Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.05.2018 року у справі №923/957/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/957/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Ткач І.В., судді: Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018

(головуючий - Лавриненко Л.В., судді: Лашин В.В., Жеков В.І.)

та рішення Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017

(суддя Пригуза П.Д.)

у справі №923/957/17

за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт"

до Приватного підприємства "Віатранс"

про стягнення 16 680,00 доларів США, що еквівалентно 447 170,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2017 року Державне підприємство "Херсонський морський торгівельний порт" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Віатранс" про стягнення 16 680,00 доларів США, що еквівалентно 447 170,87 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено вартість послуг за зберігання позивачем у період з 24.01.2017 по 11.06.2017 вантажу (514,184 метричних тонн ячменю), експедитором якого є відповідач, за умовами договорів від 18.12.2014 №7/92Д та від 21.12.2016 №3/113/Д, укладеними між сторонами.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 12.07.2012 р. між Приватним підприємством "Віатранс" та Компанією Smart Trade Overseas Corp (Швейцарія) укладено договір-доручення (агентську угоду) №52-07/12, за умовами якого Приватне підприємство "Віатранс" виступає експедитором цієї компанії у взаємовідносинах щодо перевалки вантажів через Херсонський морський торговельний порт.

2.2. 18.12.2014 між Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" та Приватним підприємством "Віатранс" укладено договір на виконання робіт №7/92Д.

Згідно з умов наведеного договору, з урахуванням додаткової угоди до нього від 04.12.2015 №5, Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" зобов'язалось на замовлення (за заявками) Приватного підприємства "Віатранс" організовувати та здійснювати роботи з перевантаження зернових вантажів відповідача через зерновий перевантажувальний комплекс, криті склади, плав'ємності, а також забезпечити короткочасне зберігання вантажів для накопичення суднової партії і подальшого його відвантаження на водний або інший вид транспорту, а відповідач зобов'язався оплачувати послуги позивача.

Відповідно до п. п. 1.3, 3.1 зазначеного договору місцем виконання передбачених цим договором робіт (послуг) є територія позивача та акваторія і причали Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту). Роботи виконуються позивачем на підставі письмових заявок відповідача, в терміни, які письмово узгоджуються сторонами договору.

Пунктами 6.2, 6.2.2.2, 6.2.2.3 договору №7/92Д встановлено, що відповідач здійснює сплату вартості послуг позивача за перевантаження кожної суднової партії вантажу, в тому числі, за зберігання вантажу та інші послуги, до підходу судна до позивача під вантажні операції, шляхом повної попередньої оплати вказаних послуг, згідно рахунків позивача, по ставках, які вказано у додатках до договору. У випадку затримки вантажу у позивача, через неподання тоннажу під вивіз, невидачі доручень, недопостачання суднової партії та інше позивач має право нараховувати плату за зберігання та інші надані позивачем послуги та виставляти відповідачу щомісяця рахунки до оплати.

За змістом п. 6.3.1 договору остаточний розрахунок Приватне підприємство "Віатранс" здійснює з позивачем по кожній судновій партії вантажу, згідно з рахунками позивача, після відвантаження вантажу на судно.

Відповідно до п. п. 7.2, 7.11.1 договору Приватне підприємство "Віатранс" несе відповідальність за введення з його вини та вини залучених ним третіх осіб заборон та обмежень на перевезення вантажів, а також виконує повне відшкодування пов'язаного з цим матеріального збитку, та за несвоєчасний вивіз вантажів.

Позивач має право притримувати вантаж, що знаходиться на його території, до моменту сплати позивачу коштів за надані ним послуги і відшкодування здійснених позивачем витрат по платежах позивача або до моменту іншого забезпечення відповідачем своїх зобов'язань у частині оплати послуг позивача та його витрат.

Згідно з п. 11.1 договору період його дії з 01.01.2015 до 31.12.2016.

2.3. 21.12.2016 між Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" та Приватним підприємством "Віатранс" укладено договір на виконання робіт №3/113/Д.

Згідно з п. 1.3 цього договору, місцем виконання передбачених цим договором робіт є територія позивача та акваторія морського порту Херсон і причали Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту).

За приписами п. 2.7 договору №3/113/Д роботи та послуги виконуються позивачем на підставі письмових заявок відповідача, в терміни, які письмово узгоджуються сторонами договору.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.2.2.2 договору Приватне підприємство "Віатранс" здійснює сплату вартості послуг позивача, шляхом повної попередньої оплати послуг позивача за перевантаження кожної суднової партії вантажу, в тому числі, за зберігання вантажу та інші послуги, до підходу судна до позивача під вантажні операції, згідно з рахунками позивача, по ставках, які вказано у додатках до договору.

У пунктах 5.2.1.3, 5.3.1 договору №3/113/Д сторонами встановлено, що у випадку затримки вантажу у позивача, через неподання тоннажу під вивіз, невидача доручень, недопостачання суднової партії та інше, позивач має право щомісяця нараховувати плату за зберігання вантажу та виставляти відповідачу рахунки згідно тарифів позивача в доларах США, які вказано у додатках до договору, з перерахуванням у гривні по курсу Національного Банку України на дату виставлення рахунку.

Остаточний розрахунок відповідач здійснює з позивачем по кожній судновій партії вантажу, згідно рахунків позивача, після відвантаження вантажу на судно.

За змістом п. п. 7.2, 7.11.1 договору відповідач несе відповідальність за введення з його вини та вини залучених ним третіх осіб заборон та обмежень на перевезення вантажів, виконує повне відшкодування пов'язаного з цим матеріального збитку, а також, за несвоєчасний вивіз вантажів.

Позивач має право притримувати вантаж, що знаходиться на його території, до моменту сплати позивачу коштів за надані ним послуги і відшкодування здійснених позивачем витрат по платежах позивача або до моменту іншого забезпечення відповідачем його зобов'язань у частині оплати послуг позивача та відшкодування вказаних витрат.

Відповідно до п. 12.1 договору період його дії з 01.01.2017 до 31.12.2017.

2.4. В період дії укладеного між сторонами договору на виконання робіт від 18.12.2014 №7/92Д, а саме протягом серпня 2016 року позивачем прийнято на зберігання ячмінь навалом, у кількості 4 238 метричних тонн, який протягом певного часу зберігався на складах та плав'ємностях Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт".

В подальшому, відповідно до доручення на навантаження від 12.12.2016 №1678/ЕК ячмінь, у кількості 3723,606 метричних тонн, був завантажений на судно "Altenavi".

2.5. 05.12.2016 після отримання від Приватного підприємства "Віатранс" листа від 05.12.2016 №1282 про запланований 08.12.2016 захід судна "Altenavi" до морського порту Херсон під завантаження ячменем, позивач виставив відповідачу попередній рахунок від 05.12.2016 №2459 на суму 2 200 527,59 грн за зберігання вказаного вантажу на складах та плав'ємностях Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", за період після надходження даного вантажу до позивача для накопичення суднової партії (тобто, з серпня 2016 року) по дату виставлення рахунку.

2.6. В подальшому, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 у кримінальній справі №757/63429/16-к, за клопотанням слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, накладено арешт, як на речовий доказ злочину, на зерно ячменю у кількості 1327,58 тонн, який на час винесення цієї ухвали зберігалося на теплоході "Кілія", що знаходився за адресою: м. Херсон, пр-т Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площею у м. Херсоні), у зв'язку з чим зупинено проведення видаткових операцій по цій сільськогосподарській продукції, з передачею вказаної арештованої сільськогосподарській продукції на відповідальне зберігання службовим особам Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт".

Відповідно до протоколу від 22.12.2016, на підставі вказаної ухвали суду від 21.12.2016, капітаном податкової міліції Державної фіскальної служби, за дорученням слідчого Генеральної прокуратури України, накладено арешт на зерно ячменю у кількості 514,184 тонн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2017 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 у кримінальній справі №757/63429/16-к, клопотання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України задоволено частково, накладено арешт на зерно ячменю у кількості 514,184 тонн, яке на час винесення цієї ухвали зберігалося на теплоході "Кілія", що знаходився за адресою: м. Херсон, пр-т Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площею у м. Херсоні).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2017 по справі №757/20733/17-к скасовано арешт накладений на зерно ячменю у кількості 514,184 тонн, який зберігається на теплоході "Кілія", що знаходиться за адресою: м. Херсон, пр-т Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площею у м. Херсоні).

Після завантаження судна "Altenavi" наведеним вантажем позивач виставив відповідачу остаточний рахунок від 26.12.2016 №2632 на суму 2 254 985,57 грн за зберігання вантажу на складах та плав'ємностях позивача, за період після надходження даного вантажу до позивача для накопичення суднової партії (тобто, з серпня 2016 року) по 17.12.2016 (дата завершення завантаження судна "Altenavi").

2.7. Проте відповідач відмовився сплачувати будь-який з виставлених рахунків, у зв'язку з чим Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" на підставі п. 7.11. договору від 18.12.2014 на виконання робіт №7/92Д застосував до Приватного підприємства "Віатранс" оперативно - господарську санкцію, а саме притримавши на зберіганні на теплоході "Кілія" 514,184 метричних тонн ячменю.

За зберігання вказаних 514,184 метричних тонн притриманого ячменю в плавзасобах ДМ - 230 в період з 24.01.2017 по 08.06.2017 (136 діб) та з 09.06.2017 по 11.06.2017 (3 доби) в плавзасобах ДМ - 168 позивач виставив відповідачу рахунок від 15.06.2017 №1177 на суму 16 680 доларів США, відповідно до п. 5.2.1.3 договору від 21.12.2016 №3/113Д та додатку №3 до нього.

2.8. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.05.2017 по справі №923/199/17 за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Приватного підприємства "Віатранс" про стягнення з останнього вартості послуг за зберігання вантажу в період з 18.12.2016 по 24.01.2017 відмовлено у повному обсязі. Наведене рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017.

Отже, предметом спору по даній справі є наявність або відсутність у відповідача обов'язку по оплаті рахунку від 15.06.2017 №1177 на суму 16 680 доларів США за зберігання 514,184 метричних тонн притриманого позивачем ячменю, експедитором якого є Приватне підприємство "Віатранс" у період з 24.01.2017 по 11.06.2017.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 14 грудня 2017 року рішенням Господарського суду Херсонської області у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 27 лютого 2018 року постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 залишено без змін.

3.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили з того, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 в період з 22.12.2016 по 24.05.2017 накладено арешт на 514,184 метричних тон ячменю, які позивач з 24.01.2017 притримав на зберіганні спочатку на теплоході "Кілія", а потім у зв'язку з виробничою необхідністю позивача, вантаж ячменю у кількості 514,184 тонн було переміщено ним самостійно з т/х "Кілія" до плав'ємностей ДМ-230 (з 24.01.2017 по 08.06.2017) та ДМ-168 (з 09.06.2017 по 11.06.2017), то витрати на зберігання цього вантажу в період з 24.01.2017 по 24.05.2017 мають фінансуватися за рахунок коштів державного бюджету.

Щодо притримання вантажу ячменю у кількості 514,184 тонн Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" в період з 24.05.2017 по 11.06.2017, то у цьому зв'язку господарські суди виходили з того, що у цей період вантаж був притриманий позивачем у зв'язку з несплатою рахунків Приватним підприємством "Віатранс", однак позивачем не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, наявності вини відповідача у виникненні обставин, які зумовили передачу зерна на відповідальне зберігання позивачу правоохоронним органом до 24.05.2017, а потім здійснення такого зберігання (притрамання) позивачем, зокрема, в період з 24.05.2017 по 11.06.2017.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 16 березня 2018 року Державне підприємство "Херсонський морський торгівельний порт" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та рішення Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суди не в повному обсязі з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків вищевказаних судів обставинам справи, а також ці суди неправильно застосували норми як матеріального так і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

4.3. 13 червня 2018 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

4.3.1. Відзив мотивовано тим, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, прийнятими з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та були предметом дослідження господарськими судами попередніх інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення 16 680,00 доларів США, що еквівалентно 447 170,87 грн, у зв'язку з несплатою відповідачем вартості послуг за зберігання позивачем у період з 24.01.2017 по 11.06.2017 вантажу (514,184 метричних тонн ячменю), експедитором якого є відповідач, за умовами договорів від 18.12.2014 №7/92Д та від 21.12.2016 №3/113/Д.

5.2.2. Статтями 626, 627, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно з частиною 6 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Отже, при наданні послуг нерезиденту з перевезення вантажів резидент вправі залучити до виконання його обов'язків третю особу на підставі договору про надання послуг та залишатися при цьому відповідальним перед клієнтом за порушення зобов'язань.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

5.2.3. Господарськими судами встановлено, що перебування вантажу, а саме 514,184 метричних тонн ячменю на зберіганні у Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" відбувалося за двома підставами:

- з 24.01.2017 по 24.05.2017 за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 у кримінальній справі №757/63429/16-к;

- з 24.05.2017 по 11.06.2017 притримання вантажу позивачем у зв'язку з несплатою рахунків Приватним підприємством "Віатранс".

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 ГК України.

Положеннями статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суди встановили, що внутрішнє переміщення зерна пов'язане з виробничою необхідністю його збереження за результатами дій правоохоронних органів з передачі 514,184 метричних тонн ячменю на відповідальне зберігання позивача, які позивач з 24.01.2017 притримав на зберіганні спочатку на теплоході "Кілія", а потім у зв'язку з виробничою необхідністю позивача, вантаж було переміщено ним самостійно з т/х "Кілія" до плав'ємностей ДМ-230 (з 24.01.2017 по 08.06.2017) та ДМ-168 (з 09.06.2017 по 11.06.2017).

5.2.4. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що з 24.01.2017 по 24.05.2017 зерно ячменю, експедитором якого виступав відповідач, у кількості 514,184 метричних тонн перебувало на зберіганні позивача поза межами укладених між ними договорів на виконання робіт від 18.12.2014 №7/92Д та від 21.12.2016 №3/113/Д, оскільки таке зберігання здійснювалося на підставі дій та рішень правоохоронних органів.

5.2.5. Щодо притримання вантажу ячменю у кількості 514,184 тонн Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" м. Херсон в період з 24.05.2017 р. по 11.06.2017, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед, іншого притриманням.

Відповідно до ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.

Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

За приписами п.п. 7.2 договорів на виконання робіт від 18.12.2014 №7/92Д та від 21.12.2016 №3/113/Д, відповідач несе відповідальність за введення з його вини та вини залучених ним третіх осіб заборон та обмежень на перевезення вантажів, а також, виконує повне відшкодування пов'язаного з цим матеріального збитку, та за несвоєчасний вивіз вантажів.

Згідно з ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 618 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами лише у випадку, коли на таких осіб покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальності, безпосередньо, виконавця.

Однак, у даному випадку вантаж - 514,184 метричних тонн ячменю, не був вивезений відповідачем та залишився у позивача, внаслідок застосування позивачем до відповідача оперативно-господарської санкції, згідно з укладеними між ними договорами.

Отже, суди встановили, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, наявності вини відповідача у виникненні обставин, які зумовили передачу зерна на відповідальне зберігання позивачу правоохоронним органом до 24.05.2017, а потім здійснення такого зберігання (притрамання) позивачем, зокрема, в період з 24.05.2017 по 11.06.2017.

Крім того, господарськими судами зауважено на тому, що в матеріалах справи взагалі відсутні письмові заявки щодо замовлення відповідачем позивачу послуг із зберігання вантажу в період з 24.05.2017 по 11.06.2017 на плав'ємностях ДМ-230 та ДМ-168, або на інших складських потужностях позивача.

5.2.6. Аргументи касаційної скарги зводяться до з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та рішення Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 у справі №923/957/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко