Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.02.2018 року у справі №914/3369/16
Постанова ВГСУ від 04.04.2017 року у справі №914/3369/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/3369/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді - Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1,

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Головатюк Л.Д.)

від 28.09.2017,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Мальченко А.О., судді - Дикунська С.Я., Жук Г.А.)

від 14.12.2017,

за позовом ОСОБА_1,

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк"

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою вкладу в розмірі 6 600,00 дол. США згідно з договором № 006-13514-270215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США від 27.02.2015 в сумі 6 600,00 доларів США і подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором № 006-13514-270215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США від 27.02.2015 в сумі 6 600,00 доларів США.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилалася на те, що повідомлення про нікчемність укладеного між позивачем та банком договору є незаконним і безпідставним, а дії відповідача щодо невідшкодування ОСОБА_1 коштів за банківським вкладом є неправомірними.

Уточнена позовна заява від 15.05.2017 не була прийнята судами, оскільки фактично є поданням іншого позову у справі.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Також судами було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі № 914/3369/16.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що оскільки ПАТ "Дельта Банк" уклав з позивачем депозитний договір та провів операцію за результатами якої збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, що є порушенням постанови Національного банку України "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" № 692/БТ від 30.10.2014, яка є обов'язковою до виконання, то депозитний договір є нікчемним і відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Також вказували на те, що грошові кошти на депозитний рахунок позивача надійшли всупереч умовам договору, а тому такі кошти не є вкладом у розумінні ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

03.01.2018 ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017, в якій просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що судами безпідставно застосовано до цих правовідносин п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; на неправомірність висновків судів про те, що депозитний договір № 006-13514-270215 від 27.02.2015 є нікчемний, оскільки укладений між ОСОБА_1 і ПАТ "Дельта Банк" в період дії постанови Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" № 692/БТ від 30.10.2014 і кошти на депозитний рахунок були зараховані в інший спосіб, ніж встановлений Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк".

Заслухавши суддю-доповідача, Верховний Суд вважає, що ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з таких підстав.

Як встановлено судами, 27.02.2015 між ОСОБА_1 (вкладником) і ПАТ "Дельта Банк" (банком) було укладено договір № 006-13514-270215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США, відповідно до п. 1.2. якого сума вкладу складає 6 600,00 доларів США.

Факт надходження грошових коштів на депозитний рахунок ОСОБА_1 у сумі 6 600,00 доларів США підтверджується платіжним дорученням № 46589920 від 27.02.2015.

Постановою Національного банку України № 150 від 01.03.2015 ПАТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 71 від 08.04.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015, а рішенням виконавчої дирекції Фонду № 147 від 03.08.2015 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 включно.

16.09.2015 уповноваженою особою Фонду було підписано наказ Тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", відповідно до якого вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, та перелік яких наведено в додатку № 1 до цього наказу, зокрема, договору банківського вкладу (депозиту) № 006-13514-270215 від 27.02.2015.

Постановою Національного Банку України № 664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", а рішенням виконавчої дирекції Фонду № 181 від 02.10.2015 розпочата процедура ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

У липні 2015 року, довідавшись про те, що уповноважена особа Фонду формує реєстр вкладників, яким будуть повертатись вклади за рахунок коштів Фонду через ПАТ "Укрексімбанк", а також про те, що ОСОБА_1 відсутня у відповідному реєстрі, позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду з заявою (претензією) про включення його до відповідного реєстру.

На адресу позивача листом вих. № 8821/2947 від 23.09.2015 було направлено повідомлення про нікчемність укладеного між ОСОБА_1 і банком договору № 006-13514-2702215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У п. 24 рішення Європейського суд з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 визначено, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12.10.1978), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Статтею 20 ГПК України визначений перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів (ст. 12 ГПК України, чинна на момент винесення спірних рішень у справі).

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, яка була чинною на час ухвалення судових рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічна норма міститься й у ст. 19 чинного ЦПК України.

Отже, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, яка звернулась за захистом своїх прав, що виникли з цивільних відносин, зокрема, з цивільно-правової угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, у цій справі фізична особа ОСОБА_1 звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладу фізичних осіб про відшкодування коштів від імені сторони правочину, а отже, оскільки, позивачем у справі є фізична особа і спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди, то справа № 914/3369/16 підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Частиною 1 ст. 313 ГПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (ч. 2 ст. 313 ГПК України).

Оскільки господарськими судами було помилково розглянуто спір, який не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, то постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, ОСОБА_1 не позбавлена права захистити свої права в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 129, ч. 4 ст. 231 ГПК України повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 7 938,00 грн судового збору, який був сплачений позивачем при подачі позовної заяви, двох апеляційних та касаційної скарг.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 300, п. 5 ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2017 року у справі № 914/3369/16 скасувати.

Закрити провадження у справі № 914/3369/16.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 7 938,00 грн судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, двох апеляційних та касаційної скарг.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач