Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №910/13254/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13254/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - державне підприємство "Укрхімтрансаміак" (далі - Підприємство),

представник позивача - Приліпко О.Д. - адвокат (довіреність від 19.03.2018 № 043; посвідчення від 04.02.2016 № 5592/10),

відповідач - Антимонопольний комітет України (далі - АМК),

представник відповідача - Кравченко О.К. (за довіреністю від 08.02.2018 № 300-122/02-1619),

розглянув касаційну скаргу Підприємства

на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017

(головуючий - суддя Шкурдова Л.М.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 (головуючий - суддя Мальченко А.О., судді: Дикунська С.Я. і Жук Г.А.)

у справі № 910/13254/17

за позовом Підприємства

до АМК

про визнання протиправним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання протиправним та скасування рішення № 205-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 205-р).

Позовна заява мотивована тим, що дане рішення прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, у позові відмовлено.

Судові рішення попередніх судових інстанцій мотивовано тим, що Підприємство, не надавши інформацію на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений у ній строк, вчинило порушення законодавства, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", й відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а розмір накладеного на Підприємства штрафу відповідає вимогам названого Закону.

Підприємство, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить згадані рішення і постанову попередніх судових інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Так, згідно з доводами Позивача, викладеними в касаційній скарзі з посиланням на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" та роз'яснення АМК від 16.02.2016 №6-рр, судами в розгляді справи не здійснено всебічного та об'єктивного аналізу матеріалів і обставин справи, порушено норми матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу АМК просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних і допустимих доказах, та ухвалили судові акти з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для їх скасування чи зміни.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- за заявою Підприємства АМК було проведено розгляд справи № 136-26/50-15 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами якого було прийняте рішення від 21.02.2017 № 51-р про закриття провадження та визнання монопольного становища;

- у розгляді згаданої справи АМК направив Підприємству вимогу державного уповноваженого АМК від 03.10.2016 № 130-29/07-10441 (далі - Вимога) про надання інформації протягом 10 днів з моменту отримання Вимоги;

- Підприємство отримало Вимогу 07.10.2016 й листом від 13.10.2016 № 1155 повідомило АМК про неможливість надання інформації у встановлений у Вимозі строк. Запитувана АМК інформація була надана йому Підприємством листом від 09.11.2016 № 1326; з клопотанням про продовження строку надання інформації Підприємство не зверталося;

- Підприємство не надало інформацію на Вимогу у встановлений у ній строк, вчинивши, таким чином, порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- згідно з Рішенням № 205-р на Підприємство накладено штраф за зазначене порушення у сумі 82 600 грн., розрахунок якого здійснено з урахуванням розміру чистого доходу (виручки) Підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2016 рік, який передує року прийняття цього рішення, і цей розмір складав 2 072 848 250 грн.; при цьому розмір штрафу є значно меншим, ніж один відсоток від доходу Підприємства за 2016 рік;

- Підприємством не подано доказів існування пом'якшувальних обставин, які могли б вплинути на розмір штрафу.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання протиправним та скасування Рішення № 205-р.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Частиною першою статті 7 названого Закону визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, тощо.

Крім того, виходячи зі змісту статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та інших документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки; невиконання таких вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 221 даного Закону суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Пункт 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки. За таке порушення накладається штраф згідно із статтею 52 названого Закону.

За приписом частини першої статті 59 названого Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний господарський суд погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо відсутності передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для скасування чи визнання недійсним оспорюваного рішення АМК.

Аргументи скаржника даного висновку не спростовують.

Документи, на які посилається скаржник в обґрунтування своїх доводів, як-от постанова пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15, Рекомендаційні роз'яснення АМК від 16.02.2016 № 6-рр, мали або мають рекомендаційний характер, не містять норм (приписів), обов'язкових для застосування, і посилання на них не може вважатися підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Не може бути прийнятий й аргумент скаржника стосовно того, що "такий розмір штрафу не передбачений за інформаційні порушення", оскільки, як з'ясовано попередніми судовими інстанціями і не спростовано скаржником, сума накладеного на Підприємство згідно з Рішенням № 205-р штрафу знаходиться в межах, визначених статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Водночас відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Поряд з тим Касаційний господарський суд бере до уваги та погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, а саме наведених положень Законів України "Про захист економічної конкуренції" та "Про Антимонопольний комітет України".

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Укрхімтрансаміак" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 зі справи № 910/13254/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов