухоме майно, що складається з об'єкту незавершеного будівництва літ. А, Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було видано нотаріусом на підставі нікчемного правочинну - є таким, що не породжує юридичних наслідків.

При цьому, суд зауважив на тому, що договори комісії (які додавались арбітражним керуючим до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, поданого на затвердження суду 14.09.2015 та наданих комісії, яка проводила позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого 11.11.2014, в підтвердження продажу майна банкрута (автомобілів)) за своєю правовою природою є договорами доручення, відповідно не можуть підтверджувати продаж майна, в порядку встановленому, зокрема, ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 909/1066/13 апеляційні скарги ОСОБА_3. та ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет" в особі ліквідатора Ловаса В.О. задоволено повністю; ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2017 скасовано в частині задоволення заяви ОСОБА_1; прийнято в скасованій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 повністю; судові витрати покладено на заявника - ОСОБА_1.; в іншій частині ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2017 у справі №909/1066/13 залишено без змін.

9. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник ОСОБА_1. не вказав жодних підстав, передбачених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", необхідних для визнання правочинів недійсними, не вказав які його майнові права або інтереси порушені; з правових підстав, не передбачених ст. 20 вказаного Закону, до суду (в подібних випадках) може звертатись лише ліквідатор, відповідно до приписів ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; місцевий господарський суд неправомірно послався на приписи ст.55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного безпосередньо з переможцем аукціону, в той час, як заявник оскаржив правочини укладені з другим та третім набувачами.

Під час апеляційного провадження, встановлено, що договір купівлі-продажу незавершеного будівництва за результатами аукціону від 28.08.2014 не укладався, його не існує; за результатами аукціону від 28.08.2014 приватним нотаріусом Балацьким О.О. було оформлено Свідоцтво на право власності на нерухоме майно переможцю аукціону - ПП "Вітнір-Захід".

Крім того, апеляційний господарський суд зауважив на відсутності у матеріалах справи та у матеріалах заяви кредитора договорів щодо купівлі-продажу автомобілів, що належали банкруту, які суд першої інстанції визнав недійсними.

Встановив, що результати аукціону від 02.12.2014 (Протокол про хід торгів на цільовому аукціоні №5А від 02.12.2014) з продажу автомобіля марки ГАЗ 31105, 2006р.в., д.н.з. НОМЕР_1 (переможець - ОСОБА_6.) не оскаржувались і судом недійсними не визнавались.

За висновками апеляційного господарського суду, судом першої інстанції безпідставно було визнано недійсними договори купівлі-продажу та застосовано до спірних правовідносин двосторонню реституцію без наявності самих договорів, без встановлення власників транспортних засобів (на момент розгляду справи) та без залучення їх до участі в справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 29.05.2017 у справі № 909/1066/13, ОСОБА_1. звернувся з касаційною скаргою про скасування оскарженої постанови, з вимогою залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 15.03.2017 у цій справі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Відповідно п. 5 ст. 31 та п.п. 6 п. 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, касаційна скарга ОСОБА_1 та справа № 909/1066/13 були передані до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

12. Ухвалою від 09.02.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 01.02.2018), Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задовольнив; поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2017; призначив розгляд справи на 22.03.2018.

13. 14.03.2018 до Суду від ліквідатора ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет" арбітражного керуючого Ловаса В.О. надійшло (електронною поштою) Клопотання про участь ліквідатора у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

14. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2018 у справі № 909/1066/13 клопотання ліквідатора ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет" арбітражного керуючого Ловаса В.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; доручено господарському суду Івано-Франківської області забезпечити проведення відеоконференції 22.03.2018; повідомлено учасників справи.

15. 19.03.2018 до Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшов Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, з запереченнями проти доводів та вимог скаржника, з підстав їх необґрунтованості.

16. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 909/1066/13 оголошено перерву в судовому засіданні до 29.03.2018; повідомлено учасників провадження про дату та час наступного засідання; доручено господарському суду Івано-Франківської області забезпечити проведення відеоконференції 29.03.2018.

17. Представник ОСОБА_1, в засіданні суду касаційної інстанції (в режимі відеоконференції), повністю підтримала вимоги заявленої касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просила Касаційний господарський суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду 29.05.2017 у справі № 909/1066/13; залишити в силі ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2017 у цій справі.

18. Ліквідатор ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет" арбітражний керуючий Ловас В.О., в судовому засіданні касаційного суду (в режимі відеоконференції), заперечив проти вимог та доводів скаржника, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими; просив оскаржену постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ОСОБА_1.)

19. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 20, 44, 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 35 ГПК України (в частині судових рішень щодо визнання аукціонів недійсними).

При цьому скаржник доводив, що:

19.1. кредитор, в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", має право звертатись до суду з позовами щодо повернення у володіння боржника майна, яке було відчужене на аукціонах, результати якого визнані судом недійсними;

19.2. встановлення факту недійсності результатів аукціону є преюдиційним фактом для встановлення факту недійсності укладених в подальшому договорів;

19.3. бездіяльність ліквідатора ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет" арбітражного керуючого Ловаса В.О., щодо повернення безпідставно відчуженого майна боржнику, є протиправною;

19.4. апеляційним судом, щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, було невірно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 388 ЦК України, оскільки на момент вчинення дій щодо відчуження майна, всі особи діяли як повноважні власники;

19.5. оформлення договору купівлі-продажу, шляхом видачі Свідоцтва, є порушенням вимог норм права та вказує на його недійсність;

19.6. судом апеляційної інстанції не було враховано реальні обставини справи:

- факт порушення ліквідатором Ловасом В.О. вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо вчинення дії стосовно майна, відчуженого на аукціоні, результати якого визнані недійсними;

- факт необхідності обов'язкового виконання рішення суду;

- факт необхідності повернення майна, відчуженого на аукціоні, результати якого визнані судом недійсними;

- факт не вчинення ліквідатором дій, спрямованих на виконання ухвали суду від 26.01.2016 та завершення ліквідаційної процедури у встановленому порядку;

- факт подання ліквідатором скарги не особисто, а від ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет", що, на думку скаржника, є недопустимим та порушує вимоги норм процесуального права.

На переконання ОСОБА_1., вказані обставини, стали підставою для заявлення відводу головуючому судді Мирутенку О.Л. та судді Кравчуку Н.М., який був безпідставно відхилений;

19.7. суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі апеляційних скарг.

Доводи ОСОБА_3

20. ОСОБА_3. у Відзиві на касаційну скаргу доводив, що:

20.1. суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність у скаржника достатніх правових підстав звертатися до суду із заявою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (об'єктів незавершеного будівництва), укладених боржником;

20.2. скаржник не наводить жодну з підстав визначених приписами ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

20.3. ОСОБА_3. і ОСОБА_7. є добросовісними набувачами об'єкту незавершеного будівництва літ. А та Б на АДРЕСА_1;

20.4. скаржник не є стороною жодного оспореного правочину, не є власником спірного майна, не обґрунтував та не довів порушення його особистих прав та інтересів.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

21. Конституція України

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

22. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

23. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991

Згідно зі ст.41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі і додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

24. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

- боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правові наслідки спростування майнових дій та визнання недійсними правочинів (договорів) визначені ч. 2 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 20 вказаного Закону, у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

За приписами ч.8 ст.44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Частиною 3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 71 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом п'яти днів з дати підписання цього протоколу, замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу майна разом з проектом цього договору, відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна. У разі придбання переможцем кількох лотів, договір укладається окремо на кожний лот. Переможець торгів повинен протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору підписати його та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунка.

Передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону (ст. 75 Закону про банкрутство).

25. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)

Відповідно до ст.ст. 12, 15, 16, 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Як наслідок цього, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

У разі якщо відчуження майна мало місце після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Відповідно до ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

А.2. Щодо суті касаційної скарги

27. Статтею 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цією ж статтею передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 202 ЦК України, правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка полягає в процедурі підготовки, проведення торгів, продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону)), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, відтак аукціон є правочином. Відчуження майна з прилюдних торгів (аукціонів) належить до угод купівлі-продажу та така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку, з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України, що зазначено в ч. 1 ст. 215 цього ж Кодексу, а також, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів. Наведена правова позиція повністю узгоджується з висновками Верховного суду України, наведеними у постановах від 26.08.2014 року у справі №914/2964/2014 та від 29.06.2016 року у справі №6-370цс16.

28. Частиною 3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що результати аукціону з продажу майна боржника від 28.08.2014 (Протокол № 1) та результати аукціону від 15.09.2014 (протоколи № 2, № 3, № 4) визнано недійсними (постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 у справі № 909/1066/13).

29. Згідно з вимогами ст. 50 Закону про банкрутство, продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

При цьому, порядок передачі права власності на нерухоме майно за актом встановлений приписами ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 глави 12 Положення "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зі змінами та доповненнями) передбачено, що придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до статті 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва. Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону. До протоколу обов'язково має бути доданий засвідчений організатором текст договору, вказаний в оголошенні про проведення аукціону.

Таким чином, Законом про банкрутство передбачено два способу оформлення права власності на придбане майно: договір купівлі-продажу (нотаріальний у випадку продажу нерухомого майна) та нотаріальне свідоцтво про придбання майна на аукціоні. Така позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 03.10.2017 у справі №904/8204/14.

30. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва за результатами аукціону від 28.08.2014 не укладався; за результатами аукціону від 28.08.2014, на підставі Акту про передання права власності на нерухоме майно, приватним нотаріусом Балацьким О.О. було оформлено Свідоцтво на право власності на нерухоме майно переможцю аукціону - ПП "Вітнір-Захід".

31. В даному випадку, кредитор ОСОБА_1. звернувся до господарського суду, в межах справи про банкрутство ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет", з вимогою визнати недійсними договори (відповідно до Заяви, п.5 цієї постанови), укладені за результатами аукціонів від 28.08.2014 та від 15.09.2014, проведених Івано-Франківською аграрною товарною біржею з реалізації майна боржника - ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет", які визнані недійсними.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та це не спростовано під час касаційного провадження, результати аукціону від 02.12.2014 (Протокол про хід торгів на цільовому аукціоні №5А від 02.12.2014) з продажу автомобіля марки ГАЗ 31105, 2006р.в., д.н.з. НОМЕР_1 (переможець - ОСОБА_6.) не оскаржувались і судом недійсними не визнавались.

32. Положеннями ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Тобто, приписи вказаної норми встановлюють певні правила розгляду спорів про визнання недійсними правочинів, заявлених у межах справи про банкрутство, як то вимоги мають бути заявлені до боржника, а спірні угоди укладені з боржником.

33. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство); за позовом розпорядника майна (ч. 9 ст. 22 Закону про банкрутство); за заявою комітету кредиторів (ч. 8 ст. 26 Закону про банкрутство); за заявою керуючого санацією (ч. 5 ст. 28 Закону про банкрутство); за заявою ліквідатора (ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, наведених у цій статті.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зауважити на тому, що право ініціювати такі процедури надано як арбітражному керуючому, так і конкурсному кредитору.

Визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у випадках, передбачених ст. 20 вказаного Закону, не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися, тому кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору - погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, положеннями ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено лише визнання правочинів, які були вчинені саме боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство. Визнання недійсними угод, щодо продажу майна, які були укладені не боржником не передбачено приписами ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, банкрут ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет" не є стороною за оскарженими правочинами.

Враховуючи наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вимоги конкурсного кредитора - ОСОБА_1 про визнання недійсними угод, укладених третіми особами після вчинення боржником в особі ліквідатора правочинів за результатами аукціонів від 28.08.2014 та від 15.09.2014, не ґрунтуються на приписах ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", від так ухвала суду першої інстанції в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу незавершеного будівництва літ. А та Б на АДРЕСА_1 (укладеного між ПП "Вітнір-Захід" та ОСОБА_3. №2787 від 18.09.2014 та укладеного між ОСОБА_3. та ОСОБА_7 №2835 від 26.09.2014) є незаконною.

34. Щодо застосування судом першої інстанції двосторонньої реституції у визнаних недійсними правочинах, колегія суддів також погоджується з висновками апеляційного суду та вважає необхідним зазначити наступне.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Положення ст. 216 ЦК України підлягають застосуванню лише до сторін недійсного правочину (угоди). У разі ж встановлення обставин перебування проданого за недійсним правочином майна у третьої особи (яка не є стороною недійсного правочину) має бути застосований інший спосіб повернення майна. У такому разі застосовуються способи захисту, передбачені, зокрема нормами ст.ст. 387, 388, 392 Цивільного кодексу України.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна від добросовісного набувача.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - шляхом проведення публічних торгів іншою особою на виконання судового рішення про стягнення коштів. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, наведеними у Постановах від 03.10.2011 року у справі №51/232 та від 17.10.2011 року у справі №5002-8/5447-2010.

35. Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що такий позов (в поряду ст. 388 ЦК України) може бути заявлений лише власником майна (ст. 387 ЦК України), в даному випадку ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет" в особі ліквідатора.

Проте, доводи ОСОБА_1 про бездіяльність ліквідатора боржника арбітражного керуючого Ловаса В.О. щодо вчинення відповідних дій з повернення майна банкрута до складу ліквідаційної маси, колегією суддів відхиляються, оскільки не є предметом розгляду даного касаційного провадження та можуть бути визнані підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання повноважень ліквідатора, в порядку передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

36. Окрім наведеного вище, слід звернути увагу на заявлені ОСОБА_1. вимоги щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів (автомобілів), укладених шляхом підписання Договорів комісії.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано під час касаційного провадження, вказані договори відсутні у матеріалах справи, не були долучені до відповідної заяви кредитора.

Поміж тим, судом першої інстанції в ухвалі від 15.03.2017 було зазначено, що договори комісії, які додавались арбітражним керуючим до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, поданого на затвердження суду 14.09.2015 та наданих комісії, яка проводила позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого 11.11.2014 (акт №19), в підтвердження продажу майна банкрута (автомобілів), за своєю правовою природою є договорами доручення, відповідно не можуть підтверджувати продаж майна в порядку встановленому, зокрема, ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

37. У справі, «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права (п. 19 даної постанови) не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, направлені на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених приписами ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), відтак відхиляються як необґрунтовані.

Водночас, доводи скаржника про вихід суду апеляційної інстанції за межі доводів та вимог апеляційних скарг, відхиляються колегією суддів, з огляду на приписи ст.ст. 99, 101, 103 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991).

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та необхідність залишення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 909/1066/1 без змін.

В. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишенням без змін постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 909/1066/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков