ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5744/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. (головуючий), Кушнір І.В., Случ О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Трек-С"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 (суддя Якименко М.М.) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 (судді Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

у справі № 910/5744/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Трек-С"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс"

про стягнення 259 105, 20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Трек-С" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" збитків та коштів, сплачених за придбане ним обладнання, яке позивач вважає фальсифікованим.

Під час неодноразового розгляду заявленого позову, судами встановлено, що 13.07.2017 за домовленістю між сторонами Відповідач виставив й направив Позивачу рахунок на оплату обладнання № 474 - віброплити NTC ІТ 3330 VC кількістю 1 шт. за ціною 95 032 грн. з ПДВ та вібротрамбовки NTC NT-70 кількістю 1 шт. за ціною 55 328 грн. з ПДВ, усього на суму 150 360 грн, який позивач оплатив у повному обсязі.

Судами з`ясовано, що при здійсненні поставки обладнання сторони окремо не погоджували умов щодо його певних характеристик, натомість встановлено, що позивач замовив вказане обладнання після ознайомлення з його характеристиками, зазначеними на веб-сайті відповідача.

03.08.2017 Відповідач здійснив Позивачу поставку зазначеного обладнання, що підтверджується копією видаткової накладної від 04.08.2017 № 448, на якій позивач зазначив: "Товар не прийнятий, товар залишається у ТОВ "Трек-С" для перевірки якості та оригінальності, та після перевірки буде прийнято рішення щодо прийняття чи не прийняття Товару, шляхом підписання відповідного Акту", що засвідчена підписом представника позивача Михальського М.А., який діяв на підставі відповідної довіреності.

Отримавши товар від відповідача, позивач певний час ним користувався після чого звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача грошових коштів, оскільки вважає, що товар є фальсифікованим.

За твердженням позивача, після ознайомлення з технічними характеристиками та зовнішнім виглядом обладнання технічні спеціалісти виявили "ряд невідповідностей - за зовнішнім виглядом, вагою, розміром підошви, кількістю ударів на хвилину, потужністю двигуна"; при цьому інформація про віброплиту відсутня на сайті заводу - виробника, а саме компанії NTC (Чеська республіка).

У зв`язку з цим позивач двічі письмово повідомляв відповідача про свою відмову в прийнятті обладнання та просив повернути перераховані кошти в сумі 150 360 грн на свій розрахунковий рахунок.

Відповідач, у свою чергу, письмово повідомив позивача про необхідність надання обладнання для діагностики "в уповноваженому відповідним чином сервісному центрі" для повернення коштів; крім того, відповідач зобов`язався надіслати запит до офіційного представника компанії NTC та поінформувати позивача.

На цей лист позивач письмово повідомив, що акт приймання-передачі обладнання не складено з огляду на відсутність у продавця підтверджуючих документів щодо походження обладнання.

Поряд з тим виробник обладнання - NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка) письмово повідомив позивача (на запит останнього), що не виробляв відповідне обладнання, не має договірних відносин з Відповідачем, а його офіційним представником в Україні є фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Лук`ян М.Ф.

ФОП Лук`ян М.Ф. на звернення позивача повідомив останнього, що зовнішній вигляд обладнання не характерний для продукції компанії NTC, обладнання відрізняється від оригінального конструктивно, продукція із вказаними серійними номерами не випускалася; відтак ФОП Лук`ян М.Ф. відмовився обслуговувати техніку "сумнівного походження" (як зазначено в його листі).

Припинивши подальшу експлуатацію придбаного обладнання, позивач 25.04.2018 письмово звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення вартості неякісного (фальсифікованого) та такого, що не відповідає погодженим сторонами умовам договору купівлі - продажу товару, проте відповідач відповіді на це звернення не надав і сплачені йому кошти не повернув. Зазначене стало підставою для даного позову.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Також рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2018 стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 000 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (з урахуванням ухвали цього суду від 29.01.2019 про виправлення описки): апеляційні скарги позивача задоволено частково; рішення місцевого господарського суду скасовано частково; резолютивну частину рішення викладено в редакції, згідно з якою з відповідача стягнуто на користь позивача 150 360 грн, 2 255,40 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; в іншій частині в позові відмовлено. Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2018 скасовано частково; резолютивну частину додаткового рішення викладено в редакції, згідно з якою з позивача стягнуто на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 072,69 грн; у решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено; - стягнуто з позивача на користь відповідача 7 554,60 грн витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції; у решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.05.2019 постанову апеляційного суду скасовано в частині задоволення позову, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За наслідком нового розгляду зазначеної частини позовних вимог постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 рішення та додаткове рішення місцевого суду залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та увалити нове - про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на помилковість висновків судів щодо недоведеності ним того факту, що поставлене відповідачем обладнання є фальсифікатом.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про прийняття оскаржуваних судових рішень при правильному застосуванні норм матеріального права і без жодних порушень норм процесуального права, при повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин у справі, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Крім того відповідачем подано заяву про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 18 000 грн, пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів (в частині відмови в позові про стягнення 150 360 грн), а також додаткове рішення місцевого суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Частково скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд зазначив про необхідність встановлення обставин щодо того, чи мало місце надання відповідачем проданому позивачу товару такого вигляду, за якого він може бути ідентифікований як той, за який він видається, тобто, чи відбулась у даному випадку фальсифікація товару.

При цьому Верховний Суд зауважив, що фальсифікація товарів могла б мати місце тоді, коли сторони дійшли б угоди щодо поставки цілком певного товару, а натомість поставлено було б інший товар під виглядом того, який сторони погодили між собою.

Наявність такої угоди, за відсутності єдиного документа, підписаного обома сторонами (як це з`ясовано судами), могла б бути підтверджена, з урахуванням припису частини першої ст. 181 Господарського кодексу України, доказами обміну сторін листами, факсограмами, телефонограмами тощо, прийняття до виконання замовлення одержувача.

Виконуючи наведені вказівки, суд апеляційної інстанції, дослідив наявні серед матеріалів справи докази - роздруківки із веб-сайту відповідача із зображенням та характеристиками товару - надані самим же позивачем, на підставі яких дійшов висновку, що перед замовленням товару, позивач ознайомився зі всіма його характеристиками.

Так, в описі товару, який був розміщений на веб-сайті відповідача детально значено всі його характеристики. Зокрема, в описі до вібротрамвобки NTC NT-70 зазначено наступні характеристики: вага - 75 кг; розмір підошви - 300x300; кількість ударів в хвилину - 650-690; потужність двигуна - 4 л.с., габарити 45x78x100, об`єм двигуна - 118 см. куб і т.д.

В описі до віброплити NTC ІТ 3330 VC зазначено такі характеристики: вага -330 кг; розмір підошви - 94x50; потужність двигуна - 13 л.с. і т.д.

Крім опису, на веб-сайті відповідача також містилось візуальне зображення обладнання.

За висновком апеляційного суду, перед замовленням обладнання, позивач детально ознайомився із всіма його характеристиками (вага, габарити, потужність двигуна і т.д.) та візуальним зображенням, після чого замовив вказаний товар.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем не підписувались у письмовому вигляді будь-які документи, в яких би було зафіксовано, що відповідач повинен поставити позивачу цілком певний товар. З цього питання сторони також і не обмінювались листами, факсограмами, телефонограмами тощо.

Здійснивши публічну оферту щодо продажу товару, відповідач з самого початку ознайомив покупця із всіма його характеристиками, в тому числі, і з візуальним зображенням.

Тому, встановивши, що відповідачем поставлено позивачу товар, який повністю відповідає всім характеристикам, зазначеним на сайті продавця, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави вважати фальсифікованим цей товар, відсутні.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, та вважає, що доводами касаційної скарги не спростовано ключової у даному випадку обставини - а саме, поставки відповідачем саме того товару і з тими характеристиками, який було зазначено на його веб-сайті, тобто саме того товару, який позивач замовляв.

Доводи скаржника про недоведення відповідачем відповідності зазначеної на сайті країни походження такого товару також не спростовують висновків апеляційного суду про те, що у даному випадку йде мова про фальсифікацію товару, оскільки як вже зазначено, фальсифікація - це надання товарам такого вигляду, за якого вони можуть бути ідентифіковані як ті, за які вони видаються.

За висновком колегії суддів, у даному випадку недоведення відповідачем обставини походження товару не є достатнім для доведення фальсифікації відповідачем цього товару, оскільки поставлений ним товар за зовнішнім виглядом та технічними характеристиками повністю відповідає тому товару, який він пропонував та який і замовив позивач.

Оскільки у даному випадку факт фальсифікації товару не підтверджено, правильним є висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову про повернення сплачених за товар коштів, заявленого з підстав поставки фальсифікованого обладнання.

Щодо доводів скаржника про підтвердження ним того факту, що поставлений товар є фальсифікатом, то вони не приймаються до уваги, оскільки не спростовують факту поставки саме того товару, який замовляв позивач.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову про повернення коштів, сплачених за поставлений товар, з огляду також на таке.

Як правильно зазначено апеляційним судом, за приписами ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 708 Цивільного кодексу України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Між тим, позивачем не доведено невідповідності поставленого товару, оферта якого знаходиться на сайті продавця - відповідача у справі.

Доводи скаржника про те, що даний товар є підробленим, не стосуються предмету позову, оскільки у даному провадженні розглядається питання про те, чи здійснив відповідач поставку товару під видом того товару, який замовляв позивач, тобто фальсифікацію товару, а не обставини, пов`язані з підробленням такого товару.

Враховуючи, що матеріалами справи у правовідносинах між сторонами даної справи не підтверджено обставин фальсифікації відповідачем поставленого товару, як і не підтверджено обставин невідповідності цього товару заявленим на сайті характеристикам, вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, а також даним, вказаним у маркуванні чи в супровідних документах; або неможливості використання обладнання (вібротрамбовки та віброплити) для виконання комплексу робіт з влаштування водопроводу згідно з укладеним ним (позивачем) договором будівельного підряду, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для повернення відповідачем коштів, сплачених за поставлений товар.

Враховуючи, шо жодними доводами скаржника такий висновок судів не спростовано, при цьому колегією суддів не виявлено порушення або неправильного застосування судами норм матеріального або процесуального права, підстави для скасування оскаржуваних рішень в частині відмови в стягненні з відповідача 150 360 грн вартості поставленого товару у даній справі відсутні.

Водночас за висновком колегії суддів, скаржником не доведено порушення місцевим судом норм процесуального права під час прийняття додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Щодо поданої відповідачем разом з відзивом на касаційну скаргу заяви про стягнення з позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 18 000 грн, Суд зазначає таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, зокрема: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. ч. 2, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката відповідачем надано суду: копію заявки на надання послуг №4 до договору про надання юридичних послуг від 14.05.2018; детальний опис робіт, виконаних при розгляді касаційної скарги позивача у даній справі; копію акту про надані послуги до заявки на надання послуг №4; копію рахунку на оплату №180514_4 від 16.10.2019; копію платіжного доручення №4408 від 16.10.2019; копію ордеру на надання правової допомоги; копію довіреності на представництво інтересів відповідача; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Разом з цим, частиною 4 вказаної статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вивчивши надані відповідачем в обґрунтування адвокатських витрат документи Верховний Суд дійшов висновку про відсутність належних доказів щодо витрачання адвокатом 21 години для підготовки цієї справи в суді касаційної інстанції. При цьому правова позиція позивача не змінювалась в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, відтак адвокату, який надавав правову допомогу відповідачу, не потрібно було вивчати додаткові джерела права, оскільки останній не міг бути необізнаним про позицію позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги та інші обставини, тобто, підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, за відсутності доказів витраченого часу (21 години) адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі (18 000 грн.) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для позивача, з урахуванням того, що оскарженою постановою вирішено питання лише щодо частини позову (150 360 грн), справа переглядалась судом касаційної інстанції в порядку письмового провадження, без необхідності з`явлення в судове засідання, а також сукупного розміру витрат на правову допомогу, який присуджено до стягнення з позивача за розгляд справи судами попередніх інстанцій (72 000 грн), у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти, складність справи, про які позивач зазначив в поданому запереченні на заяву відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів відповідача у Верховному Суді складає 1 000 грн.

Вказані витрати є обґрунтованими, пропорційними з обсягом наданих адвокатом відповідача послуг, складністю справи, а також є підтвердженими належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Трек-С" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019, рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі № 910/5744/18 залишити без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Трек-С" (код ЄДРПОУ 38040474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" (код ЄДРПОУ 38683702) 1 000, 00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Кушнір І.В. Случ О.В.