ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1918/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Огороднік К. М., судді: Случ О. В., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г. Є.;

за участю представників:

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" - Лойфер А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гакала Валентина Володимировича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019

та рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2019

у справі № 914/1918/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Гакала Валентина Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал", Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

про визнання договору факторингу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Гакало Валентин Володимирович (далі - ФОП Гакало В.

В., позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" (далі - ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал", відповідач-1) та до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк", відповідач-2) про визнання недійсним договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитним договором та прав за забезпечувальними документами № 17, укладеного між відповідачами.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач-1 не є фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки дані про це товариство не включені до Державного реєстру фінансових установ.

Отже, оспорюваний договір укладено сторонами з порушенням вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", що є підставою для визнання цього договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитним договором та прав за забезпечувальними документами № 17 недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2019 у справі № 914/1918/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у цій справі у задоволенні апеляційної скарги ФОП Гакала В. В. відмовлено.

Апеляційну скаргу ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" задоволено.

Рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2019 у справі № 914/1918/18 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від
04.02.2019 залишено без змін.

Правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій

Рішення Господарського суду Львівської області, з посиланням на ст.ст. 1077, 1079 Цивільного кодексу України, п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про Державний реєстр фінансових установ, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41 (зі змінами і доповненнями), мотивоване тим, що договір факторингу як договір фінансової послуги спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів, надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому фактор для надання фінансової послуги повинен бути включений до Державного реєстру фінансових послуг, однак доказів включення ТзОВ "Ідеа Капітал" Переліку фінансових установ, внесених до Державного реєстру фінансових установ не надано.

Разом з цим, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами, враховуючи, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.10.2014 замінено сторону стягувача у справі № 12/5025/505/11 про примусове виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від
07.11.2011 про стягнення з ФОП Гакала В. В. на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованості за кредитним договором, а позивач не надав жодних доказів чи пояснень щодо поважності пропуску строку позовної давності, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позову.

Західний апеляційний господарський суд, посилаючись на п. п. 6,7 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41, зазначив, що ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" підтвердило набуття статусу фінансової установи та права надавати послуги факторингу без отримання відповідної ліцензії.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на даний час ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" не включене до Державного реєстру фінансових установ, однак на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг містяться відомості про реєстрацію відповідача-1 як фінансової установи та його виключення з цього реєстру. Також на сайті розміщене розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3561 від 17.08.2017 "Про виключення ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи", у зв'язку з чим, з огляду на п. 8 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору факторингу недійсним, а враховуючи необґрунтованість позовних вимог позовна давність до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у справі № 914/1918/18, прийняти постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що про укладення між відповідачами спірного договору факторингу з відступленням прав грошової вимоги за кредитним договором та прав за забезпечувальними документами № 17 позивачу стало відомо лише
21.09.2017 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 31726571, відкритого на виконання наказу Господарського суду Хмельницької області № 12/5025/505/11 від 07.11.2011, тому строк позовної давності не пропущений.

Також касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач-1 - ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" не є фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки зазначене товариство не включено до Переліку фінансових установ, внесених до Державного реєстру фінансових установ, що, на переконання позивача, є підставою для визнання недійсним спірного договору.

Крім того, у скарзі позивач зазначає, що порушення його прав та інтересів у зв'язку з укладенням оспорюваного договору факторингу полягає у протиправному отриманні відповідачем-1 статусу кредитора за відповідним кредитним договором та обов'язку позивача сплати на користь відповідача-1 суму заборгованості.

У відзивах на касаційну скаргу ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" та АТ "Кредобанк", погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, просять залишити постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у справі № 914/1918/18 без змін, а касаційну скаргу ФОП Гакала В. В. - без задоволення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

22.06.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" та ФОП Гакалом В.

В. укладено іпотечний договір (з урахуванням додаткових правочинів до нього від
07.12.2006,13.06.2007,13.12.2009) з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 06/77 від 07.12.2006 ФОП Гакало В. В. передав в іпотеку приміщення їдальні загальною площею 2391,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м.

Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 6/5.

07.12.2006 між ВАТ "Кредобанк" та ФОП Гакалом В. В. укладено кредитний договір №06/77.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2011 у справі №12/5025/505/11 позов ПАТ "Кредобанк" задоволено частково, з ФОП Гакала В. В. стягнуто на користь позивача 2 936 372,55 грн заборгованості за кредитом, 52
603,71 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 536,05 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 24 837,00 грн державного мита, 229,86 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

26.06.2014 між ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" та ПАТ "Кредобанк" укладено договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором та прав за забезпечувальними документами №17, відповідно до умов якого ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" набуло право вимоги до ФОП Гакала В. В. за зазначеними кредитним та іпотечним договорами.

Листом ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" № 87 від 22.07.2014 надіслано ФОП Гакалу В. В. повідомлення про перехід прав кредитора від ПАТ "Кредобанк" до ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал".

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.10.2014 у справі №12/5025/505/11 замінено сторону стягувача ПАТ "Кредобанк" на ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал".

Звертаючись з позовом у цій справі, ФОП Гакало В. В. послався на відсутність у ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" статусу фінансової установи, з огляду на невключення товариства до Переліку фінансових установ, внесених до Державного реєстру фінансових установ.

ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" подало до суду першої інстанції засвідчені копії Свідоцтва про державну реєстрацію фінансової установи серія та номер: ФК №306, дата видачі: 15.12.2011, код фінансової установи: 13, дата видачі свідоцтва -
15.12.2011 №755, реєстраційний номер: 13102673, а також Додатка до Свідоцтва про державну реєстрацію фінансової установи (невід'ємна частина Свідоцтва), у якому визначено види фінансових послуг, що має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: надання гарантій; надання поручительств; надання позик; факторинг; фінансовий лізинг; надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів; залучення фінансових активів юридичних осіб із зобов'язаннями щодо наступного їх повернення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на час розгляду справи ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" не включене до Державного реєстру фінансових установ.

Однак, у підрозділі "Комплексна інформаційна система Нацкомфінпослуг" офіційного веб-сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, містяться відомості про реєстрацію ТзОВ "ФК "Ідеа Капітал" як фінансової установи та його виключення з реєстру.

В той же час в розділі "Розпорядчі документи Нацкомфінпослуг" вказаного веб-сайту розміщене розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 3561 від 17.08.2017 "Про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" з державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Статтею 203 Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору факторингу, позов про визнання недійсним якого заявлений позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов'язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

Згідно з положеннями ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові операції.

Разом з тим, із частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини 5 статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.

Згідно з пунктами 6-9 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41, юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до Реєстру. Датою внесення відповідного запису до Реєстру для набуття юридичною особою статусу фінансової установи є дата прийняття Нацкомфінпослуг рішення про внесення фінансової установи до Реєстру. Документом, що підтверджує статус фінансової установи, є Свідоцтво. Фінансова установа має право надавати фінансові послуги після внесення її до Реєстру та отримання Свідоцтва. Якщо відповідно до нормативно-правових актів для надання певної фінансової послуги необхідно мати ліцензію та/або дозвіл, фінансова установа має право на надання такої послуги лише після отримання відповідної ліцензії та/або дозволу. Свідоцтво видається без зазначення строку дії та діє до прийняття Нацкомфінпослуг рішення про виключення фінансової установи з Реєстру та анулювання Свідоцтва.

Таким чином, свідоцтво, отримане фінансовою установою як підтвердження її статусу надає право такій установі надавати фінансові послуги до прийняття рішення про виключення з реєстру такої установи та анулювання свідоцтва.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розміщено розпорядження комісії "Про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" з державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи" від 17.08.2017 № 3561.

З огляду на викладене, враховуючи норми Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41, а також те, що, згідно з вимогами ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання вимог ст. 215 Цивільного кодексу України саме в момент вчинення такого правочину, суд апеляційної інстанції правомірно вказав на необґрунтованість доводів позивача про відсутність у відповідача-1 статусу фінансової установи на час укладення спірного договору факторингу - 26.06.2014.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору факторингу, тому обґрунтовано змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

Щодо заяви відповідачів про застосування позовної давності варто зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Однак, згідно з вимогами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Така правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, в постановах від 09.11.2016 № 6-1457цс16, від 09.11.2016 № 6-2170цс16.

З огляду на викладене, враховуючи, що встановлені у справі обставини свідчать про необґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору факторингу, суд апеляційної інстанції дійшов цілком правомірного висновку про те, що позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Наведене свідчить про безпідставність доводів скаржника про те, що строк позовної давності ним не пропущений, з посиланням на те, що про укладення між відповідачами спірного договору факторингу з відступленням прав грошової вимоги за кредитним договором та прав за забезпечувальними документами № 17 стало відомо лише 21.09.2017 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 31726571, відкритого на виконання наказу Господарського суду Хмельницької області № 12/5025/505/11 від 07.11.2011.

Твердження скаржника про те, що порушення його прав та інтересів у зв'язку з укладенням оспорюваного договору факторингу полягає у протиправному отриманні відповідачем-1 статусу кредитора за відповідним кредитним договором та обов'язку позивача сплати на користь відповідача-1 розміру заборгованості Суд відхиляє, у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог.

Щодо аргументів скаржника про те, що відповідач-1 не є фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки зазначене товариство не включено до Переліку фінансових установ, внесених до Державного реєстру фінансових установ, то існування наведених обставин станом на час укладення оспорюваного договору факторингу не доведено, не встановлено за результатами розгляду справи та не є предметом позову у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

При цьому, колегією суддів Касаційного господарського суду враховано, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у цій справі змінено рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2019 з викладенням його мотивувальної частини в редакції постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019, та залишено без змін резолютивну частину вказаного рішення.

Судові витрати

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гакала Валентина Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у справі № 914/1918/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К. М.

Судді Случ О. В.

Могил С. К.