Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.03.2019 року у справі №925/675/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/675/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л. В.,

судді: Баранець О. М., Ткач І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К. І.;

за участю представників:

позивачів - 1 - не з'явився,

- 2 - не з'явився,

відповідачів - 1 - не з'явився,

- 2 - не з'явився,

прокуратури - Красножон О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Недзеленко Інни Миколаївни,

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді - Мальченко А. О., Дідиченко М. А.)

від 28.01.2019,

за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаської обласної ради,

до 1) фізичної особи - підприємця Недзеленко Інни Миколаївни,

2) Золотоніської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату I-III ступенів Черкаської обласної ради,

про визнання недійсними додаткових угод,

ВСТАНОВИВ:

у червні 2018 року керівник Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської обласної ради звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 24.01.2018, № 2 від
20.03.2018, № 3 від 29.03.2018, № 4 від 02.04.2018 до договору поставки продуктів харчування № 3 е-т від 17.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди № 1 від 24.01.2018, № 2 від
20.03.2018, № 3 від 29.03.2018, № 4 від 02.04.2018 до договору поставки продуктів харчування № 3 е-т від 17.01.2018 суперечать вимогам ст.ст. 3, 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та є недійсними.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.10.2018 у позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсними додаткові угоди № 1 від 24.01.2018, № 2 від 20.03.2018, № 3 від 29.03.2018, № 4 від 02.04.2018 до договору поставки продуктів харчування № 3 е-т від 17.01.2018, укладеного між Золотоніською загальноосвітньою санаторною школою - інтернатом І-ІІІ ступенів Черкаської обласної ради і фізичною особою - підприємцем Недзеленко Інною Миколаївною. Здійснено розподіл судового збору.

07.03.2019 ФОП Недзеленко І. М. подала касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019, в якій просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2018.

Підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду зазначає те, що апеляційним судом не було взято до уваги те, що Закон України "Про публічні закупівлі" застосовується до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує відповідні вартісні межі, встановлені в абзацах 2,3 Закон України "Про публічні закупівлі". Оскільки очікувана вартість предмета закупівлі відповідача-1 становила 182 000,00 грн (з ПДВ) та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах 2,3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі", зазначена закупівля є допороговою, а тому на ці правовідносини поширюється Порядок здійснення допорогових закупівель (в пункті 6.1 якого не містяться положення щодо обов'язковості дотримання замовником принципів публічних закупівель). Стверджує, що відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", вказані в ньому принципи поширюються на правовідносини, що складаються між замовниками і учасниками саме під час здійснення процедури закупівлі і не поширюються на договірні правовідносини, що складаються між сторонами після її проведення. Вважає, що апеляційний суд вийшов за межі не тільки апеляційної скарги, але і позовних вимог, що є грубим порушенням принципів господарського судочинства, ст. 269 ГПК України. Посилається на явну упередженість апеляційного суду, невідповідність його висновків обставинам справи та матеріалам справи, які суд апеляційної інстанції повинен був дослідити (натомість він грубо знехтував своїми процесуальними обов'язками).

У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора Черкаської області посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими. Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права. На думку заступника прокурора Черкаської області, касаційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції від 28.01.2019 без змін в силу ст. 309 ГПК України.

Черкаська обласна рада у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі", виходячи з ціни предмета закупівлі, положення ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до спірних правовідносин не застосовуються (окрім, встановленого обов'язку дотримання замовником принципів публічних закупівель, визначених ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" - добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель). Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов законного висновку, що пропозиція постачання масла за заниженою ціною з подальшим кількаразовим підвищенням ціни, що відбулось майже відразу після торгів та здійснене в доволі короткий проміжок часу, є свідченням порушення принципу добросовісної конкуренції, відкритості і прозорості на всіх стадіях закупівлі.

21.05.2019 до Верховного Суду від Генеральної прокурату України надійшов відзив на касаційну скаргу. Оскільки цей відзив був поданий поза межами строків, встановлених ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 та з недотриманням вимог п. 2 ч. 6 ст. 165 ГПК України, то він не береться судом касаційної інстанції до уваги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Золотоніською загальноосвітньою санаторною школою - інтернатом I-III ступенів Черкаської обласної ради було проведено допорогову закупівлю масла вершкового (код ДК 021:2015 - (СРV):15530000-2): масло вершкове (жирність 72-73%) 1 300 кг з очікуваною вартістю 182 000,00 грн.

Оголошення про проведення допорогової закупівлі було оприлюднено в мережі інтернет на веб-сайті "Prozorro-публічні закупівлі" за № UA-2018-01-04-000144-а.

Основним критерієм вибору переможця є ціна.

Найнижчу ціну на предмет закупівлі запропонували: ФОП Недзеленко І. М. з пропозицією 124 800,00 грн з ПДВ (остаточна пропозиція 103 997,00 грн з ПДВ), ФОП Гончар В. І. з пропозицією 172 250,00 грн з ПДВ (остаточна пропозиція 104
000,00 грн з ПДВ).

За результатами проведених допорогових торгів, 17.01.2018 між Золотоніською загальноосвітньою санаторною школою - інтернатом І-ІІІ ступенів Черкаської обласної ради (замовник) і фізичною особою - підприємцем Недзеленко І. М. (постачальник) було укладено договір поставки продуктів харчування № 3 е-т, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити замовникові вершкове масло, жирність 72-73% (класифікатор ДК 021:2015 (СРV): 15530000-2 вершкове масло) - 1 300 кг, зазначений у специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 3.1 договору сума визначена у договорі становить з урахуванням всіх витрат, зборів та податків постачальника 103 987,00 грн. Розрахунок суми наводиться в додатку № 1 (специфікація), який є невід'ємною частиною цього договору.

В подальшому між замовником і постачальником було укладено чотири додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару (кожного разу на 10 %), без зміни суми договору. Зокрема, додатковою угодою № 1 від 24.01.2018 ціну за масло вершкове збільшено до 87,99 грн за 1 кг (при цьому кількість зменшено); додатковою угодою № 2 від 20.03.2018 ціну за масло вершкове збільшено до 96,79
грн за 1 кг (кількість зменшено); додатковою угодою № 3 від 29.03.2018 ціну за масло вершкове збільшено до 106,47 грн за 1 кг (кількість зменшено); додатковою угодою № 4 від 02.04.2018 ціну за масло вершкове збільшено до 117,12 грн за 1 кг (кількість зменшено).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що вартість товару закупівлі є меншою за вартість, встановлену в абз. 2,3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ця закупівля є допороговою і при проведенні відбору постачальника масла замовником застосовувався Порядок здійснення допорогових закупівель. Оскільки до спірних угод застосовуються загальні норми ЦК України (ст. 651), ГК України (ст. 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору, а не спеціальні - ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", то доводи прокурора щодо того, що укладені між відповідачами додаткові угоди суперечать наведеній нормі спеціального Закону є помилковими. Вказав на те, що прокурором не було доведено, що сторонами під час закупівлі було порушено принципи публічних закупівель. Посилався і на те, що Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаська обласна ради не брали участі в проведених допорогових торгах, а тому їх права як потенційних конкурентів переможця торгів не були порушені.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив з того, що наявною інформацією органу статистики підтверджується не підвищення ціни на масло у лютому 2018 року, а її зниження у порівнянні з груднем 2017 року. Станом на 2018 рік були відсутність будь-які обставин, що вказували б на коливання ціни на масло в сторону збільшення та об'єктивних причин для підвищення ціни на масло у сторін не було. На думку апеляційного суду, при укладенні спірних додаткових угод було порушено вимоги чинного законодавства, принципи закупівель, встановлені ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 6.2 Порядку здійснення допорогових закупівель (добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель), а тому ці спірні додаткові угоди є недійсними.

Проте, повністю погодитися з такими висновками господарських судів не можна з огляду на таке.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закон України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 53 ГПК України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного судам слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v.

France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до Положення про Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації, затверджене розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації № 629 від 08.12.2015, Управління, відповідно до покладених на нього завдань здійснює керівництво і контроль діяльності органів управління освітою районних державних адміністрацій, організовує та контролює роботу державних і комунальних вищих навчальних закладів до делегованих МОНУ повноважень, а також закладу післядипломної освіти, що перебуває в його підпорядкуванні, керує в установленому порядку роботою з організації підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних працівників, виконує інші функції, що випливають із покладених на управління завдань.

Однак, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не звернули належної уваги на те, що поставка здійснювалась Золотоніській загальноосвітній санаторній школі - інтернату I-III ступенів Черкаської обласної ради, засновником якої є Черкаська обласна рада (власник), а органом її управління - Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації (п. 1.4,1.5 Статуту Золотоніської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату I-III ступенів Черкаської обласної ради). Також, належним чином не дослідили і не встановили "належність коштів", за які здійснювалась така поставка за договором № 3 е-т з урахуванням спірних додаткових угод (враховуючи, що згідно з п. 10.2 Статуту джерелами фінансування санаторної школи-інтернату є, зокрема, кошти обласного бюджету) та порушення в такому разі саме "інтересів держави" при укладенні спірних додаткових угод.

Не було господарськими судами належним чином досліджено і у чому саме полягає завідома суперечна інтересам держави та суспільства мета при укладенні спірних додаткових угод.

Також суди не перевірили наведені прокурором в позовній заяві причини, які, на його думку, перешкоджають захисту інтересів держави належними суб'єктами, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду, як і не з'ясували, чи вжито прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.

При цьому, необхідно зазначити, що невжиття відповідними органами заходів щодо оскарження додаткових угоди № 1 від 24.01.2018, № 2 від 20.03.2018, № 3 від
29.03.2018, № 4 від 02.04.2018 до договору поставки продуктів харчування № 3 е-т від 17.01.2018, на що прокурор посилався в позовній заяві, не є безумовними правовими підставами для здійснення представництва в суді інтересів держави.

Оскільки з'ясування зазначених вище питань і встановлення відповідних обставин є необхідними складовими для належного розгляду справи, то висновок судів попередніх інстанцій по суті без встановлення підставності звернення до суду на захист інтересів держави прокурора, є передчасним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно взяти до уваги вказане, належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, встановити відповідний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та причини, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб'єктом (у випадку його наявності); належним чином встановити чи було звернення прокурора спрямоване на задоволення і суспільної потреби та в чому полягають порушення інтересів держави у цьому випадку. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону прийняти рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 236, 237, 238 ГПК України.

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Недзеленко Інни Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 24 жовтня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 січня 2019 року у справі за № 925/675/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач