Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/1336/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іванов О.Г., судді Дармін М.О., Широбокова Л.П.)

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017 (суддя Новікова Р.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" та Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - позивач) просило солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (далі-відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод" (далі-відповідач-2) заборгованість за кредитною лінією у розмірі 11 000 000,00 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитною лінією у розмірі 1436734,83 доларів США, 41511882,97 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 5209212,70 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 порушив умови договору про відкриття кредитної лінії від 16.08.2012 № 05-В/12/14/ЮО, з урахуванням договору від 18.12.2015 про внесення змін до вказаного договору, а відповідач-2 порушив умови договору поруки від 18.12.2015 №1.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2017 наведену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у даній справі.

27.02.2017 відповідач-1 звернувся із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" та Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод" про визнання недійсними договору про відкриття кредитної лінії від 16.08.2012 № 05-В/12/14/ЮО та договору від 18.12.2015 про внесення змін до вказаного договору та просив відстрочити йому сплату судового збору за подання зустрічного позову до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017, відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" просить скасувати вище вказані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач-1 посилалася на те, що суд апеляційної інстанції розглянувши справу за його відсутності, незважаючи на клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, порушив права відповідача-1. Також скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не вжив заходів для з'ясування причин з яких відповідач-1 не зміг оплатити судовий збір, у зв'язку з чим порушив його право на безперешкодне звернення до суду та на розгляд судом зустрічного позову.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що суди у відповідності до норм матеріального та процесуального права прийняли судові рішення, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відмовляючи оскарженою ухвалою у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" про відстрочення сплати судового збору та повертаючи заявнику зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, свій висновок мотивував тим, що заявником не зазначено обставин, які свідчать про неможливість здійснити оплату судового збору у встановлених законом розмірі за подання зустрічної позовної заяви.

Підстави для скасування вказаних судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Пунктом 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною другою статті 60 наведеного Кодексу визначено, що подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Згідно пункту 4 частини першої статті 63 вказаного Кодексу суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом положень статті 8 цього Закону питання про відстрочення судом сплати судового збору з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Із доводів, наведених у касаційній скарзі, із оскаржених судових рішень та із змісту поданого клопотання про відстрочення від сплати судового збору не вбачається, що це клопотання містило доводи і до нього було подано докази на підтвердження того, що майновий стан заявника перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

За таких обставин висновки судів про те, що відповідач-1 не навівши жодних доводів і не подавши відповідних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав сплаті ним судового збору у встановлених порядку і розмірі, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача-1 про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з чим зустрічна позовна заява підлягає поверненню, є законним та обґрунтованим.

Заявник касаційної скарги цих висновків не спростував.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання про відстрочення судового збору і повернення зустрічної позовної заяви.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскаржених судових рішень.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності, незважаючи на його клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив його права, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Так, особа, яка подала касаційну скаргу, є юридичною особою, керівник якої не був позбавлений можливості представляти її інтереси в суді, або уповноважити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Обставини, на які посилається особа, яка подала касаційну скаргу, не можуть вважатись об'єктивно непереборними, тобто такими, що не залежали від волі цієї особи, оскільки вони пов'язані із суб'єктивними чинниками, зокрема відсутністю працівника підприємства - юриста. Між тим, відомості про те, що у зв'язку з цими обставинами підприємство припиняло, чи призупиняло свою діяльність, відсутні. Також, суд касаційної інстанції зазначає, що це підприємство не використало свого права звернутись, у разі необхідності, за правовою допомогою до адвоката, чи адвокатського об'єднання, чи юридичної фірми, право на яке йому забезпечено на рівні з фізичними особами - громадянами.

А відтак, наведені причини не можуть визнаватись поважними причинами неявки представника, а неявка відповідача-1 у судове засідання не перешкоджала розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених судових рішень немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/1336/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов