Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.02.2018 року у справі №905/2373/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/2373/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник позивача - Лисенко В.О. - адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.05.2010 НОМЕР_1; за дов. від 11.12.2017 №14-197),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго",

представник відповідача - Петренко Д.О. - адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.05.2017 НОМЕР_2; за дов. від 01.02.2018 №21),

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

на рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2017 (головуючий суддя - Ніколаєва Л.В., судді: Левшина Г.В. і Бойко І.А.)

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (головуючий суддя - Радіонова О.О., судді: Попков Д.О. і Чернота Л.Ф.)

у справі №905/2373/16

за позовом Компанії

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (далі - Товариство)

про стягнення 10 230 418,30 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 10 230 418,30 грн., з яких: 5 720 679,81 грн. пені за період з 15.02.2015 по 14.10.2015; 1 373 804,14 грн. 7 % штрафу; 422 337,42 грн. - 3 % річних за період з 15.02.2015 по 14.12.2015; 2 713 596,93 грн. "інфляційних нарахувань" за період березень - січень 2016 року.

Позовна заява мотивована порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 23.12.2014 №3-1-2014/058-ПТ-ПР у частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий природний газ.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2017 у даній справі, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017, у позові відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

Компанія, зазначаючи, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), статей 230 - 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 42, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017, просить суд касаційної інстанції: скасувати судові акти попередніх судових інстанцій зі справи №905/2373/16; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю; відшкодувати за рахунок Товариства понесені Компанією судові витрати.

Так, згідно з доводами Компанії, викладеними у касаційній скарзі:

- крім норм національного права, під час розгляду справи було порушено право позивача на справедливий суд, яке перебуває під захистом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). З рішень Європейського суду з прав людини випливає, що рішення судів мають бути мотивованими. Саме лише посилання судом на норму права не може вважатися належною мотивацією рішення або висновку, а ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції;

- застосування судами положень Закону до спірних правовідносин на момент прийняття рішення про припинення провадження у справі є неправомірним, оскільки виходячи з аналізу положень Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає у себе в тому числі й списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - Реєстр). Оскільки на даний час Товариство не включено до відповідного Реєстру, списання заборгованості є неправомірним, а припинення провадження у справі - незаконним.

У відзиві на касаційну скаргу (з урахуванням пояснень щодо касаційної скарги) Товариство зазначає, що викладені в ній доводи не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно з доводами Товариства, викладеними у відзиві на касаційну скаргу:

- у відповідача відсутня кредиторська заборгованість перед позивачем;

- "ненарахування" штрафних санкцій, передбачене частиною третьою статті 7 Закону, не є процедурою врегулювання заборгованості, а тому не потребує для її застосування включення до Реєстру та отримання статусу учасника процедури врегулювання заборгованості. Частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, єдиною умовою застосування якої є погашення заборгованості на день набрання чинності Законом.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, таке.

23.12.2014 Компанією (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3-1-2014/058-ПТ-ПР, відповідно до умов якого:

- продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1);

- ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору;

- остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1);

- у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (пункт 7.2);

- договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (пункт 11.1).

Додатковими угодами від 05.02.2015 № 1, від 18.03.2015 № 2, від 05.05.2015 № 4 до Договору вносилися зміни щодо ціни газу.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за січень-березень 2015 року, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у загальному обсязі 2182 тис. куб. м на суму 19 625 773,44 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснив оплату за одержаний природний газ за рахунок власних грошових коштів у загальному розмірі 2 625 773,44 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, листом відповідача від 27.11.2015 №06/2680 та розрахунком позовних вимог.

14.12.2015 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецької області (сторона перша), Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації (сторона друга), Управлінням державної казначейської служби України у Мар'їнському районі Донецької області (сторона третя), Фінансовим управлінням Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області (сторона четверта), Мар'їнською районною державною адміністрацією (сторона п'ята), Товариством (сторона шоста), Компанією (сторона сьома) та публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (сторона остання) укладено договір № 376/375-в/1 про організацію взаєморозрахунків (далі - Договір про організацію взаєморозрахунків), відповідно до умов якого:

- предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 (далі - Постанова №375; пункт 1);

- сума договору 17 000 000 грн. (пункт 3);

- Товариство перераховує на рахунок Компанії кошти в сумі 17 000 000 грн., у т.ч. ПДВ 2 833 333,33 грн. для погашення заборгованості за природний газ 2015 року згідно з Договором (пункт 9);

- сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "субвенція, що надається із загального фонду державного бюджету відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015р. № 375", а також дату укладення і номер договору (пункт 12).

Платіжним дорученням від 28.12.2015 № 13 відповідач перерахував позивачу 17 000 000 грн.

При цьому відповідно до розрахунку позовних вимог вказана оплата у розмірі 17 000 000 грн. зарахована позивачем таким чином: 1 001 599,05 грн. - за зобов'язаннями січня 2015 року, 6 490 785,12 грн. - за зобов'язаннями лютого 2015 року, 9 507 615,83 грн. - за зобов'язаннями березня 2015 року.

Станом на 29.12.2015 заборгованість відповідача за зобов'язаннями січня-березня 2015 року у розмірі 19 625 773,44грн. погашена у повному обсязі (2 625 773,44 грн.+ 17 000 000 грн.).

Неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасних розрахунків за одержаний природний газ стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 5 720 679,81 грн., 7% штрафу в сумі 1 373 804, 14 грн., 3% річних у сумі 422 337, 42 грн., "інфляційних витрат" у сумі 2 713 596, 93 грн.

Попередні судові інстанції, посилаючись на статті 525, 526, 530, 610, 612, 615, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, положення Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік", Бюджетного кодексу України, Постанови №375, Закону та з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши той факт, що: розрахунок за поставлений у січні-березні 2015 року природний газ за Договором на суму 17 000 000 грн. відбувся в порядку та строки, передбачені Договором про організацію взаєморозрахунків, підписавши який сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору; тому відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами Договору, та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, визначених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України; погашення заборгованості у розмірі 2 203 187,67 грн. за зобов'язаннями за січень 2015 року та у розмірі 422 585,77 грн. за зобов'язаннями за березень 2015 року відбулося з порушенням строків, визначених Договором, та поза межами порядку і строків, встановлених Договором про організацію взаєморозрахунків; 30.11.2016 набрав чинності Закон, частиною третьою статті 7 якого передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом; заборгованість відповідача за поставлений природний газ у січні-березні 2015 року, який використаний останнім для виробництва теплової та електричної енергії, станом на 29.12.2015 погашена в повному обсязі; тому відсутні підстави для нарахування позивачем пені, штрафу, 3% річних та "інфляційних втрат" на суми заборгованості 2 203 187,67 грн. за зобов'язаннями січня 2015 року та 422 585,77 грн. за зобов'язаннями березня 2015 року, - дійшли заснованого на законі висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

Як вже було зазначено судами попередніх інстанцій, 30.11.2016 набрав чинності Закон.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, визначено, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, зазначеною частиною статті 7 Закону передбачено можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Крім того, Касаційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у касаційній скарзі скаржник помилково вказує на те, що "припинення провадження у справі є незаконним", оскільки у даній справі попередні судові інстанції не вчиняли такої процесуальної дії, як припинення провадження у справі, а відмовили у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, що застосовані судами з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 905/2373/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов