Історія справи

Постанова КГС ВП від 28.08.2025 року у справі №910/685/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/685/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Рябоконь В.І.

Відповідача: Нестеров І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025

(головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Майданевич А.Г., Сулім В.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025

(суддя - Привалов А.І.)

у справі №910/685/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 151 808 524,63 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку із запланованою відпусткою судді Кібенко О.Р. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.08.2025.

Короткий зміст позовних вимог

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "Укренерго", відповідач) про стягнення 151 808 524,63 грн.

3. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0231-09021 від 01.07.2019, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 144 003 913,86 грн, за прострочення сплати якої на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати в сумі 6 609 563,19 грн та 3% річних - 1 195 047,58 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33 972 979, 54 грн заборгованості. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 110 030 934, 32, інфляційні втрати - 6 609 563, 19, 3% річних - 1 195 047, 58 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 847 840,00 грн.

5. Судові рішення мотивовано наявністю заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням виконаної відповідачем оплати, а тому, позов в частині стягнення основної суми заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права просить скасувати судові рішення у справі та прийняти нове рішення про відмову у позові.

7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

8. Крім того скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Позивач зазначає, що судами було повно та всебічно розглянуто справу, досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, враховано висновки Верховного Суду, у зв`язку з чим постановлені законі та обґрунтовані рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2019 між ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник послуг) та ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) укладено договір № 0231-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

11. У подальшому, сторони додатковими угодами № 3, 5, 6 дію договору продовжили до 31.12.2023.

12. Додатковою угодою № 8 договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних мереж викладено в новій редакції.

13. Пунктом 5 додаткової угоди № 8 сторони визначили, що умови додаткової угоди поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли з 26.01.2024.

14. Додатковою угодою № 9, у зв`язку із набуттям чинності постанови НКРЕКП «Про затвердження змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641» від 26.07.2024 № 1381, згідно з якою затверджено типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг, сторони домовилися викласти договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних мереж у новій редакції, згідно з умовами якої і виник даний спір (надалі умови договору відповідно до редакції додаткової угоди №9 від 13.08.2024).

15. Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору, для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (надалі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Замовник сплачує постачальнику вартість послуг відповідно до умов цього договору.

16. Вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651 (п. 2.1. договору).

17. Згідно з п. 8.1. договору, цей договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2024.

18. На виконання умов укладеного між сторонами договору 29.08.2024 підписано акт №60 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 на суму 43 950 505,37 грн з ПДВ (36 625 421,14 грн без ПДВ).

19. Постановою НКРЕКП від 31.07.2024 №1409, як Регулятором, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у червні 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 36 625 421,14 грн (без ПДВ).

20. Отже, розрахована позивачем вартість послуги у червні 2024 року затверджена Регулятором у повному обсязі. Строк оплати відповідачем вартості послуги за договором, згідно п. 15.4 Порядку №641, спливав 05.08.2024. У рахунок оплати наданих послуг у червні 2024 року відповідачем, з порушенням строку оплати, сплачено 27 552 358,94 грн.

21. Крім того, 29.08.2024 між сторонами підписано акт №61 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 на суму 39 333 958,45 грн з ПДВ (32 778 298,71 грн. без ПДВ).

22. Постановою НКРЕКП від 03.09.2024 №1573 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у липні 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 32 778 298,71 грн (без ПДВ).

23. Отже, розрахована позивачем вартість послуги у липні 2024 року затверджена Регулятором у повному обсязі. Термін оплати відповідачем вартості послуги за договором, згідно п. 15.4 Порядку №641, спливав 06.09.2024. У рахунок оплати наданих послуг у липні 2024 року відповідачем, з порушення строку оплати, сплачено 7 866 791,69 грн.

24. 01.10.2024 між сторонами підписано акт коригування до акта №62 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 на суму 42 384 796,31 грн. з ПДВ (35 320 663,59 грн. без ПДВ).

25. Постановою НКРЕКП від 01.10.2024 №1702 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у серпень 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 35 320 663,59 грн (без ПДВ).

26. Відтак, розрахована позивачем вартість послуги у серпні 2024 року затверджена Регулятором у повному обсязі. Строк оплати відповідачем вартості послуги за договором спливав 04.10.2024. У рахунок оплати наданих послуг у серпні 2024 року відповідачем, з порушенням строку оплати, сплачено 8 476 959,26 грн.

27. 29.10.2024 між сторонами підписано акт №63 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 на суму 35 370 796,37 грн з ПДВ (29 392 330,31 грн. без ПДВ).

28. Постановою НКРЕКП від 05.11.2024 №1902 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у вересні 2024 року, зокрема, для ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" у розмірі 29 392 330,31 грн (без ПДВ).

29. Відтак, розрахована позивачем вартість послуги у вересні 2024 року затверджена Регулятором у повному обсязі. Строк оплати вартості послуги за договором відповідно спливав 08.11.2024. У рахунок оплати наданих послуг у вересні 2024 року відповідачем, з порушенням строку, сплачено 7 054 159,27 грн.

30. 25.11.2024 між сторонами підписано акт №64 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 на суму 29 535 971,44 грн з ПДВ (24 613 309,53 грн. без ПДВ).

31. Постановою НКРЕКП від 26.11.2024 №2017 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у жовтні 2024 року, зокрема, для ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" у розмірі 24 613 309,53 грн (без ПДВ).

32. 23.12.2024 між сторонами підписано акт №65 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.11.2024 по 30.11.2024 на суму 12 981 686,71 грн з ПДВ (10 818 072,26 грн. без ПДВ).

33. Постановою НКРЕКП від 24.12.2024 №2364 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у листопаді 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 10 818 072,26 грн (без ПДВ).

34. Відтак, розрахована позивачем вартість послуги у листопаді 2024 року затверджена Регулятором повністю. Строк оплати відповідачем вартості послуги за договором, згідно п. 15.4 Порядку №641, спливав 27.12.2024. У рахунок оплати наданих послуг у листопаді 2024 року відповідачем сплачено 2 596 337,34 грн.

35. Відповідач у добровільному порядку перерахував частину заборгованості в розмірі 33 972 979,54 грн, зокрема, повністю сплативши заборгованість за послуги, надані у червні 2024 року, та частково сплативши заборгованість за послуги, надані у липні 2024 року, у зв`язку з чим позивач і відповідач подали суду заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення 33 972 979,54 грн заборгованості.

Позиція Верховного Суду

36. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

37. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

38. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

39. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

40. Згідно із ст. ст. 525 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

41. Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

42. Між сторонами укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, за умовами якого позивач зобов`язався надавати вказані послуги, а відповідач приймати і оплачувати їх.

43. Судами встановлено, що постановами НКРЕКП від 31.07.2024 №1409, від 03.09.2024 № 1573, від 01.10.2024 № 1702, від 05.11.2024 № 1902, від 26.11.2024 № 2017 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг. Сторонами без будь-яких зауважень підписано акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг до договору за період з червня по листопад 2024 року на загальну суму 203 457 714,65 грн.

44. Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

45. Суди встановили, що умови договору не містять будь-яких застережень щодо використання ОСП поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку.

46. Згідно ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.

Кошти із поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на:

1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників;

2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників;

3) поточний рахунок оператора системи передачі.

З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти із власного поточного рахунка.

47. З наведеної статті Закону вбачається, що її зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку ОСП з постачальником електричної енергії тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.

48. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21.

49. З урахуванням вищезазначених положень законодавства та обставин справи, суди зробили обґрунтований висновок про наявність заборгованості у розмірі 144 003 913,86 грн, а з урахуванням часткової оплати заборгованості на загальну суму 33 972 979,54 грн, суди вказали на наявність підстав для стягнення 110 030 934,32 грн основного боргу.

50. Разом з цим, згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

51. До того ж у силу вимог частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

52. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

53. Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

54. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

55. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі № 657/1024/16-ц зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

56. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

57. Разом з цим, у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо застосування положень ст. 625 ЦК України) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

58. Суди перевіривши нарахування позивачем відсотків річних та інфляційних втрат зробили обґрунтований висновок про правильність нарахування позивачем вказаних складових та наявність підстав для їх стягнення.

59. Касаційний суд вважає правильними такі висновки судів попередніх інстанцій.

60. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

61. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав згідно п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов`язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

62. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

63. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

64. До того ж, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

65. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

66. З урахуванням вищезазначеного проаналізувавши доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає, що такі доводи є безпідставними, з огляду на наступне.

67. Як вбачається із змісту судових рішень у справі № 914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність факту несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг згідно з договором, а також розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат визнав правильним.

68. У справі № 920/653/19 судами розглядались вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору на виконання робіт (підряду). Судами позов задоволено частково стягнуто заборгованість пеню та 3 % річних. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій.

69. Отже, проаналізувавши судові рішення у справах № 914/1001/19, № 920/653/19 Суд констатує, що відсутні підстави вважати, що висновки місцевого та апеляційного господарських судів у справі, що розглядається Судом, зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах, оскільки у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди зробили відповідні висновки не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин справ, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

70. Щодо правового висновку у справі №902/417/18, Верховний Суд у постанові від 18.03.2020, зокрема зазначав, що за змістом вищенаведеної норми закону (стаття 625 ЦК України) нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Крім того Верховний Суд зауважував, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

71. Як зазначалось, у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо застосування положень ст. 625 ЦК України).

72. Апеляційний суд переглядаючи судове рішення суду першої інстанції у справі враховував в тому числі і правовий висновок Верховного Суду у справі № 902/417/18, а тому доводи скаржника про неврахування такого правового висновку є безпідставними.

73. Таким чином не знайшли підтвердження доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у постановах від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, а тому відсутні підстави для скасування постанови апеляційного суду з цієї підстави.

74. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, щодо підстави касаційного оскарження передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

76. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

77. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" необхідно залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/685/25 залишити без змін.

Судові витрати

78. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/685/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

О.М. Баранець