Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.01.2018 року у справі №908/284/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/284/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата",

представник - адвокат Грамчук М.О. (угода №1 від 19.03.2018, ордер ЗП №65951 від 19.03.2018)

відповідач-1- Запорізька митниця ДФС,

представник - Лактіонова О.М. (довіреність №160/92/08-70-10 від 09.02.2018)

відповідач-2 - Управління Державної казначейської служби у Дніпровському районі міста Запоріжжя,

представник - не з'явився

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 06.09.2017

у складі колегії суддів: Малашкевич С.А. (головуючий), Агапов О.Л., Будко Н.В.

та на рішення Господарського суду Запорізької області

від 28.04.2017

у складі судді Зінченко Н.Г.

за позовом Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата"

про стягнення 47 934, 60 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2017 у справі №908/284/17 прийнято до провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.12.2017.

2. 02.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №908/284/17 Господарського суду Запорізької області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. 29.01.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 18.01.2018, справа №908/284/17 прийнята до провадження у Верховному Суді в складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., відкрито касаційне провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 20.03.2018 о 10 год. 15 хв.

4. 09.02.2018 Ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання Запорізької митниці ДФС про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №908/284/17, доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції 20.03.2018 о 10 год. 15 хв. у приміщенні Господарського суду Запорізької області.

5. 02.03.2018 ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" за вих. №294 від 20.02.2018 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції при розгляді касаційної скарги Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2017 у справі №908/284/17, з огляду на обставини забезпечення проведення судового засідання Верховного Суду 20.03.2018 в режимі відеоконференції за клопотанням Запорізької митниці ДФС.

6. 20.03.2018 ухвалою Верховного Суду відкладено розгляд касаційної скарги Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2017 у справі №908/284/17 на 27.03.2018 о 09 год. 10 хв., доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції 27.03.2018 о 09 год. 10 хв. у приміщенні Господарського суду Запорізької області.

6.1. Судове засідання Верховного Суду 27.03.2018 проводилося в режимі відеоконференції з Господарським судом Запорізької області.

7. Відповідач-1 - Запорізька митниця ДФС 08.12.2017 поштовою кореспонденцією надіслала відзив на касаційну скаргу.

8. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 30 Митного кодексу України.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

9. 13.02.2017 Приватне підприємство "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач) про стягнення 47 934, 60 грн. матеріальної шкоди, завданої протиправними діями відповідача.

9.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог статей 1166, 1173 ЦК України та статті 47 Господарського кодексу України, протиправними та неправомірними діями посадових осіб відповідача, які полягають у зміні коду товару, позивачу була завдана матеріальна шкода за час оскарження незаконного рішення відповідача на суму 47 934, 60 грн., яка складається з таких додаткових витрат позивача:

1. За експлуатацію залізничних під'їзних шляхів ТОВ "Ікар плюс" на суму 2 400 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000519 від 31.12.2015, акт №ОУ-0000511 від 31.12.2015);

2. За використання та перевантажування залізничних вагонів ПАТ "Запоріжвогнетрив" на суму 784, 80 грн. (рахунок-фактура №404-4348 від 31.12.2015, акт за грудень 2015 року);

3. За перевезення вантажів та маневрову роботу на залізничній платформі ПАТ "Запоріжсталь" на суму 8 839, 80 грн. (рахунок-фактура №104032 від 31.12.2015 та акт №12/18 від 31.12.2015);

4. Додаткова плата за знаходження залізничних вагонів на під'їзній колії ТОВ "Металургтранс" на суму 35910,00 грн. (рахунок до акту № 02/4953 від 31.12.2.2015).

10. 13.02.2017 ухвалою Господарського суду Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г., визначеного за наслідком автоматизованого розподілу справи відповідно до протоколу від 13.02.2017, порушено позовне провадження, судове засідання призначено на 20.03.2017, в якому оголошувалась перерва до 12.04.2017, з наступним відкладенням до 28.04.2017.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. 28.04.2017 Господарський суд Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г. відмовив у задоволенні позову.

11.1. Судом встановлено, що на виконання контракту №14 від 30.09.2015, укладеного між "GLARIOZO ADVANCED LIMITED", Cyprus та ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата", позивачем було замовлено, а ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" подано на їх площадку 3 залізничні вагони, які завантажувались та розвантажувались 201,9 тонами феросиліцію МФС-10. 30.11.2015 ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" до Запорізької митниці ДФС було заявлено митну декларацію №112050000/2015/021711 на експорт цієї партії феросиліцію МФС-10, та додано весь вичерпний перелік документів, що визначений Митним кодексом України. Після прийняття до митного оформлення митної декларації №112050000/2015/021711 митницею проведений митний огляд та процедура відбору проб та зразків. За результатом здійснення вищезазначених форм митного контролю митницею було прийнято рішення про визначення коду товару від 15.12.2015 №КТ-112000008-0029-2015. Після завершення митних формальностей Запорізькою митницею ДФС 23.12.2015 була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/201500834 та про зазначений факт проінформовано декларанта.

11.2. Судом встановлено, що 26.04.2016 позивач звернувся до 3апорізького окружного адміністративного суду, постановою від 14.06.2016 йому було відмовлено в позові про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці ДФС №КТ-112000008-0029-2015 від 15.12.2015. Але постановою від 16.11.2016 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата", скасував постанову Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/1432/16, постановив нову, якою визнав рішення Запорізької митниці ДФС №КТ-112000008-0029-2015 від 15.12.2015 неправомірним та скасував його.

11.3. Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги ґрунтуються на тому, що неправомірні дії відповідача, результатом яких стало ускладнення митної процедури - а саме відібрання зразків, проведення аналізів, збільшили час митного оформлення спірного товару з 4-ох годин до трьох тижнів, та як наслідок, ухвалене відповідачем рішення про визначення митного коду товару було згодом скасовано судом. Саме ці дії та незаконне рішення потягли спричинення шкоди позивачу у заявленому розмірі.

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначив, що оскаржуване рішення відповідача по визначенню митного коду товару не перебуває у причино-наслідковому зв'язку з понесеними додатковими витратами позивача по експлуатації залізничних шляхів, використанням та перевантажуванням вагонів та платою за знаходження вагонів на під'їзних коліях; позивачем не доведено безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та додатковими витратами, понесеними позивачем. Суд дійшов висновку, що позивач на власний ризик не виконав вимог, передбачених митним кодексом України (не надав доказів того, що він звертався до відповідача з відповідними заявами про випуск товару до одержання результатів лабораторних досліджень, сплативши певну суму авансованих митних платежів, а тому, понесені ним витрати є результатом його господарської діяльності, яку він здійснює на власний розсуд, та повинен усвідомлювати можливі наслідки такої діяльності, в тому числі понесених витрат).

13. Також, судом зазначено, що позивачем не підтверджено належними доказами, які саме роботи проводились, не доведено їх виконання саме за час перебування у зоні митного контролю і саме відносно спірних вагонів. Таким чином, позивачем не доведено усіх елементів складу правопорушення, наявність яких є необхідною для відшкодування шкоди, а тому суд не знайшов підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

14. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 28.04.2017, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначав про неповноту дослідження судом першої інстанції матеріалів справи, а зокрема, про те що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі №808/1432/16 вже встановлено факт неправомірності дій посадових осіб відповідача при митному оформленні, чим порушено законодавство України та міжнародне законодавство, ратифіковане Україною, та спричинено позивачу матеріальну шкоду.

15. 06.09.2017 Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Малашкевич С.А. (головуючий), Агапов О.Л., Будко Н.В. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2017 - без змін.

15.1. Апеляційний суд зазначив, що під протиправною поведінкою завдавача шкоди в цивільних правовідносинах слід розуміти порушення особою вимог правової норми, тобто вчинення заборонених дій, або утримання від дій правової норми, які належало здійснити (бездіяльність). Здійснення митного контролю та митного оформлення є повноваженнями митних органів згідно із законодавством України, в тому числі відбір проб та зразків та проведення інших митних формальностей. Все це може перевищувати час митного оформлення, визначений частиною 1 статті 255 Митного кодексу України, і такі випадки також передбачені Митним кодексом України. Всі перераховані операції по пред'явленню товару до митного оформлення та контролю здійснюються незалежно від того, чи винесе митниця рішення, чи ні. Наведене свідчить про те, що Запорізька митниця не здійснювала будь-яких заборонених дій з відібрання зразків продукції, та діяла в межах своїх повноважень, передбачених діючим законодавством.

15.2. Апеляційним судом спростовані посилання позивача про недотримання відповідачем пункту 21 статті 356 Митного кодексу України, в якому передбачено, що за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються органом доходів і зборів до одержання результатів відповідних досліджень, якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, оскільки позивач сам не виконав вимог передбачених митним кодексом України, не надав доказів того, що він звертався до відповідача з відповідними заявами про випуск товару до одержання результатів досліджень з наданням відповідних фінансових гарантій, встановлених Митним кодексом України.

16. Отже, апеляційний суд дійшов до висновку, що понесені позивачем витрати є результатом його господарської діяльності, яку він здійснює на власний розсуд, та повинен усвідомлювати можливі наслідки такої діяльності, в тому числі понесених витрат.

17. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що протиправне рішення відповідача по визначенню митного коду товару перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з понесеними витратами позивача.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивача у справі)

18. Скаржник доводив, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень проігноровано факт доведеності протиправного діяння відповідача за постановою адміністративного суду, оскільки затримка у митному оформленні безпосередньо пов'язана зі зміною митницею коду товару, що було здійснено неправомірно, а отже відповідно до положень статті 30 Митного кодексу України, шкода заподіяна неправомірними рішеннями органів доходів і зборів відшкодовується цими органами. З огляду на таке скаржник зазначав про порушення статті 35 ГПК України на предмет встановлення преюдиційних обставин.

19. Скаржник аргументував, що ним доведена матеріальна шкода, в матеріалах справи містяться рахунки, акти наданих послуг, платіжні доручення про сплату платежів, протиправність рішення відповідача доведена судом, отже наявність зв'язку між цими двома подіями не потребує доведення іншими доказами, а суди в порушення статей 34, 43 ГПК України не надали їм належної оцінки .

Доводи інших учасників справи

Відповідач-1 - Запорізька митниця ДФС у відзиві погодився з висновками судів про відсутність у діях митниці причинно-наслідкового зв'язку з понесеними витратами позивача.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

20. Цивільний кодекс України

Стаття 11 - підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частина 1 статті 1166 - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1173 - шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

21. Митний кодекс України

Частина 2 статті 30 - шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Частина 1 статті 246 - метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частина 1 статті 248 - митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частини 1-3 статті 255 - митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Строк може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі:

1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу;

2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;

3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу;

4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини п'ятої цієї статті;

5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні;

7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

У разі якщо товар декларується з використанням попередньої або періодичної митних декларацій, митне оформлення за цими деклараціями завершується у строк, що не перевищує чотирьох робочих годин з моменту їх подання.

22. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній до 15.12.2017

Стаття 4-3 - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 32 - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 1 статті 34 - господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 статті 43 - господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

23. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 6 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку судами встановлених фактичних обставин щодо доведеності складу цивільного правопорушення. Разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права - статей 1166, 1173 ЦК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального права та мотиви відхилення доводів касаційної скарги

25. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначено у статтях 1166, 1167 ЦК України, з аналізу яких вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

26. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про недоведення позивачем причинно-наслідкового зв'язку між витратами позивача, понесеними за час перебування спірного вантажу на під'їзних коліях при заїзді вагонів для їх митного оформлення з протиправними діями митниці, якими було невірно визначено код товару при його митному оформленні, виходячи з тієї сукупності доказів, які були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та їх оцінки, яка була зроблена судами в межах наданої їм компетенції. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає порушення принципів оцінки доказів згідно з чинним господарського процесуального законодавства відповідно до статей 4-3 - 4-6 ГПК України в редакції до 15.12.2017 та порушення принципу пропорційності при здійсненні господарського судочинства.

27. Суд погоджується з правильністю юридичних висновків судів про відсутність підстав для стягнення спірної суми шкоди, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв'язку між заподіянною позивачу шкодою з понесення зазначених фінансових витрат та неправомірним рішенням митниці з визначення коду товару, який підлягав експорту.

28. З огляду на встановлені судами обставини відсутності усіх елементів складу правопорушення, наявність яких є необхідною для відшкодування шкоди, Суд погоджується з правильністю висновків судів про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

29. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" зазначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", N 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Розглядаючи доводи скаржника крізь призму судової практики ЄСПЛ із застосування статті 6 Конвенції, Суд вважає, що рішення судів є достатньо обґрунтованими, а висновки судів підтверджують те, що сторони були почуті, і їх доводи були спростовані у тих випадках, коли суд із ними не погодився.

30. Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про порушення статті 35 ГПК України в редакції до 15.12.2017 при прийнятті оскаржуваних судових рішень, оскільки суди встановивши факт прийняття постанови апеляційного суду про визнання незаконними дій митниці з визначення коду товару, який підлягав експорту, прийняли його до уваги, як преюдиційний доказ, однак, дійшли висновку, що саме такі неправомірні дії митниці не перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з понесеними позивачем витратами, які є предметом спору в даній справі, оскільки законодавець у Митному кодексі України надавав позивачу альтернативу в обранні способу декларування товару на експорт, а позивач, як суб'єкт господарювання, обрав такий спосіб експорту товару, який вимагає більших господарських витрат.

31. Доводи скаржника згідно пункту 19 мотивувальної частини постанови спростовуються висновками Суду у пунктах 25-29 її мотивувальної частини.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

32. На підставі викладеного Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги позивача, залишення без змін постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2017 у справі №908/284/17 як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

33. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2017 у справі №908/284/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк