Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.03.2018 року у справі №920/30/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/30/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - Товариство),

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК),

представник відповідача - Прохоров Є.І. (за довіреністю від 26.03.2018 № 7),

розглянув касаційні скарги Товариства та територіального відділення АМК

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 (головуючий суддя - Россолов В.В., судді: Гетьман Р.А. і Тихий П.В.)

у справі № 920/30/17

за позовом Товариства

до територіального відділення АМК

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційних скарг Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 27.10.2016 № 29 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 29).

Позовні вимоги мотивовано невідповідністю висновків, викладених у Рішенні № 29, обставинам справи, недоведеністю обставин, на яких ґрунтується це рішення, та прийняттям його з неправильним застосуванням норм матеріального права, в т.ч. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила), і Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151 (далі - Порядок).

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.09.2017 (головуючий суддя - Левченко П.І., судді: Котельницька В.Л. і Яковенко В.В.): позов задоволено частково; скасовано пункти 2, 3 і 4 Рішення № 29; в іншій частині позову відмовлено; з територіального відділення АМК стягнуто на користь територіального відділення АМК витрати зі сплати судового збору в сумі 1 200 грн.

Рішення суду мотивовано безпідставністю, необґрунтованістю та неправомірністю зазначених пунктів Рішення № 29 та правомірністю і обґрунтованістю останнього в частині, викладеній у пункті 1 цього рішення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017: апеляційну скаргу територіального відділення АМК задоволено частково; зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині скасування пунктів 2, 4 Рішення № 29; у цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду мотивовано відповідністю Рішення № 29 у частині його пунктів 2, 4 нормам законодавства та незаконністю пункту 3 цього ж рішення.

У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції Товариство, зазначаючи про прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, просить скасувати відповідну постанову, а рішення місцевого господарського суду з даної справи залишити без змін й стягнути з територіального відділення АМК на користь Товариства 1 920 грн. витрат зі сплати судового збору. Так, за доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано положень Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, Правил, Порядку, недоведеністю надання Товариством неякісної послуги з централізованого постачання гарячої води (далі - ЦПГВ).

Територіальне відділення АМК у своїй касаційній скарзі до суду касаційної інстанції просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 22.11.2017 та рішення місцевого господарського суду від 04.09.2017 у частині скасування пункту 3 Рішення № 29, а в іншій частині зазначену постанову залишити без змін. Скаргу мотивовано прийняттям постанови апеляційної інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, в тому числі Законів України "Про захист економічної конкуренції" та "Про житлово-комунальні послуги", Правил, Порядку, а також Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017.

У відзиві на касаційну скаргу територіального відділення АМК Товариство заперечує проти доводів названого відділення, зазначаючи про законність та обґрунтованість висновків апеляційного господарського суду про скасування пункту 3 Рішення № 29, а також відтворює власні доводи, наведені в його (Товариства) касаційній скарзі зі справи, й просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду з даної справи у частині скасування пункту 3 Рішення № 29 залишити без змін, а касаційну скаргу територіального відділення АМК - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника територіального відділення АМК, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, зокрема, що:

- згідно з Рішенням № 29:

1) визнано, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Товариство є суб'єктом господарювання, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з ЦПГВ у територіальних (географічних) межах зони обслуговування Товариства в місті Суми у 2014, 2015 роках та січні-вересні 2016 року з часткою 100 відсотків;

2) визнано, що дії Товариства, які полягали у нарахуванні споживачам плати у повному обсязі за послуги з ЦПГВ, надані з відхиленням їх якісних показників від нормативних у листопаді та грудні 2014 року, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з ЦПГВ, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

3) зобов'язано Товариство у двомісячний строк з дня отримання цього рішення усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у пункті 2 цього рішення, шляхом виконання перерахунку розміру плати за послуги з ЦПГВ у зв'язку із зниженням їх якості у листопаді та грудні 2014 року;

4) відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 цього рішення, на Товариство накладено штраф у сумі 68 000 грн.;

- щодо всіх отриманих від споживачів послуг з ЦПГВ звернень до Товариства у листопаді-грудні 2014 року стосовно неналежної якості надання таких послуг Товариством складалися акти про невідповідність якісних показників наданої послуги з ЦПГВ нормативам (із зазначенням фактичної температури гарячої води в точці розбору) та були проведені перерахунки вартості наданих послуг усім споживачам, від яких у відповідний період надійшли такі звернення. А проведення перерахунку споживачам, від яких звернення не надходили, не може бути здійснене через відсутність об'єктивних даних стосовно якості надання послуг кожному окремому споживачу у період листопад-грудень 2014 року, які (дані) мають бути зафіксовані у точках розбору;

- висновки територіального відділення АМК про невідповідність температури гарячої води в точці розбору встановленим законодавством параметрам у всіх споживачів в зоні обслуговування Товариства у вказаний період мають вірогідний характер, є припущеннями, не підтвердженими доказами;

- при прийнятті Рішення № 29 територіальним відділенням АМК було використано не доведені дані про якісні параметри теплоносія на центральних теплових пунктах (ЦТП), на підтвердження яких зроблено висновки про порушення Товариством режиму постачання теплоносія споживачам.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що:

- Товариство є єдиним підприємством у межах своєї зони обслуговування, яким надаються послуги з ЦПГВ споживачам м. Суми;

- органами Антимонопольного комітету України встановлено, що відповідно до звіту про споживання за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, наданого Товариством за підписом в.о. головного інженера та відповідним штампом, у періоді з 03 по 18 листопада 2014 року щоденні параметри температури теплоносія на виході з котельної були нижчими за +50 градусів С (тоді як Правилами передбачено, що нормативна температура у точці розбору має бути не менше + 50 градусів С і не більше +75 градусів С). Ця інформація підтверджується й відомостями з журналу параметрів роботи ЦТП, до яких підключені житлові будинки, що обслуговуються Товариством;

- матеріалами справи підтверджено й не заперечено Товариством, що протягом листопада-грудня 2014 року температура теплоносія на виході з котельної була нижчою за +50 градусів С, що унеможливлює забезпечення нормативної температури гарячої води усім споживачам, які мешкають у житлових будинках, приєднаних на подаючому трубопроводі ЦТП;

- територіальним відділенням АМК встановлено, що Товариство здійснювало перерахунок вартості наданих послуг з ЦПГВ споживачам лише в разі їх особистого звернення за вирішенням даного питання; іншим споживачам плата за відповіді послуги, надані з відхиленням їх якісних показників від нормативних, нараховувалася у повному обсязі;

- водночас за приписами Правил та Порядку проведення перерахунку розміру плати за надання послуг з ЦПГВ здійснюється на підставі даних температури гарячої води у точці розбору, тобто безпосередньо у будинку/квартирі кожного окремого споживача, однак територіальним відділенням АМК не було надано інформацію щодо даних температури гарячої води безпосередньо у кожному будинку/квартирі окремого споживача, що виключає можливість проведення Товариством такого перерахунку, а тому й законність пункту 3 Рішення № 29.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним (скасування) Рішення № 29.

Із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту згаданого рішення вбачається, що згідно з ним дії Товариства були кваліфіковані територіальним відділенням АМК за ознаками пункту 2 статті 50, частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно з положеннями названого Закону:

- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо, зокрема, на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (частина перша статті 12);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, в тому числі, зловживання (монопольним) домінуючим становищем (пункт 2 статті 50);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону накладаються штрафи у розмірі, передбаченому частиною другою статті 52 названого Закону;

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі прийнятих по суті даної справи судових рішень, Товариством у судах попередніх інстанцій визнавалися (і визнаються також у касаційній скарзі) ті обставини, що звернення до нього споживачів стосовно неналежної якості послуг з ЦПГВ протягом листопада - грудня 2014 року дійсно мали місце, і в цьому зв'язку представниками Товариства було складено акти про невідповідність якісних показників наданих послуг нормативним показникам та проведено перерахунки вартості наданих послуг частині споживачів.

Відповідно до частини першої статті 35 ГПК (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За з'ясованим попередніми судовими інстанціями змістом пункту 2 Рішення № 29, зловживання Товариством своїм монопольним (домінуючим) становищем (наявність якого у Товариства також останнім не заперечується) полягало саме у нарахуванні споживачам плати у повному обсязі за послуги ЦПГВ, наданих з відхиленням їх якісних показників від нормативних.

З наведеного випливає, що відповідне порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариства у зазначеному періоді часу дійсно мало місце, тому у суду першої інстанції не було законодавчо визначених підстав для скасування пунктів 2 і 4 Рішення № 29. Ті з'ясовані судами обставини, що у подальшому Товариство здійснило частині споживачів перерахунки вартості наданих послуг з ЦПГВ, свідчить лише про усунення Товариством певних наслідків допущеного ним порушення, але жодним чином не спростовує самого факту вчинення такого порушення. Тобто відповідальність Товариства за вчинене ним правопорушення, пов'язане із зловживанням своїх монопольним (домінуючим) становищем (про яке йдеться у згаданих пунктах Рішення № 29), настає безвідносно до того, чи було Товариством у подальшому здійснено перерахунки споживачам; ці обставини могли б враховуватися у визначенні міри відповідальності Товариства, але ніяк не впливали на, власне, правову кваліфікацію його дій за ознаками пункту 2 статті 50, частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Не можна погодитися повністю й з висновками обох попередніх судових інстанцій стосовно визнання недійсним пункту 3 Рішення № 29.

Так, частиною першою статті 48 названого Закону прямо передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Водночас ні цією статтею, ані іншими нормами Закону не передбачено повноважень відповідача щодо надання позивачу вказівок (зобов'язання позивача) з таких питань господарської компетенції останнього, як виконання перерахунку розміру плати за послуги з ЦПГВ. Натомість позивач, якого зобов'язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мав самостійно визначитися із шляхом (способами) такого припинення відповідно до закону.

Отже, зазначений пункт Рішення № 29 підлягав визнанню недійсним не повністю, а лише у відповідній частині.

Таким чином, обома попередніми судовими інстанціями допущено неправильне застосування статей 13, 48, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що згідно із статтею 311 ГПК України є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення.

Крім того, попередніми судовими інстанціями не взято до уваги, що ГПК України в редакції, чинній на час розгляду ними даної справи, не передбачалося можливості скасування актів державних та інших органів, а у згаданому Кодексі йшлося про визнання таких актів недійсними (наприклад, у статтях 5, 84). Наведене також враховується Касаційним господарським судом в ухваленні нового рішення.

Відповідно до статті 129 ГПК України і з урахуванням часткового задоволення касаційних скарг та немайнового характеру даного спору судові витрати зі справи розподіляються між обома сторонами в рівних частках (50:50).

Керуючись статтями 129, 308, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" та Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 04.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 920/30/17 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2016 № 29 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнати недійсним у частині таких слів і цифр, вміщених у пункті 3 цього рішення: "шляхом виконання перерахунку розміру плати за послуги з централізованого постачання гарячої води у зв'язку із зниженням їх якості у листопаді та грудні 2014 року".

У решті позову відмовити.

5. Стягнути із Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" 800 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 960 грн. витрат зі сплати судового збору за подання названим товариством касаційної скарги.

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на користь Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 880 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 960 грн. витрат зі сплати судового збору за подання названим відділенням касаційної скарги.

7. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Суховий