Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/6/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Сухового В.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву Публічного акціонерного товариства «Азот»

про перегляд Верховним Судом України судових рішень

у справі за позовом Національного антикорупційного бюро України

до Публічного акціонерного товариства «Азот» та Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»,

(третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Енергоринок»),

про визнання недійсною угоди,

ВСТАНОВИВ:

1. 03.01.2017 до Господарського суду Черкаської області Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ, позивач) подало позов до Публічного акціонерного товариства «Азот» (далі - ПАТ «Азот») та Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ «Черкасиобленерго»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок») про визнання недійсною угоди у формі заяви ПАТ «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.10.2016 № 202-09/64.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю спірної угоди положенням Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, стосовно порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електроенергії, інтересам держави і суспільства.

2. 23.02.2017 рішенням Господарського суду Черкаської області, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017, позов задоволено. Визнано недійсною угоду у формі заяви ПАТ «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.10.2016 № 202-09/64. Стягнуто з відповідачів по 689 грн витрат на сплату судового збору.

3. Судові рішення мотивовані тим, що здійснене за заявою ПАТ «Азот» від 10.10.2016 № 202-09/64 зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить положенням статей 15-1, 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 6.3 Правил користування електричною енергією, порушує порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електроенергії щодо оплати поставленої електричної енергії виключно шляхом перерахування коштів споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. Відповідачі фактично провели розрахунки за поставлену електричну енергію в іншому форматі без використання поточного рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнули перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що в силу статті 26 Закону України «Про електроенергетику» не вважається оплатою спожитої ПАТ «Азот» у лютому 2016 року електричної енергії.

4. 14.12.2017 до Верховного Суду України надійшла заява ПАТ «Азот» про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 925/6/17 із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 06.11.1991 № 1798-ХІІ).

5. 31.01.2018 на розгляд Верховного Суду передано заяву ПАТ «Азот» про перегляд судових рішень у справі № 925/6/17.

6. Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 допущено справу № 925/6/17 до провадження Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відкрито провадження за заявою ПАТ «Азот» про перегляд судових рішень у справі № 925/6/17, витребувано матеріали справи з Господарського суду Черкаської області.

При цьому Верховним Судом зроблено висновок про відсутність неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, і неоднакового застосування норм процесуального права у наступних справах: №№ 910/1421/16, 910/1424/16, 9101/2694/16, К/9991/21814/12, 826/3917/14, 826/17716/14, 2а/1570/6741/11, 922/6436/15, 904/6558/15, 910/6732/14 - у порівнянні із застосуванням судами норм права у цій справі.

Також зазначено, що надані заявником копії постанов Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 3-255гс15, від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 та від 06.07.2015 у справі № 6-166цс15 не є доказами невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки правовідносини у цих справах і справі, що переглядається, не є подібними.

Верховним Судом взято до уваги постанови Вищого господарського суду України від 13.06.2012 у справі № 26/387, від 20.01.2010 у справі № 37/436-42/416, від 28.04.2009 у справі № 37/436, від 09.08.2012 у справі № 34/8, зміст яких може свідчити про неоднаковість застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах

7. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2018 справу № 925/6/17 призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.

8. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

9. Таким чином, розгляд заяви ПАТ «Азот» здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діяла до 15.12.2017.

10. У заяві ПАТ «Азот» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 04.10.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 і рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2017 у справі № 925/6/17 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

11. Позивач і ДП «Енергоринок» у своїх письмових поясненнях просять відмовити у задоволенні заяви ПАТ «Азот» та залишити без змін судові рішення у справі № 925/6/17. При цьому зазначають, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, прийнятими відповідно до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

12. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником доводи, а також подані позивачем і ДП «Енергоринок» пояснення, проаналізувавши правові висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України у даній справі та у постановах Вищого господарського суду України від 13.06.2012 у справі № 26/387, від 20.01.2010 у справі № 37/436-42/416, від 28.04.2009 у справі № 37/436, від 09.08.2012 у справі № 34/8, Судова колегія вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

13. Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, якщо суд (суди) касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог, встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

14. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Касаційного господарського суду.

15. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час подання заяви) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

16. Приймаючи оскаржені рішення у даній справі, суди виходили з того, що здійснене за заявою ПАТ «Азот» від 10.10.2016 № 202-09/64 зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить положенням статей 15-1, 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 6.3 Правил користування електричною енергією, порушує порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електроенергії щодо оплати поставленої електричної енергії виключно шляхом перерахування коштів споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. Відповідачі фактично провели розрахунки за поставлену електричну енергію в іншому форматі без використання поточного рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнули перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що в силу статті 26 Закону України «Про електроенергетику» не вважається оплатою спожитої ПАТ «Азот» у лютому 2016 року електричної енергії.

17. Водночас, у справах № 26/387, № 37/436-42/416 та № 37/436, що розглядалися Вищим господарським судом України, виникли правовідносини з продажу ДП «НАЕК «Енергоатом» електричної енергії на оптовому ринку електроенергії та купівлі ДП «НАЕК «Енергоатом» такої електроенергії на оптовому ринку електроенергії, а направлені заяви у цих справах про зарахування зустрічних однорідних вимог були спрямовані на припинення зобов'язань з оплати електроенергії, яка була ДП «НАЕК «Енергоатом» вироблена, продана на оптовому ринку електроенергії та придбана для власних потреб. Розглядаючи ці справи, суди зазначили, що відповідно до абзацу третього пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 № 755 «Про утворення державного підприємства «Енергоринок» допускається зарахування зустрічних однорідних вимог у разі купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України постачальником, який був власником проданої ним цьому ринку електроенергії для використання її на власні потреби.

18. А у справі, про перегляд якої просить заявник, виникли правовідносини з постачання-споживання електричної енергії, які регулюються спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про електроенергетику» (статті 4, 15-1, 26 цього Закону), згідно з яким регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом, а саме - розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться виключно коштами шляхом їх перерахування споживачем електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

19. Проте у судових рішеннях, що надані для порівняння, суди застосовували інший нормативно-правовий акт - постанову Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 № 755, якою передбачені випадки розрахунків за куплену на оптовому ринку електричну енергію шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Викладене вказує на відсутність неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

20. У справі № 34/8, на яку заявник посилається як на доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, суди встановили, що на підтвердження погашення заборгованості за рішеннями суду відповідач направив заяву про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому до цих правовідносин суди застосували лише положення статті 601 Цивільного кодексу України. У той же час у справі, що переглядається, суди комплексно застосували як приписи наведеної норми цивільного законодавства, так і спеціальні норми права, закріплені у статтях 15-1, 26 Закону України «Про електроенергетику». Відтак суди не допустили неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права.

21. Аналогічну правову позицію стосовно відсутності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права наведено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17.

22. Відповідно до частини першої статті 11126 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

23. У зв'язку з наведеним, оскільки судова колегія не виявила обставин, які б свідчили про неоднакове застосування норм матеріального права при вирішенні цієї справи, слід відмовити у задоволенні заяви ПАТ «Азот».

24. Відповідно до положень частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

25. Враховуючи висновок колегії суддів про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Азот», судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на заявника.

На підставі викладеного та керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 11114, 11123, 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Азот» про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 925/6/17 відмовити.

2. Постанова є остаточною, набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Суховий