Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.03.2020 року у справі №905/914/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/914/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Кушнір І. В., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Тітан"

на рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 (суддя Бокова Ю. В.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 (головуючий суддя Здоровко Л. М., судді Бородіна Л. І., Лакіза В. В.)

у справі № 905/914/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиновка"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Тітан" і 2) Державного реєстратора Мангушської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування його державної реєстрації,

(уповноважені представники учасників справи у судове засідання не з`явилися)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Малиновка" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Тітан" (далі - відповідач-1, ТОВ СГП "Тітан") і державного реєстратора Мангушської державної районної адміністрації (далі - відповідач-2, державний реєстратор) про визнання недійсним договору емфітевзису, укладеного між ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ) і ТОВ СГП "Тітан", та скасування його державної реєстрації, виключивши з Державного реєстру запис про державну реєстрацію іншого речового права емфітевзису земельної ділянки площею 5,40 га, кадастровий номер 1423981100:06:000:0579, зареєстроване 03.03.2017 за №19348363 за ТОВ СГП "Тітан".

2. Позовні вимоги обґрунтовані, з посиланням на приписи статей 102-1, 141, 152 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 626, 627, 777, 792 Цивільного кодексу України, статей 2, 3, 9, 13, 15, 24, 27, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тим, що на час дії договору оренди, укладеного 01.09.2007 між ТОВ "Малиновка" та ОСОБА_1 (строк дії якого продовжено до 2056 року на підставі додаткової угоди від 10.12.2018) третя особа протиправно уклала з відповідачем-1 договір емфітевзису, речове право за яким зареєстроване державним реєстратором 03.03.2017 за ТОВ СГП "Тітан".

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 у справі № 905/914/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2020, позовні вимоги задоволено; визнано недійсним договір емфітевзису від 23.02.2017, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СГП "Тітан", зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.03.2017 за № 19348363 за ТОВ СГП "Тітан"; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права (емфітевзису) від 03.03.2017 №19348363 щодо земельної ділянки площею 5, 40 га кадастровий номер №1423981100:06:000:0579 за ТОВ СГП "Тітан"; стягнуто з ТОВ СГП "Тітан" і державного реєстратора на користь ТОВ "Малиновка" судовий збір в сумі по 1 921, 00 грн з кожного.

4. Судові рішення аргументовано тим, що оспорюваний договір емфітевзису був укладений між ТОВ СГП "Тітан" та ОСОБА_1 під час дії договору оренди, укладеного третьою особою з позивачем; в порушення вимог законодавства України державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речового права за договором емфітевзису від 23.02.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СГП "Тітан" належним чином не перевірив наявність права оренди на дану земельну ділянку за позивачем, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію права користування цією земельною ділянкою. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору емфітевзису від 23.02.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СГП "Тітан", та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права (емфітевзису) від 03.03.2017 №19348363 щодо земельної ділянки площею 5,40 га кадастровий номер №1423981100:06:000:0579 за ТОВ СГП "Тітан".

5. Стосовно доводів відповідача-1 про те, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, зазначив, що спір у цій справі пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку ТОВ СГП "Тітан", за яким зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто, у спірних правовідносинах - ТОВ СГП "Тітан" та керуючись приписами пунктів 6, 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) дійшов висновку, що спір у цій справі слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2020, а провадження у справі № 905/914/19 закрити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. Скаржник не погоджується з висновками судів стосовно визначеної юрисдикції цього спору і зазначає, що спір виник із приводу порушення прав позивача як орендаря внаслідок укладення договору емфітевзису щодо цієї земельної ділянки її власником з іншим користувачем і пов`язаний з діями фізичної особи - власника земельної ділянки, яка є орендодавцем за договором оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач. Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки.

8. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 посилається на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19, від 27.11.2019 у справі № 657/33/19, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2020 у справі № 922/808/19.

Позиція інших учасників справи

9. ТОВ "Малиновка" подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві позивач зазначає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 926/358/19, де Касаційний господарський суд зазначив, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення, яке не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи, що також кореспондується з вимогами частини другої статті 309 ГПК України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. 01.09.2007 між ОСОБА_1 (орендодавець) і ТОВ "Малиновка" (орендар) укладено типовий договір оренди землі (далі - договір оренди), згідно з умовами якого, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5, 40 га, у тому числі рілля 5, 40 га, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії від 29.01.2007 ЯБ №742541, яка знаходиться на території Бердянської сільської ради Першотравневого району Донецької області.

Відповідно до пункту 8 договору оренди, цей договір укладено на 12 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктами 15, 16 договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Передання земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення (пункт 18 договору оренди).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 20 договору оренди).

Відповідно до положень договору оренди, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Дія договору оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Дія цього договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. Сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання договору можливе лише за взаємною згодою сторін за умови письмового попередження зацікавленою стороною іншої сторони не пізніше ніж за один рік до дати розірвання договору.

Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

11. Договір оренди підписаний представниками сторін та зареєстрований у Першотравневому РВ ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.12.2007 за № 040716600293 щодо державної реєстрації договору оренди від 27.12.2007 № 040716600293 строком на 12 років на земельну ділянку загальною площею 5, 40 га кадастровий номер 1423981100:06:000:0579, що розташована на території Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області (за межами населених пунктів), укладеного між ТОВ "Малиновка" та громадянином ОСОБА_1

12. Доказів дострокового розірвання договору оренди матеріали справи не містять.

13. У подальшому, 10.12.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ "Малиновка" укладено додаткову угоду до договору оренди, відповідно до якої пункт 8 договору оренди викладено в такій редакції: "Договір укладено до 10.12.2056 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

14. Як зазначає позивач, додаткова угода до договору оренди була підписана представниками сторін, проте не зареєстрована на виконання Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з огляду на наявність зареєстрованого іншого речового права на спірну земельну ділянку за іншим суб`єктом господарювання.

15. Так, 23.02.2017 між ОСОБА_1. (власник) та ТОВ СГП "Тітан" (емфітевт) укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) (далі - договір емфітевзису), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 5,40 га, кадастровий номер -1423981100:06:000:0579, яка розташована на території Бердянської сільської ради Донецької області.

Цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, щодо якої власник передає емфітевту право розпорядження та право цільового використання (емфітевтичне право) вказаної земельної ділянки, зберігаючи за собою право володіння нею.

Земельна ділянка відведена в натурі (на місцевості) у встановленому порядку і належить власнику на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 742541, виданого 29.01.2007 на підставі розпорядження голови Першотравневої райдержадміністрації від 05.09.2006 за №371 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №010716600062.

Згідно з пунктом 1.3. договору емфітевзису, земельна ділянка передається емфітевту з метою виробництва сільськогосподарської продукції та розміщення відповідної виробничої інфраструктури.

Відповідно до пункту 2.1 договору емфітевзису, передача емфітевтичного права здійснюється безкоштовно. Емфітевт сплачує власнику плату за користування емфітевтичним правом завчасно за 100 (років) у розмірі 114 037, 27 грн, в тому числі, податок з доходів фізичних осіб. Плата за користування емфітевтичним правом не переглядається та залишається незмінною протягом усієї дії договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору емфітевзису сторони домовилися, що емфітевтичне право за цим договором встановлено на строк 100 (сто) років.

Пунктами 3.3-3.5 договору емфітевзису передбачено, що емфітевт має право приступати до використання земельної ділянки після підписання цього договору. Емфітевт зобов`язаний зареєструвати право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку. Після закінчення строку дії договору, він вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, в разі, якщо ні одна зі сторін не попередила письмово, не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, другу про свій намір не поновлювати його на новий строк.

Договір емфітевзису припиняє свою дію у випадках: при набутті емфітевтом земельної ділянки у власність в порядку, передбаченому Земельним кодексом України; викупу власником емфітевтичного права; за інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 9.1. договору емфітевзису, він набирає чинності після його підписання сторонами, з наступною державною реєстрацією, і діє до виконання сторонами його умов.

16. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07.03.2017 № 81981696, договір емфітевзису зареєстрований державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженко А. В. 03.03.2017, номер запису про інше речове право 19348363.

17. Відповідно до акта про передачу та прийом в право користування земельної ділянки (кадастровий номер 1423981100:06:000:0579), ОСОБА_1. передав, а ТОВ СГП "Тітан" прийняло земельну ділянку, що розташована на території Бердянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,40 га.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

18. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

19. Відповідно до приписів статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

20. У статтях 5, 7 та 8 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

21. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

23. При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

24. Позивач заявив до господарського суду позов до ТОВ СГП "Тітан" та державного реєстратора, за участю фізичної особи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про визнання недійсним договору емфітевзису і скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційного запису про державну реєстрацію за відповідачем-1 права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), якою користується позивач на праві оренди.

25. У позовній заяві зазначено, що приватноправовий характер вказаного спору позивачем визначено відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

26. Так, у постанові від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки про застосування норм права: "Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

27. Разом з тим, у постанові від 12.11.2019 у справі № 920/40/19, ухваленій у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у спорі щодо захисту позивачем свого права користування земельними ділянками, яке було порушено власниками цих земельних ділянок (треті особи у справі) та відповідачами шляхом укладення ними договорів про надання права користування цими ж самими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) дійшла таких висновків: "Оскільки позивач оспорює спільні дії власників цих земельних ділянок (треті особи) та відповідачів 1 і 2, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідачів 1 і 2, а й фізичних осіб - власників земельних ділянок. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідачі 1 і 2 та власники земельних ділянок, які є сторонами (орендодавцями, власниками) договорів, укладених з позивачем та відповідачами 1 і 2. Зазначені власники земельних ділянок є фізичними особами, які не мають статусу підприємців, що сторонами не заперечується. Саме з цих підстав справа у цьому спорі не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства (пункти 6.14, 6.15)".

28. Враховуючи подібність правовідносин у справі № 920/40/19 і у справі, що переглядається, Суд погоджується з доводами скаржника, викладеними у пункті 7 цієї постанови.

29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 657/33/19, ухваленій у подібних правовідносинах, викладені такі висновки:

"- відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими;

- справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 ЦПК України підвідомчі судам загальної юрисдикції;

- спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації відповідачами права оренди з іншим орендарем, у той час як правовідносини на підставі договорів оренди між позивачем та фізичними особами, які у цій справі є третіми особами, на той час не припинилися. Отже, спір виник з приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договорів оренди щодо цих же земельних ділянок тими ж орендодавцями з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичних осіб - власників земельних ділянок, які є орендодавцями за договорами оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач;

- вказаний спір має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, зокрема право на оренду конкретних земельних ділянок;

- такий спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає з договірних відносин, є приватноправовим, і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок."

30. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про цивільно-правовий характер спірних правовідносин, проте не врахували належний суб`єктний склад сторін цього спору, до якого відносяться також власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем, власником) договорів, укладених з позивачем і відповідачем-1, та є фізичною особою.

31. Зважаючи на характер правовідносин у цій справі та суб`єктний склад, Суд вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

32. За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

33. Так, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження у справі № 905/914/19, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

34. Суд звертається до власних правових позицій, викладених у постанові від 14.01.2020 у справі № 922/808/19.

35. Суд відхиляє доводи позивача, викладені у пункті 9 цієї постанови, оскільки порушення судами правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 ГПК України, відповідно до вимог частини другої статті 313 ГПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

37. Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

38. Ураховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що касаційну скаргу ТОВ СГП "Тітан" необхідно задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати, а провадження у справі закрити.

39. Касаційний господарський суд в порядку вимог частини другої статті 231 ГПК України роз`яснює позивачу, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Касаційного господарського суду із заявою про направлення справи до відповідного суду за встановленою юрисдикцією.

Розподіл судових витрат

40. У касаційній скарзі ТОВ СГП "Тітан" просить компенсувати витрати пов`язані з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 684 грн і за подання апеляційної скарги - 5 763 грн.

41. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

42. З наведеної норми вбачається, що сплачена сума судового збору в разі закриття провадження у справі повертається особі, яка його сплатила, за клопотанням з Державного бюджету України.

43. Відповідно приписів частини восьмої статті 129 ГПК України питання розподілу понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката вирішується судом за наявності відповідних доказів.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 313, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Тітан" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 у справі № 905/914/19 скасувати.

3. Провадження у справі № 905/914/19 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил