Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.01.2018 року у справі №910/1795/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/1795/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Резніченко Н.О.

учасники справи:

позивач - Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

представник позивача - адвокат Халпахчієва Є.В., договір про надання правової допомоги № 1/2018 від 25.01.2018

відповідач - Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ"

представник відповідача - адвокат Багрій К.В., договір про надання правової допомоги б/н від 02.01.2018

розглянув касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

на рішення господарського суду м. Києва

у складі суддів: Балац С.В.

від 10.04.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 29.06.2017

у складі суддів: Гаврилюк О.М., (головуючий), Сулім В.В., Михальська Ю.Б.,

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ"

про визнання договору укладеним

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "НБМ" про визнання договору укладеним.

Позов обґрунтований тим, що позивачем з метою врегулювання договірних відносин між сторонами спору направлено відповідачу на розгляд та підписання проект договору від 01.12.2016 № 4-561 про надання телекомунікаційних послуг. У відповідь на вказану пропозицію на адресу позивача надійшов підписаний договір від 01.12.2016 № 4-561 про надання телекомунікаційних послуг, проте, із протоколом розбіжностей від 29.12.2016 до додатку № 1 (вартість послуг). Позивач вказує, що не має можливості надавати визначені в договорі телекомунікаційні послуги за цінами, зазначеними відповідачем в протоколі розбіжностей від 29.12.2016 до додатку № 1, у зв'язку з чим повідомив відповідача листом від 17.01.2017 № 114/9-07 про те, що не приймає умови протоколу розбіжностей та керуючись ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) просив надати згоду на вирішення даного спору в судовому порядку. Однак станом на момент подачі даного позову відповідь на вказаний лист на адресу позивача не надходила. Враховуючи те, що відповідач в межах строків для відповіді, передбачених ч. 5 ст. 181 ГК України, свідомо вчинив дії, що свідчать про намір укласти договір з надання послуг з позивачем на умовах останнього та з метою врегулювання розбіжностей, що залишились неврегульованими, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про визнання укладеним договору від 01.12.2016 № 4-561 про надання телекомунікаційних послуг за цінами, визначеними в додатку № 1 в редакції позивача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2017 у справі № 910/1795/17 (суддя - Балац С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про наявність з боку відповідача конклюдентних дій в рамках Договору у вигляді безперервного подання останнім сигналу по кабелях до центру контролю і управління радіомовленням та телебаченням позивача є безпідставними. Враховуючи той факт, що відповідачем в письмовій формі було виражено незгоду із запропонованою позивачем договірною ціною на послуги за Договором, визначеною в додатку № 1, сторонами спору не було досягнуто згоди щодо істотної умови Договору, а саме - ціни, запропонованої позивачем. Крім того, на даний час, позивач продовжує забезпечувати приймально-передавальні системи відповідача електроенергією, що свідчить про прийняття позивачем пропозиції відповідача з укладення Договору на тих умовах, що були запропоновані відповідачем в протоколі розбіжностей від 29.12.2016 до додатку № 1 до Договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 910/1795/17 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., суддя - Сулім В.В., суддя - Михальська Ю.Б.) апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2017 у справі № 910/1795/17 залишено без задоволення. Рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2017 у справі № 910/1795/17 залишено без змін. Справу № 910/1795/17 повернуто до господарського суду м. Києва.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи. При цьому, апеляційний господарський суд вказав на те, що посилання скаржника на наявність з боку відповідача конклюдентних дій в рамках договору у вигляді безперервного подання останнім сигналу по кабелях до центру контролю і управління радіомовленням та телебаченням позивача є безпідставними, оскільки незалежно від факту укладання або не укладання договору між сторонами спору відповідач був зобов'язаний подавати сигнал на супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" з метою розповсюдження сигналу по території, вказаній у ліцензії на мовлення серії НР № 00488-м від 01.12.2003, в тому числі в період з 01.01.2017 по 31.12.2017, але в рамках договору з компанією "SES ASTRA AB".

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 910/1795/17, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 910/1795/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення суму судового збору у розмірі 1920 грн. за подання касаційної скарги.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не в повному обсязі з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не дослідили належним чином усіх доказів по справі та ухвалили рішення з порушенням норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення як оператор телекомунікаційних послуг має право самостійно встановлювати тарифи на свої послуги, що ним і було зроблено у проекті договору від 01.12.2016 № 4-561, який був прийнятий відповідачем шляхом вчинення конклюдентних дій, починаючи з 00:00 год. 01.01.2017 шляхом подачі сигналу по всій території України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2017 у справі № 910/1795/17 відновлено Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення процесуальний строк для подання касаційної скарги. Прийнято касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 910/1795/17 до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги на 18.12.2017.

26.12.2017 на підставі ч. 5 ст. 31 та п. п. 6 п. 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), справа № 910/1795/17 господарського суду м. Києва передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 п. 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Автоматизованою системою суду для розгляду справи № 910/1795/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняка В.Я. - головуючого, Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 25.01.2018 прийнято справу № 910/1795/17 господарського суду м. Києва до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 910/1795/17 господарського суду м. Києва за касаційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення відбудеться 27.02.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.02.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Відповідачем Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

У поданому відзиві відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги, оскільки в ній не зазначено жодної підстави для скасування або зміни рішення суду першої та постанови апеляційної інстанцій. При цьому, зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій повно та правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку, прийнято рішення та постанову у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 910/1795/17 - без змін.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Згідно з ч. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 181 ГК України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є державним господарським об'єднанням підприємств, створеним наказом державного комітету України по зв'язку від 04.10.1991 № 102 "Про створення концерну РРТ", заснованим на державній формі власності і належить до сфери управління адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Концерн включений до реєстру операторів та провайдерів телекомунікацій відповідно до рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 07.12.2007 № 1019 "Про ведення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" є власником ліцензії на мовлення телевізійних програм під логотипом "5 канал".

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, з метою врегулювання договірних відносин між сторонами спору, листом від 16.12.2016 № 5789/4-07 направлено на адресу відповідача проект договору від 01.12.2016 № 4-561 про надання телекомунікаційних послуг у 2017 р. Обидва проекти договору та проекту додатку № 1 до договору підписані позивачем та скріплені відбитками печатки останнього. Вказаний лист отриманий відповідачем 19.12.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне у матеріалах справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після отримання проекту договору та додатку № 1 відповідач підписав та скріпив печаткою два примірники договору, однак мав заперечення щодо проекту додатку № 1 до договору, а саме: враховуючи обсяг та зміст послуг, що надаються позивачем, відповідач вважає, що запропоновані у додатку № 1 договірні ціни на послуги значно завищені у зв'язку з чим складено протокол розбіжностей від 29.12.2016 до додатку № 1.

Відповідач, листом від 30.12.2016 № 302, направив на адресу позивача один примірник Договору, один примірник додатку № 1 до Договору із застереженням та два примірники протоколу розбіжностей від 29.12.2016 до додатку № 1 до договору, які підписані відповідачем та скріплені відбитками його печаток. Вказаний лист отриманий позивачем 03.01.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Спірний додаток № 1 до договору визначає вартість послуги позивача за технічне обслуговування технічного засобу відповідача.

Позивач листом від 17.01.2017 № 114/9-07 повідомив відповідача, що не приймає умови протоколу розбіжностей та запропонував надати згоду на вирішення спору в судовому порядку. Вказаний лист отриманий відповідачем 23.01.2017 за № 18.

Положеннями ст. 66 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про телекомунікації" тарифне регулювання на ринку телекомунікацій України базується на таких принципах:

1) базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку;

2) залежність рівня тарифів від рівня якості телекомунікаційних послуг;

3) недопущення встановлення демпінгових або дискримінаційних цін з боку окремих операторів, провайдерів телекомунікацій;

4) необхідність уникнення перехресного субсидування одних телекомунікаційних послуг за рахунок інших;

5) стягнення почасової плати за фактичний час отримання споживачем телекомунікаційних послуг.

Позивач зазначав, що при наданні послуг застосовує тарифи, які відповідають вимогам ст. 67 вказаного вище закону, згідно яких визначені принципи регулювання тарифів, а саме: базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку, а також необхідності уникнення перехресного субсидування одних телекомунікаційних послуг за рахунок інших. Також позивач не здатний самовільно здійснювати трансляцію телевізійних програм з логотипом "5 канал" в ефірі. Це можливо лише за умови надання вхідного сигналу від відповідача.

З 01.01.2017 сигнал від відповідача безперервно поступає до центру контролю і управління радіомовленням та телебаченням позивача.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 646 ЦК України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, подання сигналу центру контролю і управління радіомовленням та телебаченням Концерну з 01.01.2017 здійснювалось відповідачем вже після підписання останнім та направлення позивачу протоколу розбіжностей від 29.12.2016 до додатку № 1 до договору, який підписаний з боку відповідача із застереженням.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно вказали на те, що пропозиція відповідача є відмовою від одержаної пропозиції позивача і водночас новою пропозицією в розумінні ст. 646 ЦК України, яка отримана позивачем 03.01.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, після отримання листа відповідача від 30.12.2016 № 302 разом із протоколом розбіжностей до додатку № 1 до договору, підписаним відповідачем із застереженням, вчинив конклюдентні дії - розповсюджував програму відповідача за допомогою технічних засобів мовлення, тобто надавав телекомунікаційні послуги, що є предметом договору.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що крім ліцензії на мовлення, на мовлення ефірне (телебачення) аналогове загальнонаціональне, відповідач має ліцензію на мовлення серії НР № 00488-м, що видана національною радою України з питань телебачення і радіомовлення 01.12.2003, на мовлення супутникове (телебачення).

На виконання умов вказаної ліцензії на мовлення відповідач уклав договір з компанією "SES ASTRA AB". Враховуючи умови ліцензії, відповідач повинен подавати на супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" телевізійний сигнал.

Суди попередніх інстанцій вказали на те, що зазначені правовідносини не стосуються правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем відповідно до умов ліцензії на мовлення серії НР № 00487-м, що видана Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення 04.04.2002, на мовне ефірне (телебачення) аналогове загальнонаціональне.

Виходячи із змісту ст. ст. 38, 66 Закону України "Про телекомунікації", тарифи позивача на послуги, визначені в договорі не підлягають державному регулюванню.

Статтею 190 ГК України встановлено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.12.2016 № 2358 "Про встановлення на січень 2017 року роздрібних тарифів на електричну енергію при переході до ринкових роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України", на січень 2017 роздрібні тарифи на електричну енергію при переході до ринкових роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів ПАТ "КИЇВЕНЕРГО", крім населення, на території України становлять 146,87 коп./кВт*год, без ПДВ.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що запропоновані позивачем ціни в додатку № 1 до договору є завищеними та економічно необґрунтованими.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, враховуючи той факт, що відповідачем в письмовій формі було виражено незгоду із запропонованою позивачем договірною ціною на послуги за договором, визначеною в додатку № 1, дійшли обґрунтованих висновків, що сторонами спору не було досягнуто згоди щодо істотної умови договору, а саме - ціни, запропонованої позивачем.

Крім того, судом апеляційної інстанції спростовано доводи позивача про те, що відповідачем здійснена часткова оплата наданих позивачем послуг за договором в редакції позивача, відповідно до платіжних доручень від 27.02.2017 № 6261 та від 27.03.2017 № 6415, оскільки встановлено, що у графі: "Призначення платежу" вказаних платіжних доручень зазначено: Оплата за телекомунікаційні послуги в січні та лютому, відповідно, за договором від 01.12.2016 № 4-561 з протоколом розбіжностей від 29.12.2016, отже відповідач згідно із даними платіжними дорученнями здійснював оплату наданих позивачем послуг саме за договором в редакції відповідача.

Посилання скаржника на наявність з боку відповідача конклюдентних дій в рамках договору у вигляді безперервного подання останнім сигналу по кабелях до центру контролю і управління радіомовленням та телебаченням позивача, судом апеляційної інстанції правомірно визнано як безпідставні, оскільки встановлено, що крім ліцензії на мовлення, на мовлення ефірне (телебачення) аналогове загальнонаціональне, відповідач має ліцензію на мовлення серії НР № 00488-м, що видана національною радою України з питань телебачення і радіомовлення 01.12.2003, на мовлення супутникове (телебачення) і на виконання умов вказаної ліцензії на мовлення відповідач уклав договір з компанією "SES ASTRA AB", а враховуючи умови ліцензії, відповідач повинен подавати на супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" телевізійний сигнал, отже незалежно від факту укладання або не укладання договору між сторонами спору відповідач був зобов'язаний подавати сигнал на супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" з метою розповсюдження сигналу по території, вказаній у ліцензії на мовлення серії НР № 00488-м від 01.12.2003, в тому числі в період з 01.01.2017 по 31.12.2017, але в рамках договору з компанією "SES ASTRA AB".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про відмову в задоволені позовних вимог, як необґрунтованих та безпідставно заявлених.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та залишення рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 910/1795/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 910/1795/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков